Суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції, зобов’язані видати чек (ст. 3 Закону про РРО).
Тож виходить, що для покупця фіскальний чек може бути підставою для оприбуткування товару, а іноді й для відображення ПК з ПДВ (у сумі 240,00 грн з ПДВ) та відшкодування коштів, якщо працівник придбав пальне за власні кошти для потреб підприємства. Це передбачено пп. «б» п. 201.11 ПКУ.
Але якщо роботодавець видав працівникові талон на пальне, оплачене раніше безготівковим перерахунком, то у розумінні Закону про РРО це не є розрахунковою операцією, адже було отримано видаткову накладну, за якою і було оприбутковано паливо в обліку, та податкову накладну, згідно з якою відображено ПК з ПДВ. Отже, при придбанні за безготівковий розрахунок зареєстрованої ПН має бути достатньо для визнання ПК з ПДВ. Жодного додаткового підтвердження не потрібно, про це навіть зазначено в постанові ВС від 09.03.2021 у справі №160/3026/19.
Про те, що підтвердженням факту отримання пального за талонами можуть бути видаткові документи або чеки терміналів, що формуються безпосередньо в момент фактичного отримання пального з АЗС, зазначило ГУ ДФС у м. Києві у листі від 23.09.2016 №21048/10/26-15-40-03-19. Тобто чек РРО може бути не завжди.
Тож зняття витрат через відсутність фіскального чека РРО, як і ПК з ПДВ, є безпідставним.
Також, якщо працівник купує пальне за власні кошти, то за відсутності такого чека, тобто підтвердного документа, при відшкодуванні цих коштів за рішенням керівника і виникатимуть ПДФО та ВЗ.
Проте не все так гладко, як здається. Податківці під час перевірки донараховують ПДФО та ВЗ на особу, яка заправилася за талоном, мотивуючи це тим, що позаяк немає чека, не видно час заправлення автомобіля, то й не можна довести, що це пальне використано саме для господарської діяльності підприємства, й акта на списання пального недостатньо. Тому в розумінні пп. «а», «г» пп. 164.2.17 ПКУ таке заправлення є додатковим благом для водія.
Як бачимо, у податківців при перевірках інша думка щодо ситуації, яка розглядається, і, на жаль, довести протилежне складно. Але можна оскаржити рішення податківців у суді.
Якщо до суду йти не хочеться, а перевірка ще не завершена, можна спробувати мотивувати свої дії вищезазначеним листом, принаймні взяти у постачальника (на АЗС, де відбулося заправлення) копію чека або видаткову накладну чи акт приймання-передачі на пальне, яке того дня було відпущене за талоном.
Також читайте про облік пального в «ДК» №19/2023 та «ДК» №19/2023.
Нормативна база
- ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI.
- Закон про РРО — Закон України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».