Більшість «єдинників» знає, що податкові борги краще не накопичувати, бо це може призвести до переходу на загальну систему оподаткування. Знають про це і податківці. Проте, до кого і як можна застосовувати цей принцип, виявляється, знають не всі. І щоб з’ясувати це, довелося дійти аж до ВС*.
* Постанова ВС від 11.01.2024 у справі №810/3210/17.
Зміст справи
ДП є платником єдиного податку 4-ї групи, про що свідчать дані з Реєстру платників ЄП. У лютому ДП подало всі необхідні документи на виконання вимог пп. 298.8.1 ПКУ. Усі документи були прийняті без заперечень, про що свідчать квитанції №2 щодо кожної поданої звітності.
Але згодом податковий орган листом «Про відмову у прийманні податкової звітності» повідомив ДП, що надіслана ним податкова звітність не вважається поданою. Причина — наявність податкового боргу з ПДВ! Тому ДП не може бути зареєстрованим/перебувати платником єдиного податку 4-ї групи.
Нагадаємо!
Підпункт 298.8.1 ПКУ на підтвердження відповідності перебування у 4-й групі платників ЄП вимагає подавати:
— загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), — контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);
— звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки — контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки (юрособи);
— розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва (юрособи) — контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;
— відомості (довідку) про наявність земельних ділянок — контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.
Податковий борг: коли це важливо?
Суд першої інстанції наголосив, що, надаючи у строки, встановлені пп. 298.8.1 ПКУ (до 20 лютого поточного року), перелік відповідних звітних документів, підприємство не вчиняло дій, спрямованих на перехід на спрощену систему оподаткування. Це було тільки щорічне підтвердження статусу платника єдиного податку.
Також суд наголосив, що податковий орган не встановив неподання у повному обсязі або наявність помилок у документах, поданих для щорічного підтвердження статусу ДП як платника єдиного податку. Таким чином, підстав для непідтвердження статусу платника єдиного податку 4-ї групи податковий орган не мав.
А що ж до податкового боргу, то з ним треба з’ясовувати окремо. У будь-якому разі наявність податкового боргу не може бути причиною для неприйняття документів, поданих на підтвердження статусу платника 4-ї групи!
І це логічно, на нашу думку: адже податковий борг може виникнути на будь-яку дату протягом року. І податківці не чекатимуть на скасування статусу «єдинника» до наступного підтвердження статусу (подання звітності). Чому ж цього разу вони пов’язали ці дві події?
Отже, не може бути платником єдиного податку четвертої групи суб’єкт господарювання, який станом на 1 січня базового (звітного) року має податковий борг, за винятком безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) (пп. 291.5-1.3 ПКУ).
Суд наголошує: за наявності у контролюючого органу підстав вважати, що ДП не може бути платником єдиного податку, він, згідно з п. 299.10 ПКУ, може ухвалити рішення про анулювання реєстрації суб’єкта господарювання як платника єдиного податку шляхом вилучення з реєстру платників єдиного податку.
Але податківці цього не зробили. Точніше, вони не скористалися правом анулювати реєстрацію платника ЄП через податковий борг, натомість анулювали реєстрацію через нібито неподання документів на підтвердження статусу платника 4-ї групи. Що, звісно, не відповідає дійсності й абсолютно неправильно.
На яку дату виник податковий борг і чому це важливо?
Суд також звернув увагу, що наявність боргу на 1 січня поточного року є підставою для відмови у набутті статусу платника єдиного податку лише для тих, хто вперше набуває цього статусу.
І звертає увагу на те, що для тих суб’єктів господарювання, які вже були платниками єдиного податку, відповідно до вимог підпункту 8 підпункту 298.2.3 ПКУ, податковий борг може бути підставою для втрати цього статусу лише у разі наявності податкового боргу у розмірі, що перевищує суму, визначену абз. 3 п. 59.1 ПКУ, на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів — в останній день другого із двох послідовних кварталів.
Що вирішив ВС
ВС вважає, що в описаній ситуації вимоги приписів пп. 298.8.1 ПКУ ДП як сільгосптоваровиробник для щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку виконав у повному обсязі.
При цьому ВС погодився з попередніми судовими інстанціями щодо їхньої оцінки дій податківців.
Адже системний правовий аналіз норм ПКУ дає підстави для висновку: законодавець чітко розмежував поняття переходу на спрощену систему оподаткування та щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку. Податковий борг заважає бути платником ЄП — але тим, хто щойно прагне перейти на сплату ЄП, і тим, хто вже є платником ЄП, він заважає по-різному!
ВС вважає в описаній ситуації неприйнятними доводи контролюючого органу про наявність податкового боргу з ПДВ сільгосппідприємств за операціями з продукцією тваринництва як підставу відмови у підтвердженні статусу платника єдиного податку з посиланням на приписи пп. 291.5-1.3 ПКУ.
Адже ці приписи встановлюють умови, за якими суб’єкт господарювання не може стати платником єдиного податку 4-ї групи. Умовою, яка унеможливлює набуття цього статусу, серед іншого, є податковий борг станом на 1 січня базового (звітного) року, і ця умова не стосується підтвердження статусу такого платника. Тож, коли йдеться про того, хто вже є платником ЄП 4-ї групи і лише підтверджує своє право ним бути, ці приписи не працюють.
Схожа судова практика
Аналогічні висновки наведено у постанові ВС від 22.07.2022 у справі №818/2056/18 — у цій справі суд також підтвердив, що дії податкового органу щодо відмови у підтвердженні статусу платника єдиного податку 4-ї групи є протиправними, оскільки наявність станом на 1 січня базового (звітного) року податкового боргу є умовою, яка виключає набуття цього статусу, проте вона не стосується підтвердження статусу такого платника. Проте наголосив, що оскільки податковим органом не проводилася документальна перевірка підприємства, а також не приймалося рішення про анулювання реєстрації шляхом виключення з реєстру платників ЄП, то податковим органом безпідставно податковим деклараціям присвоєно статус «не визнано як податкову декларацію».
У коментованій нами справі ВС наголосив, що у цьому випадку податковий орган лише обмежився констатацією факту наявності у ДП станом на 1 січня попереднього року податкового боргу. І не надав жодних доказів наявності у ДП такого боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів.