Загальні правила
Надання додаткової оплачуваної відпустки на дітей прописане у ст. 182-1 КЗпП та ст. 19 Закону про відпустки.
На додаткові відпустки мають право (ст. 19 Закону про відпустки):
— один із батьків, які працюють і мають двох або більше дітей віком до 15 років;
— один із батьків, які працюють і мають дитину з інвалідністю;
— один із батьків, які усиновили дитину;
— мати (батько) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи;
— одинока мати (батько);
— батько особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує її без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі);
— особа, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи один із прийомних батьків.
Держпраці у розʼясненні наголосила, що тепер отримувач відпустки не обов’язково повинен працювати. Це означає, що право на відпустку має, наприклад, жінка, яка взагалі впродовж року жодного дня не працювала, наприклад перебуваючи у декретній відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку. Також мати, яка перебуває у такій декретній відпустці, може передати право на відпустку на дітей батькові. Але найкраще роботодавцям отримати від Мінекономіки розʼяснення щодо цих моментів.
Чи залежить право на додаткову відпустку від віку дитини?
Підстави, зазначені вище, розглядаються кожна окремо. Тому, коли ми говоримо про першу підставу, то вона діє, тільки якщо кожній дитині ще не виповнилося 15 років. При цьому за календарний рік, у якому дитині виповнилося 15 років, батьки (один із них) теж мають право на цю відпустку.
Якщо ж ідеться про другу підставу, то що таке «дитина» за віком, визначається, зокрема, згідно зі ст. 6 СКУ. Тобто це особа до 18 років.
Для надання пільг і гарантій щодо відпусток одинока мати на підставі п. 5 ч. 12 ст. 10 та ст. 19 Закону про відпустки — це мати, яка виховує дитину без батька. Хто при цьому утримує дитину, значення не має. Аналогічно визначається і статус одинокого батька для цієї відпустки. Одинока мати (як і одинокий батько) має право на щорічну відпустку у зручний для неї час.
Факт утримання (аліменти) для надання відпустки значення не має (лист Мінсоцполітики від 30.05.2014 №193/13/123-14).
Вік дитини з інвалідністю, усиновленої дитини, дитини під опікою, дитини одинокої матері (батька) Законом про відпустки не встановлено. У цих випадках слід керуватися загальними нормами законодавства.
Так, згідно зі ст. 1 Закону про охорону дитинства, дитина — це особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно із законом, який застосовується до неї, вона не отримує прав повнолітньої раніше. Таким чином, жінка, яка працює і має дитину з інвалідністю, усиновлену дитину, одинока мати (батько) мають право на цю відпустку до досягнення їхньою дитиною повноліття, тобто 18 років.
Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла 14 років, а піклування — над дитиною віком від 14 до 18 років (ч. 2 ст. 243 СКУ). Отже, особа, яка взяла дитину під опіку, має право на додаткову соціальну відпустку до досягнення дитиною 14-річного віку, а особа, яка в установленому порядку визнана піклувальником, — від досягнення дитиною віку 14 років і до виповнення їй 18 років, адже згідно зі ст. 186‑1 КЗпП гарантії, встановлені у ст. 182-1 КЗпП, поширюються і на піклувальників.
Гранична кількість днів та порядок надання
Якщо підстава для надання відпустки — лише одна з вищенаведених, то її тривалість становить 10 календарних днів. За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.
Наприклад, одне із подружжя, яке має двох чи більше дітей віком до 15 років, має право на 10 днів відпустки. А одинока мати, яка виховує двох та більше дітей віком до 15 років, має право на 17 днів такої відпустки, бо має дві підстави для її надання: і як одинока мати, і як мати, в якої двоє чи більше дітей віком до 15 років.
Така відпустка надається понад щорічні відпустки і переноситься на інший період або продовжується у порядку за ст. 11 Закону про відпустки та ст. 80 КЗпП, встановленому для щорічних відпусток. Такою є позиція Держпраці.
Водночас, на думку фахівців Держпраці, ця відпустка не може бути поділена на частини. Тобто, якщо працівник має право на цей вид відпустки, він повинен піти на неї у повному обсязі. Це давня позиція, на якій свого часу наполягало ще Мінсоцполітики.
Для надання такої відпустки потрібні заява від працівника та наказ від роботодавця (див. зразки 1 та 2 відповідно).
Зразок 1
Зразок 2
Ця додаткова відпустка надається у будь-який час календарного року, незалежно від відпрацьованого часу та часу народження дитини.
Працівник також не втрачає права на соціальну відпустку в році смерті дитини або досягнення нею граничного віку для надання такої відпустки.
Якщо працівник не скористався правом на додаткову відпустку в поточному році, він має право взяти її у наступному. Строків давності за таким видом відпусток не передбачено.
У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (ст. 24 Закону про відпустки).
Тобто у разі звільнення працівник має право взяти таку відпустку в повному обсязі або отримати грошову компенсацію за всі невикористані такі відпустки.
Право на цю відпустку — тільки якщо людина працює!
Реалізувати своє право на використання цієї відпустки працівник може за умови, якщо на день початку відпустки має стаж роботи в рахунок року, за який просить надати відпустку, тривалістю хоча б один день (лист Міністерства соціальної політики України від 25.02.2015 №76/13/116-15, див. «ДК» №30/2015).
Як роботодавець контролює право на соцвідпустку
В окремій статті в «ДК» №38/2018 ми вже з’ясували це питання.
Отже, роботодавець повинен встановити й вимагати чіткого переліку документів під час прийняття на роботу. Якщо такого не відбулося, працівник, який просить надати додаткову відпустку, може і подаючи заяву або пізніше, але ще до початку відпустки надати всі необхідні документи, наприклад свідоцтва про народження дітей, якщо роботодавець їх зажадає.
Відмовити у наданні додаткової відпустки працівникові, який має для неї всі підстави, роботодавець не має права — це обов’язковий вид відпустки.
Не має значення й та обставина, що працівник чи працівниця протягом усього часу роботи на підприємстві раніше не зверталися за отриманням додаткової відпустки.
Стосовно підтвердження того, що інший із батьків не скористався правом на зазначену соціальну відпустку, то Мінекономіки у листі від 27.08.2021 №4712-06/42842-07 (див. «ДК» №42/2021) наголосило: законодавством не визначено конкретного переліку документів, які слід надати в цьому разі. Тому, на нашу думку, роботодавцю може бути надано будь-який документ, у якому з достатньою вірогідністю підтверджується, що іншому з батьків ця відпустка не надавалася.
Рішення про надання зазначеної соціальної відпустки приймає керівник з урахуванням наданих документів.
А тепер наведемо декілька практичних ситуацій, які виникають щодо надання соцвідпустки на дітей.
Відпустка на дітей під час декретної відпустки
Перенесення або продовження відпустки з такої підстави, як перебування у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, ст. 11 Закону про відпустки не передбачено.
Також законодавством про працю не передбачено надання двох відпусток, що надаються для виховання дітей, одночасно і за той самий період. Про це зазначило Мінекономіки у роз’ясненні від 05.06.2023 №4706-05/26141-09 (див. «ДК» №31/2023).
Відпустка під час простою та в перший місяць прийняття на роботу
Ми вже наголосили, що згадана відпустка є соціальною і надається у будь-який час календарного року, незалежно від відпрацьованого часу.
А Мінекономіки у тому-таки листі від 05.06.2023 №4706-05/26141-09 розтлумачило, що чинним законодавством не заборонено надання додаткової відпустки тому з батьків, хто претендує на її отримання, у році, в якому він на момент подання заяви з якихось причин не відпрацював жодного календарного дня!
Мінекономіки в листі дійшло такого висновку: навіть якщо працівник на момент подання заяви на соціальну відпустку за робочий рік не відпрацював жодного календарного дня у робочому році, зокрема тому, що перебував у простої, щорічних оплачуваних та/або неоплачуваних відпустках, після використання цих відпусток, — теж може скористатися правом на зазначену додаткову відпустку.
Право на відпустку сумісників та працівників ФОПа
Мінекономіки в листі наголосило, що і працівники, які працюють у ФОПа, і ті, хто уклав трудові договори на роботу за сумісництвом, — всі вони перебувають у трудових відносинах із роботодавцем і тому мають право на додаткові відпустки на дітей. Так, за кожним місцем роботи!
Надання соцвідпустки під час війни
З 24 грудня 2023 року діє оновлена норма ст. 12 Закону №2136. За нею у період воєнного стану надання працівникові будь-якого виду відпустки (крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустки у зв’язку з усиновленням дитини) понад щорічну основну відпустку, передбачену абзацом першим частини першої цієї статті, за рішенням роботодавця може здійснюватися без збереження заробітної плати.
Тобто роботодавець має право не оплачувати додаткові відпустки на дітей, якщо працівник бажає використати їх під час воєнного стану, а роботодавець не має можливості оплатити їх.
Нормативна база
- Закон про відпустки — Закон України від 15.11.1996 №504/96-ВР «Про відпустки».
- Закон про охорону дитинства — Закон України від 26.04.2001 №2402-ІІІ «Про охорону дитинства».
- Закон №2136 — Закон України від 15.03.2022 №2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».