Підприємство має на балансі об’єкт основних засобів, який може використовуватися у різних місцях. Відповідно, підприємство несе витрати на демонтаж ОЗ на старому місці, його переміщення та монтаж на новому місці.
Переміщення об’єкта не тягне за собою тимчасового виведення його з експлуатації на час переміщення, тобто нарахування амортизації не припиняється. Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об’єкта, який встановлюється підприємством (у розпорядчому акті) при визнанні цього об’єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації (п. 23 НП(С)БО 7 «Основні засоби»). Про переміщення об’єкта ОЗ в цьому підпункті не згадується.
Отже, ми маємо об’єкт ОЗ, який уже був придбаний раніше і введений в експлуатацію, при цьому експлуатація на час його переміщення і монтажу не переривається. Первісна вартість ОЗ формується на дату введення його в експлуатацію — див. визначення первісної вартості у п. 4 НП(С)БО 7: первісна вартість — історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.
Під час експлуатації ОЗ його первісна вартість може збільшуватися на суму витрат, пов’язаних із поліпшенням об’єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигід, первісно очікуваних від використання об’єкта (п. 14 НП(С)БО 7).
Витрати, що здійснюються на підтримання об’єкта в робочому стані (технічний огляд, нагляд, обслуговування, ремонт тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигід від його використання, включають до складу витрат (п. 15 НП(С)БО 7).
Щоб визначитися з обліком витрат на монтаж ОЗ на новому місці його використання, потрібно з’ясувати, чи є це поліпшенням ОЗ і чи одночасно збільшаться майбутні економічні вигоди від такого переміщення. На нашу думку, переміщення ОЗ поліпшенням не є, хоча й може зумовити збільшення економічних вигід (приміром, на новому місці він може використовуватися ефективніше). Але перша умова не виконується — сам об’єкт не змінюється і не стає кращим, ніж був.
Тому слід діяти за п. 15 НП(С)БО 7 і визнавати витрати на монтаж ОЗ на новому місці як витрати звітного періоду. Витрати на демонтаж ОЗ на старому місці однозначно є витратами періоду.
Отже, НП(С)БО не дають підстав для збільшення первісної вартості ОЗ на суму витрат на його монтаж на новому місці. Ми рекомендуємо ухвалити рішення виключно за нормами НП(С)БО і включити вартість монтажу ОЗ на новому місці до складу витрат періоду.
З погляду оподаткування збільшення первісної вартості ОЗ справді дасть можливість розтягнути суму витрат на декілька звітних періодів через механізм амортизації, але загальна сума витрат не зменшиться. Позаяк це рішення не підтверджується приписами НП(С)БО, податківці можуть говорити, що у наступних періодах амортизація витрат на монтаж була здійснена неправомірно, бо ці витрати слід було визнавати у періоді їх здійснення.