Що таке супутня продукція
Пояснення того, що таке супутня продукція, знаходимо у п. 330, 428 Методрекомендацій №373. Згідно з ними до супутньої (або попутної) продукції належить продукція, що одержується одночасно з цільовим (основним) продуктом у єдиному технологічному процесі.
Це визначення є актуальним для будь-якого виробництва. Продемонструємо на прикладі сільськогосподарського товаровиробництва.
За цільовим призначенням, господарською цінністю, економічними вигодами від використання сільгосппродукція поділяється на основну, супутню та побічну (п. 2.6 Методрекомендацій №1315).
Основною є сільгосппродукція, використання якої може приносити найбільші економічні вигоди підприємству й отримання якої є метою утримання біологічних активів, здатних давати таку сільгосппродукцію (у рослинництві — зерно, овочі, фрукти, насіння соняшника, виноград, коренеплоди тощо; у тваринництві — молоко в молочному скотарстві, приріст живої маси при вирощуванні і відгодівлі тварин, вовна основного стада, мед, товарна риба тощо).
Супутньою є сільгосппродукція, яка одержана від біологічного активу або їх групи одночасно з основною продукцією, відповідає встановленим стандартам або технічним умовам і призначена для подальшої переробки або реалізації (у рослинництві — насіння льону і конопель; у тваринництві — приріст живої маси тварин основного стада, молоко від основного стада овець, віск у бджолярстві тощо).
Побічною є сільгосппродукція, яка одержується від одного біологічного активу або їх групи одночасно з основною, але має другорядне значення, а економічні вигоди від її використання є неістотними (у рослинництві — солома, гичка, бадилля; у тваринництві — гній, пташиний послід тощо).
Щодо оподаткування податком на прибуток супутньої продукції
...положеннями Кодексу не визначено термін «супутня продукція» та не встановлено порядок визначення її собівартості.
<...>
Порядок визначення справедливої вартості активів наведено у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 19 «Об’єднання підприємств». Так, згідно з пунктом 4 цього Положення справедлива вартість — це сума, за якою може бути здійснено обмін активу або сплату зобов’язання у результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.
Згідно з додатком до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 19 справедливою вартістю готової продукції є ціна реалізації за вирахуванням витрат на реалізацію та суми надбавки (прибутку) виходячи з надбавки (прибутку) для аналогічної готової продукції та товарів.
Пунктом 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» готова продукція — це продукція, яка виготовлена на підприємстві, призначена для продажу та відповідає технічним та якісним характеристикам, визначеним договором або іншим нормативно-правовим актом.
Тобто супутня продукція належить до готової продукції, виготовленої підприємством, та її собівартість може бути визначена згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 19.
Таким чином, визначення собівартості супутньої продукції <...> здійснюється виходячи з норм положень (стандартів) бухгалтерського обліку.
Облік супутньої продукції
Виробничу собівартість продукції зменшують на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві (п. 11 НП(С)БО 16).
Тобто супутня продукція не є самостійним об’єктом калькулювання.
Від суми загальної виробничої собівартості віднімають вартість супутньої продукції й отримують виробничу собівартість основної продукції.
Справедлива вартість — сума, за якою можна продати актив або оплатити зобов’язання за звичайних умов на певну дату (п. 4 НП(С)БО 19).
Тобто, якщо супутню продукцію планують продати за 5 000 грн, це і буде її справедлива вартість, за якою її оприбутковують на балансі і на яку зменшується виробнича собівартість основної продукції.
Оцінити можливе використання можна виходячи з вартості подібних запасів за наявності їх на балансі підприємства, з урахуванням ступеня їх придатності до експлуатації (п. 2.12 Методрекомендацій з бухобліку запасів).
Наприклад, якщо на балансі підприємства вже обліковують тирсу, що використовуватиметься для виробництва паливних брикетів, собівартістю 500 грн за 1 тонну, то оприбуткувати тирсу можна також за такою самою ціною, якщо вона має таку саму придатність для використання. Якщо придатність менша, то ціну зменшують, а якщо більша, то збільшують.
Ступінь придатності визначають у порядку, встановленому підприємством. Наприклад, керівник може призначити комісію чи відповідального працівника, які встановлюватимуть ціну. Оформляти можна актом чи іншим документом, установленим підприємством. Акт підписують члени комісії чи відповідальний працівник, відтак його затверджує керівник. Акт передається до бухгалтерії для оцінювання супутньої продукції.
Якщо супутня продукція призначена для подальшого продажу, її обліковують на рахунку 26:
Д-т 26 К-т 23 — за справедливою вартістю.
Якщо для використання на самому підприємстві:
Д-т 20, 25 К-т 23 — за ціною можливого використання.
Приклад Підприємство займається переробкою деревини, в результаті чого отримує супутню продукцію — тирсу, яку продає. Ціна продажу тирси — 600 грн, у т. ч. ПДВ 100 грн, за 1 тонну.
Скажімо, у певному місяці було оприбутковано і продано 5 тонн тирси.
Таблиця
Бухгалтерський облік супутньої продукції
| № з/п |
Зміст господарської операції | Бухгалтерський облік | Сума | |
| Д-т | К-т | |||
| 1. | Оприбутковано тирсу (500 х 5) | 26 | 23 | 2 500 |
| 2. | Продано тирсу | 361 | 701 | 3 000 |
| 3. | Нараховано ПЗ з ПДВ | 701 | 641 | 500 |
| 4. | Дохід від продажу віднесено на фінрезультати | 701 | 791 | 2 500 |
| 5. | Списано собівартість проданої тирси | 901 | 26 | 2 500 |
| 6. | Собівартість реалізації віднесено на фінрезультати | 791 | 901 | 2 500 |
| 7. | Отримано оплату від покупця | 311 | 361 | 3 000 |
Нормативна база
- Методрекомендації з бухобліку запасів — Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку запасів, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 10.01.2007 №2.
- Методрекомендації №373 — Методичні рекомендації з формування собівартості товарів, робіт, послуг у промисловості, затверджені наказом Міністерства промислової політики України від 09.07.2007 №373 (т. зв. «невловимі Методрекомендації»).
- Методрекомендації №1315 — Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку біологічних активів, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2006 №1315.
- НП(С)БО 16 — Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318.
- НП(С)БО 19 — Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 19 «Об’єднання підприємств», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 07.07.1999 №163.