Відповідно до ст. 9-1 КЗпП, підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за власні кошти можуть встановлювати додаткові трудові і соціально-побутові пільги для працівників, ніж ті, що встановлені законодавством.
Тобто до таких соціально-побутових пільг може належати і забезпечення працівників житлом за кошти роботодавця.
Забезпечення житлом працівників визначається змістом колективного договору (ст. 13 КЗпП та ст. 7 Закону про колдоговори).
Надавати житло в користування працівникові можна шляхом надання, наприклад, власного житла: квартири чи кімнати в гуртожитку, які обліковуються на балансі підприємства, або надавати в користування орендоване житло у третіх осіб (його може винаймати саме підприємство або працівник, якому надалі такі витрати будуть відшкодовані).
Єдиний соцвнесок
Згідно з абз. 1 п. 1 ст. 7 Закону про ЄСВ, базою нарахування ЄСВ для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону про оплату праці, та сума винагороди фізособам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Крім того, абз. 6 пп. 2.3.4 Інструкції №5 передбачено, що виплати, зокрема які мають індивідуальний характер (оплата квартири та найманого житла, гуртожитків тощо), є виплатами соціального характеру в грошовій і натуральній формі, що належать до інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
Також Переліком №1170, яким передбачено види виплат, що здійснюються за кошти роботодавця та на які не нараховується ЄСВ, не передбачено витрат на оплату житла працівникам.
Отже, на витрати, понесені роботодавцем у зв’язку з оплатою орендованого житла працівникові, нараховують ЄСВ. Позаяк такі витрати включаються до фонду оплати праці, вони належать до складу заробітної плати та відображаються в додатку 1 об’єднаної звітності.
Думка податківців
Відповідно до пп. «а» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 Кодексу) у вигляді вартості використання житла, інших об’єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах.
Звертаємо увагу, що ця норма не містить посилань на те, що дохід у вигляді вартості використання житла, яке є власністю юридичної особи (працедавця) та надане у користування працівнику відповідно до умов колективного договору, не оподатковується податком на доходи фізичних осіб. Зазначене лише вказує, що такі доходи не є додатковим благом.
Згідно із пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).
Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету визначено ст. 168 Кодексу.
Крім того, доходи, визначені ст. 163 Кодексу, є об’єктом оподаткування військовим збором (пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу (пп. 1.4 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).
<...>
Враховуючи викладене, якщо за договором позички юридична особа передає фізичній особі (працівнику) у користування житло без визначення грошової вартості такого користування, то у розумінні Кодексу відсутня кваліфікуюча ознака доходу, поняття якого наведено у пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.
ПДФО та додаткове благо
Відповідно до пп. «а» пп. 164.2.17 ПКУ, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий працівником як додаткове благо у вигляді вартості використання житла, інших об’єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платникові податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції за трудом договором (контрактом) чи передбачено нормами колективного договору або згідно із законом у встановлених ними межах.
Таким чином, якщо роботодавець надає у користування працівникові орендоване житло, то навіть незважаючи на те, що це передбачено трудовим договором, вартість оренди вважатиметься додатковим благом працівника та оподатковуватиметься податком на доходи за звичайною ставкою — 18%. А позаяк дохід надається працівнику у негрошовій формі, то базою оподаткування податком на доходи буде вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, помножена на «натуральний» коефіцієнт згідно з п. 164.5 ПКУ, який для чинної ставки податку становить 1,219512.
Військовий збір
Об’єктом оподаткування військовим збором є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ). Отже, якщо з вартості надання житла працівнику утримується податок на доходи фізосіб, то потрібно утримувати і військовий збір у розмірі 1,5%. Проте «натуральний» коефіцієнт до військового збору не застосовується.
У додатку 4ДФ об’єднаної звітності такий дохід відображатимуть за ознакою «126».
Увага: виняток!
У разі якщо роботодавець надає працівникам у користування власне житло, що обліковується на балансі, і таке надання передбачене трудовим (колективним) договором, тоді ПДФО та ВЗ не буде. Також не буде і ЄСВ, бо житло надано працівникові безкоштовно. А порядок визначення розміру негрошового доходу Законом про ЄСВ не передбачено. Аналогічна думка наведена в ІПК ДФСУ від 24.05.2017 р. №324/6/99-99-13-02-03-15/ІПК (див. вище).
Строки сплати
Якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок на доходи сплачують (перераховують) до бюджету протягом 3-х банківських днів з дня, наступного за днем такого нарахування (виплати, надання). Норми визначено п. 168.1 ПКУ.
Військовий збір сплачують у ті самі строки, що й податок на доходи. Строк сплати єдиного соцвнеску в цьому разі — під час кожної виплати (абз. 2 ч. 8 ст. 9 Закону про ЄСВ).
Нормативна база
- КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 р. №322-VIII.
- ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI.
- Закон про ЄСВ — Закон України від 08.07.2010 р. №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».
- Закон про колдоговори — Закон України від 01.07.1993 р. №3356-XII «Про колективні договори і угоди».
- Інструкція №5 — Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Держкомстату України від 13.01.2004 р. №5.
- Перелік №1170 — Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджений постановою КМУ від 22.12.2010 р. №1170.