Мінфін вніс зміни до Iнструкції №591. Але торкнуться вони переважно підприємств, які фінансуються з держбюджету, бо приватні підприємства у своїй діяльності користуються власно розробленим Положенням про відрядження.
Порядок видачі авансу
Змінами передбачається, що аванс на відрядження видається працівникові у такий спосіб:
— або перераховується на поточний рахунок працівника, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжних карток;
— або перераховується на рахунок підприємства, що скеровує працівника у відрядження, операції за яким можуть здійснюватися з використанням корпоративних платіжних карток.
1 Наказ Мінфіну від 13.04.2020 р. №155 «Про затвердження Змін до Iнструкції про службові відрядження в межах України та за кордон», чинний з 12.05.2020 р.
Тобто видача авансу бюджетникам здійснюватиметься, як правило, безготівково.
Проте є виняток, коли аванс може бути надано готівкою, — у разі скерування у відрядження працівників державними органами і військовими формуваннями, утвореними ними в установленому порядку, на які законодавством покладено завдання і повноваження з розвідувальної, контррозвідувальної та оперативно-розшукової діяльності.
При цьому повернення невитрачених коштів відбуватиметься також на кошт підприємства. Готівкою до каси невитрачені кошти на відрядження повертатимуться, лише якщо вони були видані працівнику готівкою.
Зверніть увагу!
Iнструкція №59 є обов'язковою для застосування підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів. Госпрозрахункові підприємства Iнструкцію №59 можуть використовувати довідково (під час складання Положення про відрядження, колективних та трудових договорів або наказів про відрядження).
Отже, зміни, які вносяться, будуть обов'язковими для виконання бюджетниками. Небюджетників вони не стосуються, хоча їх можна застосовувати за бажанням. У такому разі (якщо ви — небюджетник, але використовуєте норми Iнструкції №59) слід буде внести зміни до положень про відрядження та інших внутрішніх документів, якщо такі маєте.
Відшкодування витрат
Дещо було розширено перелік витрат, які підлягають компенсації. Зокрема, працівникові відшкодовуватимуться (за наявності документального підтвердження оплати) понесені у зв'язку зі службовим відрядженням:
— комісійні витрати у разі обміну валюти;
— суми комісійної винагороди за надані банком послуги, пов'язані з використанням платіжних карток та готівки (з урахуванням особливостей системи фінансових розрахунків у державі відрядження);
— витрати, пов'язані з перерахуванням авансу на поточний рахунок працівника; поверненням коштів з рахунку працівника на відповідний рахунок підприємства; переказом коштів електронними засобами — у безготівковій формі;
— витрати, пов'язані з проведенням безготівкових розрахунків у валюті, відмінній від валюти рахунку платіжної картки;
— витрати, пов'язані з отриманням готівки із застосуванням платіжної картки; конвертацією готівкової іноземної валюти у національну валюту держави відрядження; отриманням виписки банку-емітента платіжної картки.
Крім того, відшкодовуватимуться витрати на обслуговування в залах офіційних делегацій в аеропортах членам офіційних делегацій на чолі з Президентом України, Головою ВРУ, Прем'єр-міністром України під час здійснення офіційних і робочих візитів за кордон та робочих поїздок у межах України та передових груп, що забезпечують підготовку таких візитів, та працівникам Управління державної охорони, які їх супроводжують (за наявності підтвердних документів).
Також встановлюється право на відшкодування документально підтверджених витрат та добових витрат особі, яка супроводжує (не більше ніж одному) відрядженого працівника, у разі якщо він має інвалідність I групи внаслідок порушення опорно-рухового апарату та зору.
Наказ про відрядження
Розширюється перелік обов'язкової інформації, яку має містити наказ на відрядження. Зокрема, у ньому зазначають:
— мету виїзду;
— завдання (за потреби);
— пункт призначення (місто або міста призначення, інші населені пункти, найменування підприємства, установи або організації, куди відряджається працівник);
— строк (дата вибуття у відрядження та дата прибуття з відрядження);
— джерело фінансового забезпечення витрат на відрядження;
— за потреби — інші ключові моменти (вид транспорту, інформація про додаткові обмеження щодо сум та цілей використання коштів, наданих на відрядження, у разі їх встановлення керівником), після затвердження кошторису витрат.
У разі скерування працівника підприємства у службове відрядження за запрошенням подається його копія та за наявності програма заходів.
Добові витрати
Якщо працівники дипломатичної служби України, скеровні у довготермінове відрядження, або працівники, які виконують функції з обслуговування, з числа осіб, які мають дозвіл на постійне проживання та/або працевлаштування в державі розміщення закордонної дипломатичної установи України, або іноземці, призначені за контрактами на посади закордонної дипломатичної установи України, скеровуються у відрядження, відшкодування добових витрат, зазначених у додатку 1 до постанови КМУ від 02.02.2011 р. №98, для відповідної держави не здійснюватиметься.
Закордонні відрядження
Змінами передбачається, що роботодавець, який скеровує працівника у відрядження за кордон, має забезпечити його авансом:
— у національній валюті держави, до якої відряджається працівник;
— або у доларах США/євро;
— або у гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ, встановленим на день подання уповноваженому банку розрахунку витрат на відрядження.
Нині це можливо лише в національній валюті держави, до якої відряджається працівник, або у вільно конвертованій валюті (тобто в гривнях не можна).
Аналогічно змінили й норму щодо закордонних добових.
Наразі передбачено, що за кожний день (включаючи день вибуття та день прибуття) перебування працівника у відрядженні, враховуючи вихідні, святкові й неробочі дні та час перебування в дорозі (разом із вимушеними зупинками), йому виплачуються добові у межах сум, затверджених Постановою №98. I в цій постанові добові затверджено в доларах США.
А змінами передбачається, що добові виплачуватимуться (у межах сум, затверджених Постановою №98) у національній валюті держави, до якої відряджається працівник, або у доларах США/євро, або у гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ, встановленим на день подання уповноваженому банку розрахунку витрат на відрядження.
Змінами також передбачено, що:
— під час складання авансового звіту перерахунок здійснених у відрядженні витрат, підтверджених документально, здійснюється відповідно до фактичного обмінного курсу, застосованого банком, у разі відсутності підтвердних документів про обмін валюти — зважаючи на крос-курс, розрахований за офіційним обмінним валютним курсом, установленим НБУ на день затвердження такого звіту;
— якщо для остаточного розрахунку за відрядження необхідно виплатити (перерахувати) додаткові кошти, виплата здійснюється в національній валюті України за офіційним обмінним курсом гривні до іноземних валют, установленим НБУ на день затвердження керівником звіту про використання коштів, виданих на відрядження. Виплата (перерахування) зазначених коштів має здійснюватися до закінчення третього банківського дня після затвердження керівником звіту про використання коштів, виданих на відрядження.
Однак, по суті, це відповідає тому, що і тепер зазначено у п. 19 розділу III Iнструкції №59. Тобто є уточнення вже наявних норм, проте загальний зміст при цьому не змінюється.
Станіслав ГОРБОВЦОВ, «Дебет-Кредит»