Ажіотаж з оновленням даних у ТЦК часто був спричинений неправильним розумінням останніх норм законодавства: які дані треба оновити і що саме військовозобов’язаний має надати.
* Рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 13.06.2024 у справі №489/4119/24.
Як наслідок, декому довелося оскаржувати накладені на них ТЦК адмінштрафи. І ми вже маємо свіжу судову практику на користь громадян.
Зміст справи
21.05.2024 щодо громадянина-військовозобов’язаного складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП за неприбуття до ТЦК для повідомлення про зміну облікових даних.
ТЦК було встановлено, що громадянин є військовозобов’язаним, з жовтня 2009 жодного разу не прибув до військкомату (ТЦК) та облікові дані не оновив. А сам за цей час одружився, у нього народилися діти, він змінив місце роботи тощо. Але про зміну цих даних не повідомив.
Увага! Складаючи протокол, ТЦК послався на п. 8 Правил військового обліку, затверджених постановою КМУ від 30.12.2022 №1487.
Як наслідок, 24.05.2024 складено постанову у справі про адмінправопорушення та накладено штраф у сумі 25 500,00 грн.
«Бігати» має інформація, а не військовозобов’язані
Але військовозобов’язаному вдалося успішно оскаржити цей штраф.
Оновлення даних у разі їх зміни
Суд звернув увагу на такі норми законодавства:
1) ч. 11 ст. 38 Закону №2232 визначено, що призовники, військовозобов’язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров’я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов’язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни ТЦК;
2) згідно з п. 8 додатка 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 №1487, призовники, військовозобов’язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органи, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Проте згідно з ч. 1 ст. 1 Закону №1951 потрібна ця інформація ТЦК для ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів (далі — Реєстр).
Актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи (ч. 3 ст. 14 Закону №1951).
Отже, на думку суду, інформацію, яку громадянин не оновив, ТЦК та СП міг отримати від уповноважених органів та з реєстрів, до яких має доступ в електронному вигляді.
Той факт, що під час перевірки інформації у базах, до яких має доступ база «Оберіг» (єдиний державний реєстр призовників, військовозобов’язаних та резервістів), було встановлено відсутність інформації про місце роботи громадянина в електронних базах, суд не бере до уваги, бо доказів на підтвердження зазначеного суду не надано.
Таким чином, суду не вдалося встановити у діях громадянина порушень за ч. 3 ст. 210 КУпАП, а отже, адміністративний штраф, застосований до нього, скасували.
Можливість альтернативної служби
Аналогічних висновків суд дійшов в іншій справі (див. рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 28.06.2024 у справі №511/2216/24).
Але тут ситуація дещо ускладнилася зверненням особи із заявою про проходження альтернативної служби через релігійні переконання.
Так, пенсіонер за вислугою років, що підтверджується копією пенсійного посвідчення, довічно у військовому квитку має відмітку про зняття з обліку 28.01.2000, відмітки про прийняття на облік після 24.02.2022 військовий квиток не містить.
П’ятого листопада 2023 року позивач звернувся до селищного голови із заявою, згідно з якою повідомив, що він не має наміру ухилятися від призову на військову службу під час мобілізації. Водночас позивач за своїм релігійним переконанням не може користуватися зброєю та виконувати військовий обов’язок, брати участь у діях, які будь-яким чином підтримують військові дії, виконувати накази військових, приймати присягу, носити форму та зброю, а тому він не відмовляється від проходження альтернативної служби.
Позивач 13.05.2024 повторно надіслав на адресу ТЦК та СП заяву, згідно з якою просив узяти його на облік та зауважив, що він не відмовляється від проходження альтернативної служби.
Відповідно до довідки від 08.11.2023 №7819 позивач з 24 липня 2022 року є присвяченим охрещеним служителем Релігійного об’єднання Свідків Єгови в Україні.
Згідно зі скриншотом із застосунку «Резерв +» пенсіонер перебуває на обліку в ТЦК та СП, дані оновлено о 23 годині 45 хвилин 19 травня 2024 року.
20.05.2024 він прибув за викликом (повісткою) та звернувся до ТЦК та СП із заявою, згідно з якою просив оформити йому відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі постанови КМ України від 16.05.2024 №560.
27.05.2024 щодо пенсіонера було складено протокол про адмінправопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП, і того самого дня постановою про притягнення до адмінвідповідальності на нього накладено штраф у розмірі 17 000,00 грн.
Проте суд адмінштраф скасував!
ЄСПЛ установлено, що право Свідків Єгови, до яких належить пенсіонер, на відмову від проходження військової служби за релігійними переконаннями гарантовано пунктом 1 статті 9 Конвенції.
Альтернативна військова служба під час війни?
Щодо аргументів про альтернативну службу, то суд вважає за потрібне зазначити, що Законом №3543 альтернативна (невійськова) служба під час воєнного стану не визначена.
Водночас у цьому випадку суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема справу «Мушфіг Мамедов та інші проти Азербайджану» від 17.10.2019 (заява №14604/18), згідно з якою необхідність захисту територіальної цілісності держави не може розглядатись як підстави для обмеження прав Свідків Єгови і захисту підлягає не лише саме право Свідків Єгови «не брати до рук зброю», а й їхнє зумовлене глибоким релігійним переконанням право нести військову службу в будь-якій формі, у зв’язку з чим держава має забезпечити особам проходження альтернативної (невійськової) служби, яка є повністю відокремленою від військового обов’язку.
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що Свідки Єгови належать до відомої християнської конфесії, що з моменту свого виникнення активно діє у багатьох країнах світу, в тому числі в усіх європейських країнах — членах Ради Європи, є релігійною групою, що дотримується принципів пацифізму, та її віровчення не дозволяє її членам проходити військову службу, носити військову форму або брати до рук зброю. Водночас Свідки Єгови погоджуються здійснювати альтернативну цивільну службу за умови, що вона не пов’язана з військовими організаціями («Свідки Єгови м. Москви та інші проти Росії», від 10.06.2010, заява №302/02).
Незабезпечення таким особам можливості реалізувати їх право на альтернативну (невійськову) службу є втручанням у їхню свободу сповідувати свою релігію.
Отже, суд скасував штраф та закрив провадження у адмінсправі. Проте питання проходження альтернативної служби під час дії воєнного стану в Україні наразі відкрите.