Що таке «норма» у контексті робочого часу?
У чинному законодавстві передбачено п’ять «норм» для робочого часу:
— нормальна тривалість робочого часу — це 40-годинний робочий на тиждень (ст. 50 КЗпП);
— неповний робочий час (ст. 56 КЗпП);
— скорочена тривалість робочого часу — час роботи менше ніж 40 годин на тиждень; (ст. 51 КЗпП);
— нормальна тривалість робочого дня для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури, — до 60 годин на тиждень (ст. 6 Закону 2136). Ця норма встановлена тимчасово, на період дії воєнного стану;
— ненормований робочий день (п. 1 Рекомендацій №7).
Ненормований робочий день — що це?
На жаль, у КЗпП визначення ненормованого робочого дня не міститься, тож користуємося Рекомендаціями Мінпраці від 10.10.1997 №7.
Що таке ненормований робочий день?
Ненормований робочий час (день) — це особливий режим робочого часу, який установлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу. За потреби ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу (ця робота не вважається надурочною).
Міра праці у цьому випадку визначається не тільки тривалістю робочого часу, а й колом обов’язків і обсягом виконаних робіт (навантаженням) (п. 1 Рекомендацій №7).
Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади за погодженням із відповідними галузевими профспілками можуть затверджувати орієнтовні переліки робіт, професій і посад працівників із ненормованим робочим днем (п. 6 Рекомендацій).
Таким чином, підприємство самостійно в колективному договорі визначає перелік професій і посад, до яких може застосовуватися ненормований робочий день, та встановлює тривалість щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день щодо кожного виду робіт, професій, посад, ураховуючи періодичність виконання робіт понад установлену тривалість робочого часу, коло обов’язків та обсяг виконаних робіт.
Гарантії працівникам, які працюють за ненормованим робочим днем
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про відпустки» працю на умовах ненормованого робочого дня компенсують наданням додаткової щорічної відпустки тривалістю не більше ніж 7 календарних днів (конкретну тривалість встановлюють у колективному договорі) (п. 4 екомендацій №7).
Конкретну тривалість додаткової відпустки (від одного до семи днів включно) встановлюють у колективному договорі за кожним видом робіт, професій і посад. Якщо колективного договору на підприємстві немає, то, зокрема, право на відпустку за ненормований робочий день і її тривалість можна зафіксувати у трудовому договорі працівника.
Позаяк додаткова відпустка за ненормований робочий день належить до щорічних, зважайте, що:
— на таку відпустку поширюються загальні правила перенесення та продовження відпусток, установлені ст. 11 Закону про відпустки;
— її можна розділити на частини;
— невикористані дні цієї відпустки можна використати пізніше або, в разі звільнення, отримати за неї компенсацію.
Чи надавати відпустку за ненормований робочий день, якщо працівник працює дистанційно?
Дистанційна робота — це форма організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією роботодавця, у будь-якому місці на вибір працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій. Порядок та умови виконання дистанційної роботи визначені ст. 60-2 КЗпП.
При дистанційній роботі працівник розподіляє робочий час на власний розсуд, на нього не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, якщо інше не визначено трудовим договором (ч. 5 ст. 60-2 КЗпП). При цьому загальна тривалість робочого часу не може перевищувати норм, передбачених ст. 50 і 51 КЗпП. Тож можна дійти висновку, що працівник, працюючи дистанційно, має працювати у межах норми робочого часу, а не ненормовано.
Водночас у п. 18 Типової форми трудового договору про дистанційну роботу, затвердженої наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 05.05.2021 №913-21, зазначається, що працівникові, з яким укладено договір про дистанційну роботу, надаються інші види відпусток, передбачені законодавством, колективним договором, угодою та цим договором. Отже, якщо у письмовому трудовому договорі про дистанційну роботу зазначено, що за ненормований робочий день надається відпустка, то її треба надавати.
Увага! Пропонуємо зразок заяви та наказу про надання відпустки за ненормований робочий час (зразок 1 та зразок 2).
Зразок 1
Зразок 2
Як у табелі відображати ненормований робочий час
У типовій формі табеля №П-5, затвердженій наказом Держкомстату України від 05.12.2008 №489, немає позначень для часу, відпрацьованого в режимі ненормованого робочого часу.
Тобто таких працівників табелюємо, як зазвичай, фіксуючи фактично відпрацьовану ними кількість годин.
У разі потреби можна застосовувати й іншу форму табеля або ж придумати своє умовне позначення для такого часу.
При цьому діють два правила:
— за потреби ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу (ця робота не вважається надурочною, а отже, не підлягає подвійній оплаті);
— але роботодавець не має права систематично залучати працівників, які працюють за таким режимом, до роботи понад установлену тривалість робочого часу. І кількість годин перепрацьованого часу при такій роботі визначається у колективному договорі.
І не забувайте: на додаткову відпустку і доплату такі працівники мають право пропорційно до часу, відпрацьованого в режимі неповного робочого дня за певною посадою. Скільки часу відпрацьовано, — має бути зафіксовано в табелі.
Кому встановлюють ненормований робочий день?
Ненормований робочий день на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від форми власності, може застосовуватися для керівників, спеціалістів та робітників, а саме:
— осіб, праця яких не піддається точному обліку в часі;
— осіб, робочий час яких за характером роботи поділяється на частини невизначеної тривалості (сільське господарство);
— осіб, які розподіляють час для роботи на власний розсуд.
Ненормований робочий день та неповний робочий день
Пунктом 2 Рекомендацій №7 не рекомендується застосовувати ненормований робочий день для працівників, зайнятих на роботі з неповним робочим днем.
Але в листі від 06.08.2021 №4712-06/40372-09 фахівці Мінекноміки зазначають, що Рекомендації №7 — то лише рекомендації, а КЗпП та решта чинного законодавства на сьогодні не містить заборони застосовувати ненормований робочий день для працівників, зайнятих на роботі з неповним робочим днем.
Ненормований робочий день та надурочні роботи — речі не тотожні
Залучення до роботи на умовах ненормованого робочого дня не треба ототожнювати із залученням до надурочної роботи, адже:
а) для надурочних робіт потрібні підстави, визначені статтею 62 Кодексу законів про працю України, а для залучення до роботи на умовах ненормованого дня потрібна виробнича необхідність, яка визначається в кожному окремому випадку;
б) встановлена ст. 63 КЗпП заборона на залучення до надурочних робіт певних категорій осіб не поширюється на залучення до роботи на умовах ненормованого робочого дня;
в) гранична тривалість застосування надурочних робіт визначена у ст. 65 КЗпП, а тривалість роботи при ненормованому робочому дні — ні.
Водночас зверніть увагу на ст. 265 КЗпП: юридичні та фізичні особи — підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої — третьої груп, застосовується попередження.
Тож, коли працівники, яких прийняли на роботу на умовах неповного робочого часу, працюють ненормовано, потрібно вжити заходів, аби це поєднання не скидалося на оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час
Нагадаємо: згідно зі ст. 16 Закону 2136 у період дії воєнного стану в разі виконання у повному обсязі та у встановлений строк приписів про усунення порушень, виявлених під час позапланових заходів державного нагляду (контролю), штрафи, передбачені статтею 265 КЗпП, не застосовуються.