За загальним правилом договір найму транспортного засобу укладають письмово, а якщо стороною договору є фізособа, то й з обов’язковим нотаріальним посвідченням (ст. 799 ЦКУ).
* Постанова ВС у справі від 24.04.2024 №756/11019/22.
У разі передачі ТЗ у лізинг сторони мають враховувати, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, установлених цим параграфом і законом (ч. 2 ст. 806 ЦКУ). Під параграфом мається на увазі параграф 6 глави 58 «Найм (оренда)» ЦКУ, а під законом — решта законодавства, зокрема й Закон про фінлізинг, про який ми ще згадаємо далі.
З огляду на це у фізособи виник спір із ТОВ при отриманні ТЗ у фінансовий лізинг — договір за участю такої фізособи нотаріально не посвідчений. Тож чи є такий договір чинним без нотаріального посвідчення? Розглянемо на прикладі із судової практики.
Зміст справи
За укладеним договором фінлізингу у 2021 році фізособа отримала від ТОВ транспортний засіб у фінлізинг строком на 24 місяці. На виконання договору фізособа внесла авансовий платіж на поточний рахунок ТОВ. Проте згодом платити припинила, і виникла заборгованість.
Актом тимчасового вилучення майна (у межах застосування оперативно-господарських санкцій) у зв’язку з наявністю заборгованості зі сплати лізингових платежів у фізособи цей автомобіль вилучили на користь ТОВ. Далі ТОВ надіслало фізособі повідомлення про відмову від договору фінансового лізингу, в якому зазначило, що договір фінансового лізингу вважається розірваним.
Фізособа звернулася до суду з позовом про захист своїх прав. При цьому фізособа обрала цікаву аргументацію: позаяк договір не був посвідчений нотаріально та є нечинним з огляду на закон, позивач просив визнати такий договір нікчемним та повернути йому всі сплачені на користь ТОВ платежі.
Що каже Цивільний кодекс?
У разі недійсності правочину кожна зі сторін договору зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, — відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування
Особливості договору фінлізингу авто
Суди наголосили, що цей спір між сторонами виник саме стосовно дотримання вимог чинного законодавства під час укладення договору фінансового лізингу за участю фізособи. А для такої ситуації потрібно врахувати вимоги не лише ЦКУ, а й приписів Закону про фінлізинг, який набрав чинності 13.06.2021 та поширюється на всі договори, укладені після цієї дати.
За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості з лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі) (стаття 806 ЦКУ). Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Договір фінлізингу має подвійну природу!
У постанові Верховного Суду від 3 квітня 2023 року у справі №465/1231/22 (провадження №61-6251св22) ВС наголосив, що договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним і містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу транспортного засобу, про що свідчить зміст договору з урахуванням правил статті 628 ЦК України.
З огляду на положення ст. 799 ЦКУ договір найму транспортного засобу укладають у письмовій формі, а за участю фізособи — підлягає нотаріальному посвідченню. У разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним (ч. 1 ст. 220 ЦКУ).
При цьому до договору лізингу можуть застосовуватися лише загальні норми §1 глави 58 ЦКУ, а не інші параграфи цієї глави, у т. ч. положення §5 «Найм (оренда) транспортного засобу», які вимагають нотаріального посвідчення договорів найму ТЗ.
Договір фінлізингу ТЗ потребує лише підпису сторін
ВС вважає, що у спорі за коментованим нами судовим рішенням правовідносини, які виникли за договором лізингу ТЗ між фізособою та ТОВ щодо належного його виконання (зокрема стосовно належної сплати платежів та наслідків їх невиконання), регулюються цим Законом про фінлізинг від 04.02.2021 №1201.
Договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним і містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу транспортного засобу, про що свідчить зміст договору з урахуванням правил статті 628 ЦКУ.
Договір фінансового лізингу укладають у письмовій формі (стаття 15 Закону про фінлізинг).
Договір фінансового лізингу не підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, установлених законом або домовленістю сторін.
Договір фінансового лізингу транспортного засобу за участю фізособи підлягає нотаріальному посвідченню на вимогу однієї зі сторін такого договору (ч. 3 ст. 15 Закону про фінлізинг).
Таким чином, починаючи з 13 червня 2021 року договір фінансового лізингу транспортного засобу за участю фізособи підлягає нотаріальному посвідченню, тільки якщо цього захотіла хоча б одна зі сторін такого договору.
Позаяк перед укладенням та на момент укладення договору фінансового лізингу фізособа не заявила вимог щодо нотаріального посвідчення договору, суд вважає, що оспорюваний договір відповідає вимогам Закону про фінлізинг та є чинним.
А отже, фізособа, яка не сплачувала всіх належних за договором платежів, не має права, після розірвання договору через порушення його умов, на повернення всіх попередньо сплачених коштів!
Утім, у разі порушення інших вимог Закону про фінлізинг та ЦКУ, які тягнуть за собою нікчемність (недійсність) договору, лізингоодержувач може вимагати повернення сплачених ним за таким недійсним договором платежів.
Тут варто трохи пояснити зміни щодо фінансового лізингу.
Справді, договори найму транспортного засобу за участю фізичної особи (ч. 2 ст. 799 ЦКУ) підлягають нотаріальному посвідченню. Втім, із цього правила є також винятки, зокрема йдеться про договори позички. У ч. 4 ст. 828 ЦКУ договір позички транспортного засобу (крім наземних самохідних транспортних засобів), в якому хоча б однією стороною є фізособа, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Визначення «наземних транспортних засобів» наведено, зокрема, у п. 1.5 ст. 1 Закону №1961 або за УКТ ЗЕД.
Якщо ж стороною договору найму ТЗ виступає ФОП (навіть за умови, що ТЗ зареєстрований на фізособу як власника), то Велика Палата ВС у постанові від 14.06.2023 справі №125/1216/20 й надалі висновує, що не потребують нотаріального посвідчення договори оренди ТЗ, укладені за участі ФОПів, які згідно з КВЕДами за ЄДР (а також для «спрощенців» за даними Реєстру платників єдиного податку) провадять госпдіяльність, яка потребує використання ТЗ (з їх документальним підтвердженням).
Попередній Закон про фінлізинг (Закон №723/97) вимагав укладати договори фінлізингу лише у письмовій формі (ст. 6 цього Закону). Тому суди вимагали нотаріального посвідчення таких договорів з огляду на загальну норму ЦКУ (ч. 2 ст. 799). А нині маємо нові норми нового Закону, який прямо вказує на відсутність обов’язкового нотаріального посвідчення, крім випадків, коли це або прямо передбачено законом, або сторони домовились та прямо прописали це у договорі фінлізингу.
Це саме правило застосовується й у разі, коли лізингоодержувачем виступає ФОП, а не фізособа як власник наземного ТЗ.