Право на компенсацію днів невикористаної щорічної відпустки
Простій — це зупинення роботи, спричинене відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (ст. 34 КЗпП).
Час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) (ст. 113 КЗпП).
Це те, що підприємство і зробило: під час воєнного стану запровадило простій на підприємстві з оплатою його працівникам у розмірі 2/3 посадового окладу, тобто виконало мінімальну гарантію, встановлену ст. 113 КЗпП.
При цьому час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково, зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.
Тобто період простою, оплачений у розмірі не нижче ніж 2/3 окладу, є частковою оплатою, що дає працівникові право не тільки на стаж, а й на дні щорічної відпустки, які підлягають компенсації при звільненні.
Але при розрахунку суми компенсації за відпустку ті дні, коли працівникові було оголошено простій (з оплатою не менше ніж 2/3 окладу), потрібно вилучити з розрахункового періоду (абз. 7 п. 2 Порядку №100), бо така оплата вважається частковою. І виплати, здійснені за цей період, також вилучаються з розрахунку.
Отже, при розрахунку компенсації роботодавець не повинен був рахувати середню зарплату виходячи зі суми оплаченого простою, здійсненого в розрахунковому періоді, — це помилка. Тому що і дні простою, і сама оплата простою мали бути вилучені при обчисленні компенсації.
Розрахунок мав бути проведений з окладу, встановленого в штатному розписі на момент звільнення (16 780,00 грн), бо вважається, що у розрахунковому періоді (серпень 2022 — липень 2023 рр.) заробітку немає — адже працівник не виконував роботу. Отже, в такому разі при розрахунку компенсації слід було керуватися абз. 3 — 5 п. 4 Порядку №100. Зокрема, якщо у розрахунковому періоді працівник не мав заробітної плати, розрахунки проводять з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу. Позаяк оплата простою не є заробітною платою, то для розрахунку компенсації відпустки потрібно взяти суму окладу.
Консультує Держпраці
Як виплатити працівнику, котрий звільняється, компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки в частині нарахування сум та визначення кількості днів, якщо йому було оголошено простій з 01 березня 2022 року?
Статтею 83 КЗпП України визначено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки. При цьому до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, зараховується, зокрема, час, коли працівник фактично не працював, але за ним, згідно з законодавством, зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково.
Отже, час перебування у простої входить до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.
Згідно з абз. 6 п. 2 Порядку №100 визначено, що при обчисленні середньої зарплати з розрахункового періоду виключається час, протягом якого працівники, згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин, не працювали, і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково.
До цього періоду відноситься час простою не з вини працівника, який оплачувався у розмірі не нижче 2/3 встановленої працівникові тарифної ставки (окладу).
Отже, якщо під час розрахунку середньої заробітної плати для оплати компенсації за невикористані відпустки до розрахункового періоду потрапляє час простою, він виключається з розрахункового періоду.
Роз’яснення Південно-Східного міжрегіонального управління
Державної служби з питань праці від 07.10.2022
Таким чином, для розрахунку сумарного заробітку (201 360,00 грн) потрібно було посадовий оклад (16 780,00 грн) помножити на кількість місяців розрахункового періоду (в цьому випадку на 12 місяців). Далі для визначення суми середньої зарплати (551,67 грн) слід отриманий сумарний заробіток (201 360,00 грн) поділити на кількість днів календарних днів у розрахунковому періоді. Тут є два варіанти.
Варіант 1. Якщо роботодавець вирішив працювати без святкових та неробочих днів відповідно до Закону №2136, то сумарний заробіток ділиться на 365 к. д. без вилучення святкових днів. Для визначення суми компенсації відпустки (172 672,71 грн) потрібно помножити отриманий розмір середньої зарплати (551,67 грн) на кількість днів невикористаної відпустки (313 календарних днів).
Звертаємо увагу на (не)вилучення святкових та неробочих днів з розрахункового періоду. Згідно із Законом №2136 і до закінчення воєнного стану роботодавцю надано право (а не обов’язок) працювати у святкові та неробочі дні. Тому, якщо роботодавець перейшов на виконання норм цього Закону №2136, то святкові і неробочі дні починаючи з 24 березня 2022 р. з розрахункового періоду не вилучаються.
Варіант 2. Якщо роботодавець вирішив дотримуватися старих правил за КЗпП, тоді із розрахункового періоду потрібно вилучити святкові та не робочі дні за період з серпня 2022 року до липня 2023 року. Тоді сумарний заробіток ділиться на 365 к. д з вилученням 12 святкових та неробочих днів: 201 360 грн : (365 - 12) = 201 360 грн : 353 = 570,42 грн.
За першим варіантом недоплата суми компенсації за 313 календарних днів невикористаної відпустки становить 57 554,44 грн:
— оклад 16 780 грн х 12 міс. = 201 360 грн;
— 201 360 грн : 365 к. д. = 551,67 грн;
— 551,67 грн х 313 к. д. = 172 672,71 грн;
— 172 672,71 грн - 115 118,27 грн = 57 554,44 грн.
Право на компенсацію за час затримки остаточного розрахунку
Така недоплата є порушенням ст. 116 КЗпП, якою визначено, що остаточний розрахунок має бути проведено у день звільнення. Проте передбачено, що у разі проведення розрахунку в інші строки, ніж визначено ст. 116 КЗпП, роботодавець зобов’язаний виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки до дня фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців (ст. 117 КЗпП).
Із судової практики
Час затримки розрахунку при звільненні позивача починається з моменту, коли відповідачеві стало відомо про вимогу позивача: отримання відповідачем копії позовної заяви або проведення судом судового засідання (за відсутності відомостей про дату отримання копії позовної заяви) до фактичної виплати заробітної плати. Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні за статтею 117 КЗпП настає лише у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, передбачені у статті 116 КЗпП. Тягар доведення відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця.
Постанова ВС від 27.01.2020 у справі №682/3060/16-ц
Як бачимо, працівник має право не лише на доплату за неправильно розраховану компенсацію за невикористану відпустку, а й на компенсацію за її несвоєчасний розрахунок.
Тому вже колишній працівник має право спочатку звернутися до колишнього роботодавця, керуючись ч. 1 ст. 117 КЗпП (до наявності спору), для отримання всіх належних йому сум при звільненні. За наявності трудового спору колишній працівник, керуючись ч. 2 ст. 233 КЗпП, має право звернутися до суду у справі про виплату всіх сум, що належаться йому при звільненні, — у тримісячний строк з дня одержання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні. Зважаючи, що працівник звільнився 23.08.2023, звернутися до суду він може до 23.11.2023. Запевняємо, що суд стане на бік працівника.
Середню зарплату за затримку виплати остаточного розрахунку обчислюють виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов’язана відповідна виплата (абз. 3 п. 2 Порядку №100). В описаному випадку — це звільнення, де розрахунковий період червень 2023 — липень 2023 рр.
Якщо ці два місяці працівник не працював (був у простої), то застосовують норму абз. 2 п. 8 Порядку №100: посадовий оклад множать на 2 місяці й отриману суму ділять на кількість робочих днів за графіком підприємства. Тобто середньоденну заробітну плату (780,47 грн) визначають діленням двохмісячного окладу (33 560,00 грн (16 780,00 грн х 2)) на кількість робочих днів за графіком працівника (якщо це 5-денний робочий тиждень, то 43 робочі дні (22 р. д. червня + 21 р. д. липня)).
Далі середню заробітну плату обчислюють множенням середньоденного заробітку (780,47 грн) на кількість робочих днів затримки, які рахують з наступного дня після звільнення до дня проведення розрахунку. Припустімо, що розрахунок із працівником буде проведено 20.10.2023, тоді кількість робочих днів затримки становитиме 41 робочий день При цьому компенсація за час затримки становитиме 31 999,27 грн.
Звертаємо увагу, що тут може бути інша сума середньої зарплати, бо зміниться кількість днів затримки, яка залежить від проведення колишнім роботодавцем нарахування!
Розглянувши зазначене та визначивши суми, на які може претендувати колишній працівник, потрібно зважати, що з них ще буде утримано ПДФО і ВЗ й одержати на руки працівник зможе суму тільки за мінусом цих податків та зборів.
У наведеному прикладі працівникові нараховано 89 553,71 грн, що складається з доплати за компенсацію (57 554,44 грн) та компенсації за час затримки (31 999,27 грн). Утримано ПДФО (16 119,67 грн) та ВЗ (1 343,31 грн), до виплати колишньому працівникові — 72 090,73 грн.
Відповідальність колишнього роботодавця
Незайвим буде нагадати, яка відповідальність чекає колишнього роботодавця за несвоєчасний розрахунок зі звільненим працівником. Такі дії можуть призвести до штрафів, а саме:
— посадових осіб роботодавця можуть притягнути до адміністративної відповідальності згідно зі ст. 41 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі від 30 до 100 н. м. д. г. (від 510 до 1 700 грн);
— до роботодавця можуть застосувати фінансову відповідальність у вигляді штрафу згідно зі ст. 265 КЗпП. При затримці виплати більш ніж на один місяць штраф — 3 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення, згідно з абз. 3 ч. 2 ст. 265 КЗпП. У 2023 році це 20 100 грн (6 700 грн МЗП х 3).
Вищезазначеного штрафу та нарахування середнього заробітку за час затримки під час воєнного стану можна уникнути, якщо роботодавець доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Проте таке звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов’язку виплатити саму суму розрахункових, але без компенсації за час затримки.
Ми надали відповідь виходячи з наданих умов запитання. Якщо на практиці будуть інші умови, зокрема інша кількість днів невикористаної відпустки або роботодавець працює зі святковими та неробочими днями, кінцевий результат може бути інший.
Нормативна база
- КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 №322-VIII.
- КУпАП — Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 №8073-X.
- Закон №2136 — Закон України від 15.03.2022 №2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
- Порядок №100 — Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08.02.1995 №100.