Особа з інвалідністю — це особа зі стійким розладом функцій організму, що під час взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок цього держава має обов’язок створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист (ст. 2 Закону №875 та ст. 1 Закону №2961).
Відповідно до ст. 17 Закону №875 з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.
Згідно зі ст. 172 КЗпП на роботодавця покладається обов’язок організувати працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до медичних рекомендацій, встановити на їх прохання неповний робочий день або неповний робочий тиждень та створити пільгові умови праці. Залучення осіб з інвалідністю до надурочних робіт та робіт у нічний час без їх згоди не допускається (ст. 55 та 63 КЗпП). Якщо працівник з інвалідністю бажає працювати неповний робочий час, то роботодавець має встановити відповідний графік його робочого часу.
Документи для працевлаштування
Прийняття на роботу осіб з інвалідністю оформляється в загальному порядку. Працівник з інвалідністю подає заяву про прийняття на роботу і такі документи:
— паспорт (інший документ, що посвідчує особу);
— трудову книжку;
— документ про освіту (за потреби);
— копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера;
— копію пенсійного посвідчення;
— довідку МСЕК (про присвоєння йому відповідної групи інвалідності). Наразі МСЕК оформлює виписку з акта огляду за формою №157-1/о;
— індивідуальну програму реабілітації, що видається МСЕК.
Індивідуальна програма реабілітації: консультують держоргани
Щодо обов’язковості надання працівником індивідуальної програми реабілітації зазначимо таке.
Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю (лист від 01.10.2018 р. №1/3-140/02-01), Держпраці (лист від 05.10.2018 р. №7850/1/4.2-ДП-18) і Мінсоцполітики (лист від 23.10.2018 р. №20396/0/2-18/29) у своїх листах зазначили, що копія ІПР має зберігатися у роботодавця. Інформація, що міститься в ній, дає можливість контролювати дотримання умов праці, рекомендованих (з боку МСЕК) працівникові з інвалідністю. Водночас якщо працівник не надав ІПР, то відмовити в працевлаштуванні (звільнити) йому (його) не можна, бо ІПР не є обов’язковим документом під час прийняття на роботу: не зазначена в ст. 24 КЗпП. Індивідуальна програма реабілітації не є документом про стан здоров’я. Інвалідність як ступінь втрати здоров’я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я. Тож під час перевірки Держпраці індивідуальна програма реабілітації надається за наявності.
Відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону №875 відмова особі з інвалідністю в укладенні трудового договору не допускається. Відмовити можна лише в тому разі, коли за висновком МСЕК стан здоров’я працівника перешкоджає виконанню професійних обов’язків, загрожує здоров’ю та безпеці праці інших осіб або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру й обсягу загрожує погіршенням здоров’я особи з інвалідністю.
На підставі вищезазначених документів видається наказ про прийняття на роботу та напередодні подається повідомлення до податкової.
Витяг з акта комісії
Витяг з акта комісії надсилається органом за місцем роботи як повідомлення щодо групи інвалідності (у разі встановлення ступеня втрати професійної працездатності). Цей документ, як і індивідуальна програма реабілітації, не є обов’язковим документом під час прийняття на роботу.
Довідка до акта МСЕК
Довідка до акта МСЕК є частиною виписки з акта огляду МСЕК (ф. №157-1/о). За результатами експертного обстеження видається довідка до акта огляду МСЕК, де зазначаються група інвалідності, її причина, термін, до якого встановлено цю групу, та висновок про умови і характер праці людини з інвалідністю. Саме ця довідка є підставою для сплати роботодавцем єдиного соціального внеску в розмірі, нижчому ніж за працівників, яким не встановлено обмеження життєдіяльності, тобто у розмірі 8,41%.
Перевірки Держпраці
Предметом таких перевірок є:
— реєстрація роботодавців у відділеннях Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю;
— подання роботодавцем до відділень Фонду звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю;
— виконання роботодавцем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Крім того, за наказом керівника відділу Фонду можуть проводитися планові та позапланові перевірки.
Планові перевірки проводяться відповідно до річних планів, що затверджуються Держпраці не пізніше 1 грудня року, що передує плановому. Періодичність таких перевірок визначається за критеріями ступеня ризику від провадження господарської діяльності, які мають оприлюднюватися на офіційному вебсайті Держпраці. Суб’єкт господарювання має бути письмово повідомлений (рекомендованим листом або особисто під підпис суб’єкта господарювання чи уповноваженої ним особи) про проведення планової перевірки не пізніше ніж за 10 днів до дня її початку. Строк проведення планової перевірки становить не більше ніж 10 робочих днів, а щодо суб’єктів господарювання, які належать до суб’єктів мікро-, малого підприємництва, — не більше ніж п’ять робочих днів.
Строк проведення позапланової перевірки обмежений десятьма робочими днями, а щодо суб’єктів господарювання, які належать до суб’єктів малого підприємництва, — двома робочими днями.
Роботодавець зобов’язаний надавати перевіряльникам для ознайомлення та перевірки такі документи, зокрема, але не вичерпно:
— повідомлення про реєстрацію роботодавця у відділенні Фонду;
— статут або установчий документ;
— витяг із Реєстру неприбуткових установ та організацій, виданий контролюючим органом за основним місцем обліку неприбуткової організації (якщо підприємство таким є);
— штатний розпис;
— особові картки, трудові книжки осіб з інвалідністю, що перебувають у трудових відносинах із роботодавцем;
— зведений Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю; звіти з праці (форма №1-ПВ);
— копії документів, що підтверджують інвалідність працівників; накази (розпорядження) про прийняття на роботу, переведення на іншу роботу, розірвання трудового договору, про відрядження, про відпустки осіб з інвалідністю тощо; трудові договори (контракти), укладені з особами з інвалідністю (у разі їхнього укладення в письмовій формі);
— табель обліку використання робочого часу;
— розрахунково-платіжні відомості працівників і розрахунково-платіжні відомості (зведені).
Нормативна база
- КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 р. №322-VIII.
- Закон №875 — Закон України від 21.03.1991 р. №875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».
- Закон №2961 — Закон України від 06.10.2005 р. №2961-IV «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні».