На початку наголосимо, що порядок стягнення податкового боргу з 1 січня 2022 року істотно змінився. Про це ми вже писали в «ДК» №1-2/2022.
* Постанова Верховного Суду від 11.11.2021 р. у справі №360/2218/20.
Найбільша новація при цьому полягає у скасуванні мінімальної суми, починаючи з якої податківці мають право стягнути податковий борг, не звертаючись до суду. До 1 січня це було 5 млн грн. Тепер такої суми в ПКУ не зазначено.
Чи означає це, що зараз податківці можуть стягнути податковий борг у будь-якій сумі без рішення суду? Тоді ми ставили це запитання, а зараз податківці це підтвердили у своєму інформаційному листі від 18.01.2022 р. №2/2022 (див. «ДК» №8/2022).
Так, починаючи з 01.01.2022 р. Законом №1914 уточнено передбачену абзацом другим п. 95.5 ПКУ процедуру, згідно з якою кошти стягуються за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу у разі, коли податковий борг виник унаслідок несплати самостійно задекларованих платником податків сум (такі грошові зобов’язання вважаються узгодженими на підставі п. 54.1 ПКУ та не підлягають оскарженню згідно з п. 56.11 ПКУ). І таке стягнення здійснюється без звернення до суду!
Зазначена процедура, як і раніше, може застосовуватися за таких обставин:
— податковий борг не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженого грошового зобов’язання;
— немає (або є у меншій сумі) непогашеного зобов’язання держави щодо повернення такому платникові податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов’язань, та/або бюджетного відшкодування ПДВ.
Тобто відбулися такі зміни (порівняно з попередньою редакцією норми ПКУ):
1) з одного боку, законодавці скасували умову, яка дозволяла контролюючому органу застосовувати зазначену процедуру виключно після того, коли сума податкового боргу перевищить 5 мільйонів гривень. Отже, відтепер стягнення можливе без обмеження щодо суми податкового боргу;
2) з іншого боку, чітко визначили, що дозволено стягувати з платника податків лише ту суму коштів, яка дорівнює різниці між тим, що він заборгував державі, і тим, що держава має йому повернути згідно з ПКУ (причому не лише щодо помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань, а й щодо відшкодування ПДВ).
Водночас стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу, що виник унаслідок несплати сум грошових зобов’язань, які донараховані за результатами контрольно-перевіряльної роботи, здійснюватиметься, як і раніше, на підставі рішення суду. Тому судова практика щодо стягнення податкового боргу залишається актуальною. Тим більше що подекуди і вона нас дивує.
Зміст судової справи
Підприємство має податковий борг, який виник ще до карантину. Але строки давності за ПКУ на час карантину зупинені, тож сподіватися на те, що старі податкові борги стануть безнадійними або що податківці про них не пам’ятатимуть, підстав немає.
Одне ПрАТ станом на 05.02.2020 р. мало податковий борг загальною сумою 4809857,02 грн, який складається зі сум боргу з:
— ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг);
— мита на товари, ввезені ним на територію України;
— ПДВ з товарів, ввезених ним на територію України.
Офіс великих платників надіслав ПрАТ податкову вимогу ще 31.01.2018 р., яку товариство отримало 09.02.2018 р.
Тобто ми розглядаємо податковий борг, який виник за два роки до початку карантину (і якому вже понад три роки). І він уже неодноразово «перекривався» поточними платежами!
Що зробили податкові органи після вручення податкової вимоги?
Податківці починаючи з 30 січня 2018 року облікований податковий борг ПрАТ частково погашали за рахунок поточних платежів.
Дії податкового органу із зарахування сплачених платником податків сум відповідають вимогам п. 87.9 ПКУ.
Увага! У разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов’язані зарахувати кошти, що їх сплачує такий платник податків, у рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
Таким чином, протягом березня 2018 року — жовтня 2019 року було частково погашено податковий борг на загальну суму 2139955,97 грн.
Але незважаючи на це у червні 2020 року Офіс великих платників податків звертається до суду за стягненням боргу в сумі 4809857,02 грн, тобто всієї суми податкового боргу, який обліковувався станом на січень 2018 року.
Звісно, одразу виникає запитання: чому?
Примусове стягнення боргів: дії ДПС
Пунктами 95.1 — 95.3 ПКУ регламентовано, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності — шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Тобто податківці не зобов’язані сидіти і чекати, чи заплатить платник податків якусь суму до бюджету, щоб спрямувати її на погашення старого податкового боргу. Вони можуть застосувати й активні дії, зокрема стягнути борг примусово.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платникові податкової вимоги.
Позиція судів: усе законно
Позаяк ПрАТ було вручено податкову вимогу, яка є чинною, суд дійшов висновку, що податковий орган дотримав визначених ст. 95 ПКУ вимог та має всі підстави для стягнення коштів.
Але ж частина боргу, зазначена у податковій вимозі, вже була погашена?
Як не дивно, але суди не побачили в діях податкового органу жодних порушень — їхня позиція була одностайна у всіх інстанціях.
Ґрунтувалася така одностайність на тому, що ПрАТ на час розгляду цієї адміністративної справи боргу, зазначеного у податковій вимозі, не сплатив. Унаслідок цього Верховний Суд дійшов висновку, що вимоги податкового органу є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
Тобто той факт, що товариство не надало доказів сплати (погашення) податкового боргу чи не оскаржило вимог про його сплату і податкових повідомлень-рішень, на підставі яких виник податковий борг, призвів до того, що воно у судах програло.
При цьому суди з’ясували та підтвердили, що кошти, сплачені ПрАТ за такими податковими повідомленнями-рішеннями, контролюючий орган зараховував у рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення, підтвердженням чого є відомості з інтегрованої картки платника з ПДВ за період 2018 — 2020 років.
Але такі дії податкових органів відповідають приписам п. 87.9 ПКУ. Натомість дії самого товариства не вказують на оскарження податкової вимоги від 31.01.2018 р. на всю суму податкового боргу.
Отже, виходить, що суд не заперечує сплату (погашення за рахунок поточних платежів) суми податкового боргу. Проте вказує на те, що товариство не вчинило жодних дій зі зменшення суми податкового боргу, у т. ч. шляхом подання скарги.
Рішення суду першої інстанції
Відповідачем суду не надано доказів, що на час розгляду справи податковий борг ПрАТ <...> погашений, тому твердження представника відповідача в цій частині відхиляються судом як необґрунтовані.
<...>
Оскільки ПрАТ <...> вручено податкову вимогу, яка є чинною, суд дійшов висновку, що позивач дотримав визначених статтею 95 Податкового кодексу України вимог та має всі підстави для вжиття заходів щодо погашення податкового боргу ПрАТ <...> шляхом стягнення коштів.
Враховуючи, що відповідачем на час розгляду даної адміністративної справи податковий борг не сплачений, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 28.09.2020 р. у справі №360/2218/20
Найголовніше питання
Чи зобов’язане товариство оскаржувати податкову вимогу, якщо податковий орган сам погашав борг за рахунок поточних платежів?
На нашу думку, це доволі дивна ситуація, яка прямо законом не врегульована. Саме тому платник податків у коментованій справі програв, хоча фактично кошти до бюджету сплатив, і ці кошти (хоч і призначалися для інших напрямів) були спрямовані на часткове погашення старого податкового боргу, який податківці в коментованій справі, по суті, вдруге стягнули. То що ж, товариству доведеться платити за старим боргом двічі?
Якщо звернутися до приписів п. 59.5 ПКУ, то встановлено два правила зміни суми податкового боргу у виставленій податковій вимозі:
1) якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, наявна на день погашення;
2) якщо після надсилання (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений у повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
При цьому податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі (пп. 60.1.3 ПКУ).
Позаяк податковий орган самостійно погашав суми податкового боргу за рахунок поточних платежів уже після виставлення (вручення) податкової вимоги, що не заперечується ні податківцями, ні доказами, наданими суду, на нашу думку, податковий орган має право на стягнення лише тієї суми, яка є на день погашення. Тобто йдеться про право податкового органу на звернення стягнення через суд лише на суму, яка залишилася непогашеною!
Крім того, факт погашення податкового боргу самим же податковим органом свідчить про зменшення суми податкового боргу, а отже, у межах спору з податковою слід також з’ясувати, чи є виставлена у січні 2018 року податкова вимога чинною, чи відкликаною на виконання вимог пп. 60.1.3 ПКУ.
На нашу думку, таку вимогу варто було через суд визнати відкликаною саме з огляду на приписи ПКУ. Звісно, той факт, що податкова вимога не була оскаржена товариством, йому зашкодив. Але це не може вказувати на правомірність дій податкового органу щодо стягнення погашеної частини податкового боргу за рахунок поточних платежів. І, звісно ж, навіть чинність податкової вимоги не вказує на право податкового органу на стягнення подвійної суми податкового боргу.
Звісно, суди мали б звернути на це увагу з погляду врахування часткового погашення суми податкового боргу, визначеного у податковій вимозі. І вимагати доказу сплати податкового боргу суд мав би у податкового органу, а не у товариства. Проте Верховний Суд вже поставив крапку в розгляді цієї справи в Україні. І вона може хіба що бути прикладом. На нашу думку, наведене вище слід ураховувати всім платникам податків. Інакше єдиний шлях — Європейський суд з прав людини.
Нормативна база
- ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI.
- Закон №1914 — Закон України від 30.11.2021 р. №1914-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень».