Фізособа 01.02.2018 передала належний їй комплекс виробничих та промислових будівель ФОПу у безоплатне тимчасове користування згідно з договором позички нежитлового приміщення. Факт передання нерухомого майна підтверджується актом приймання-передачі майна. Нерухоме майно було передано ФОПу для провадження госпдіяльності: виготовлення виробів із бетону для будівництва (код КВЕД 23.61). ФОП використовує цей комплекс нежитлових будівель для виробництва залізобетонних виробів для будівництва.
* Постанова ВС від 17.01.2024 у справі №520/2239/21.
Для справляння податку чи звільнення від його сплати у порядку ст. 266 ПКУ визначальними кваліфікуючими ознаками кожного окремого об’єкта нерухомого майна (будівлі чи приміщення) як об’єкта стягнення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є:
1) відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
2) місце розташування об’єкта (тобто адреса будівлі);
3) технічні характеристики об’єкта (тобто тип будівлі чи категорія будівлі, площа об’єкта тощо).
Не є об’єктом оподаткування:
будівлі промисловості, віднесені до класу «Промислові та складські будівлі» (код 125) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб’єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B — F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Отже, фізособа стверджує про відсутність у неї обов’язку сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та заперечує прийняті за результатами перевірки ППР на загальну суму понад 1 млн грн, позаяк будівлі:
— використовуються для забезпечення діяльності виробництва залізобетонних виробів для будівництва,
— належать до будівель промисловості, а тому за пп. «є» пп. 266.2.2 ПКУ не є об’єктом оподаткування,
— належність яких до будівель промисловості підтверджується документами на право власності.
У 2019 році обмежень не було
Суд зауважує, що законом України не визначено процедури та механізму кваліфікації об’єкта нерухомого майна з метою справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зокрема будівлі промисловості тощо.
При цьому суд першої інстанції звернув увагу на судову практику, яка вказує на те, що:
1) застосування пп. «є» пп. 266.2.2 ПКУ можливе у разі дотримання двох обов’язкових умов: наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств. Тому застосування цієї пільги можливе, якщо власниками об’єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з урахуванням виду їх діяльності) використання таких об’єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва — виготовлення промислової продукції будь-якого виду (постанова ВС від 17.02.2020 у справі №820/3556/17);
2) а у постанові від 24.03.2020 у справі №280/5332/18 ВС, крім того, уточнив, що зазначена податкова пільга застосовується лише до промислових підприємств, які мають статус юросіб. Утім, перебування нерухомого майна у власності фізособи не є перешкодою для застосування положень пп. «є» пп. 266.2.2 ПКУ, якщо такі об’єкти використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва. Водночас фізособа — власник нерухомості мала статус ФОПа і використовувала належне їй на праві власності нерухоме майно у межах власної госпдіяльності.
Але цікавим є те, що вся ця ситуація щодо передачі в оренду промислових будівель виникла ще до внесення змін Законом №466, яким з 23.05.2020 пп. «є» пп. 266.2.2 ПКУ було уточнено в частині неможливості їх здавання власниками в оренду, лізинг, позичку. А до цих змін, у 2018 — 2019 рр., пільга застосовувалася до «будівель промисловості, зокрема виробничих корпусів, цехів, складських приміщень промислових підприємств», за самого факту наявності у власності промислових будівель, без будь-яких обмежень. І позаяк період перевірки — 2019 рік, то й право на пільгу нічим не обмежувалося, про що свідчить і судова практика.
Відповідно, суд першої інстанції підтримав апеляцією та скасував податкові повідомлення-рішення в частині нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, щодо фізособи на промислові будівлі, які були здані в оренду та використовувалися за призначенням.
Пільга — лише для власника-виробника
Проте ВС усе-таки пристав на бік податкового органу. Хоча, знову ж таки, перевірку проведено за 2019 рік, тобто до позбавлення права на пільгу в разі здавання промислових будівель в оренду.
Так, ВС погоджується з тим, що для визначення податкової пільги у пп. «є» пп. 266.2.2 ПКУ законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб’єкту-платнику.
При цьому обмежувальне тлумачення за рахунок впровадження додаткової ознаки надання пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, — звільнення від оподаткування за критерієм «будівлі промисловості» лише об’єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юросіб), за суб’єктним складом, — не може бути застосовано, позаяк положеннями цієї норми визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, у тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Сама по собі специфіка об’єкта оподаткування — наявність спеціального статусу будівлі, а саме: статусу «будівлі промисловості», не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.
Обираючи за початкове поняття «промисловість», у зв’язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов’язує її застосування у т. ч. з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції будь-якого виду.
І як власник промислових будівель фізособа обрала спосіб використання їх за цільовим призначенням шляхом передачі у користування за договором позички саме особі (ФОПу), яка має право та можливість виготовляти відповідну промислову продукцію. Але суд наголошує: доказів того, що саме власник-фізособа впродовж спірного податкового періоду використовував будівлю за функціональним призначенням, не надано.
А тому, позаяк фізособа у 2019 році не здійснювала промислового виробництва з використанням спірних будівель, права на фінансове сприяння з боку держави у вигляді звільнення від сплати податку на промислові будівлі вона не має. І та обставина, що промислові будівлі передані у безоплатне тимчасове користування іншій особі з метою виробництва останньою залізобетонних конструкцій для будівництва, не звільняє власника-фізособу від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за такі будівлі.
Звертаємо увагу!
На сьогодні податкові органи мають проводити документальні перевірки (з урахуванням обмежень за Законом №3453) починаючи з 2017 року (див. «ДК» №49/2023).
Тому, позаяк періоди 2018 — 2019 рр. ще підпадають під можливі перевірки, варто врахувати наведені вище висновки ВС, у т. ч. фізособам — власникам промислової нерухомості, які уклали договори оренди, позички, іншого користування протягом усього цього періоду (особливо до 23.05.2020). Адже цей спір податкові органи виграли.