Розглянемо випадок із практики.
11.02.2020 ухвалою Господарського суду відкрито провадження у справі №903/51/20 про банкрутство ТОВ. Визнано вимоги ініціюючого кредитора — ГУ ДПС у розмірі 10 523 605 грн.
* Постанова ВС від 17.01.2024 у справі №903/51/20.
05.05.2020 ТОВ визнано банкрутом та розпочато ліквідаційну процедуру. Але після цього прийшла ще одна податкова перевірка, і ось чому.
04.07.2022 обласна прокуратура надіслала листа до ГУ ДПС області про необхідність розгляду та перевірки доводів ліквідатора ТОВ щодо можливих порушень податкового законодавства керівником ТОВ під час господарської діяльності товариства.
Як наслідок, ГУ ДПС області провело документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ, за результатами якої склало акт від 15.08.2022. В акті було зазначено порушення податкового законодавства, внаслідок чого складено нові податкові повідомлення-рішення, якими банкруту збільшено податкову заборгованість ще на 1 095 640 грн з ПДВ та на 9 010 386 грн з податку на прибуток.
Тож 07.12.2022 до Господарського суду надійшла нова заява ГУ ДПС області про збільшення грошових вимог ТОВ-банкрута на суму 10 106 026 грн. При цьому ГУ ДПС області стверджує, що податкові зобов’язання на цю суму збільшення виникли за період травень 2017 р., лютий 2018 р., червень 2018 р., липень 2018 р. та I півріччя 2022 р., тобто у т. ч. і до відкриття провадження у справі.
Але податківці, звісно, хотіли б отримати все донараховане податкове зобов’язання: Головне управління ДПС області зауважило, що стаття 60 Кодексу України з процедур банкрутства не містить обмежень щодо строків заявлення поточних грошових вимог у ліквідаційній процедурі.
Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили у збільшенні грошових вимог, бо вони не є поточними у розумінні Кодексу України з процедур банкрутства. Ці суди у своїх рішеннях спиралися на те, що зазначив сам податковий орган: нарахування були проведені за період з 01.01.2017, а провадження у справі про банкрутство ТОВ відкрито 11.02.2020.
Зобов’язання і кредитори конкурсні та поточні
конкурсні кредитори — кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника;
поточні кредитори — кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Абзац 11 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства
Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів...
Абзац 1 ч. 5 статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства
До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються у межах справи про банкрутство шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом.
Абзац 3 ч. 8 статті 45 Кодексу України
з процедур банкрутства
Водночас заявлені грошові вимоги ГУ ДПС області не можуть бути віднесені і до конкурсних.
Що важливіше — дата ППР чи період нарахування ПЗ?
Суди зауважили, що позаяк податкові повідомлення-рішення (далі — ППР) були прийняті ГУ ДПС області 30.09.2022, то грошове зобов’язання госпсуб’єкта щодо сплати податкових платежів за цими ППР настає з наступного дня після дня їх отримання. Тобто у будь-якому разі не раніше ніж 30.09.2022.
Водночас постанову про визнання боржника банкрутом у цій справі прийнято господарським судом 05.05.2020.
Крім того, ВС у постанові від 14.08.2019 у справі №913/412/16 дійшов висновку: виходячи зі змісту положень ст. 57, 58 ПКУ грошові зобов’язання госпсуб’єкта щодо сплати податкових платежів, визначених контролюючим органом під час податкової перевірки, виникають з моменту отримання підприємством — платником податків ППР із зазначенням суми грошового зобов’язання, що підлягає сплаті, та граничних строків його сплати або після завершення оскарження в адміністративних судах такого рішення з набранням законної сили відповідним судовим рішенням.
Але ГУ ДПС посилається на пп. 78.1.7 ПКУ щодо права податкового органу провести документальну позапланову перевірку, зокрема у разі коли порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків. При цьому податкова стверджує, що податкові зобов’язання боржника виникли за період 01.01.2017 до 02.08.2022, тобто до відкриття судом ліквідаційної процедури (до 05.05.2020). Також суди не заперечують того, що податкові зобов’язання були нараховані за період 2017, 2018 та I півріччя 2022 року, тобто за період до визнання боржника банкрутом.
На нашу думку, це питання є вкрай важливим, адже, з одного боку, підприємство-банкрут відповідає більшим обсягом майна (що є в наявності), а з іншого — це може зачепити й керівника.
Керівник несе відповідальність
Якщо органи управління боржника допустили порушення цих вимог, вони несуть солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Питання порушення органами управління боржника зазначених вимог підлягає розгляду господарським судом під час здійснення провадження у справі. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду, що є підставою для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до зазначених осіб.
Для цілей банкрутства — ПЗ з дати подання звітності
Отже, предметом спору у коментованій нами справі стало питання щодо обґрунтованості грошових вимог податкового органу до боржника, які виникли на підставі ППР, прийнятого після визнання боржника банкрутом.
Утім, ВС має різні позиції з цього питання:
1) у постанові від 14.06.2023 у справі №904/5743/20 Верховний Суд дійшов висновку, що податковий орган, так само як і інші конкурсні кредитори, має подати до господарського суду вимоги до боржника щодо його грошових зобов’язань зі сплати податків і зборів, що виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство,
2) хоча норми Кодексу України з процедур банкрутства не містять заборони кредитору заявляти конкурсні вимоги до боржника вже у ліквідаційній процедурі1,
3) водночас грошове зобов’язання платника податків може існувати як узгоджене зобов’язання, набувши статусу податкового боргу після настання моменту його сплати, що надає податковому органу можливість вжити заходів щодо стягнення суми такого зобов’язання, а також як неузгоджене зобов’язання, коли грошове зобов’язання є, але заходів щодо адміністрування податків та зборів податкові органи не вживають. Проте неузгодженість суми грошового зобов’язання не означає, що зобов’язання не існує або може не враховуватися при зверненні із заявою про визнання кредиторських вимог відповідно до приписів законодавства про банкрутство2.
1 Постанови Верховного Суду від 25.07.2023 у справі №922/5231/21, від 14.06.2023 у справі №904/5743/20.
2 Постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі №904/1693/19.
Водночас, якщо платник податку в установлені строки не подає декларацій або дані перевірок свідчать про заниження чи завищення суми його податкових зобов’язань, контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму грошових зобов’язань та надіслати платникові податків ППР про обов’язок платника податків сплатити суму грошового зобов’язання.
Натомість положення п. 58.1 ПКУ встановлює загальні підстави і порядок надсилання ППР та не пов’язує з цією дією виникнення податкового зобов’язання у платника податку1.
1 Пункти 6.15, 6.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі №904/1693/19.
Неузгоджене зобов’язання — теж зобов’язання
6.20. Підпунктом 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 ПК України визначено, що день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов’язання платника податків, крім випадку, передбаченого підпунктом 108-1.2.2 пункту 108-1.2 статті 108-1 цього Кодексу.
6.21. Водночас пунктом 56.18 цієї самої статті передбачено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов’язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
6.22. З урахуванням викладеного до податкового боргу, крім власне суми грошового зобов’язання, яке стало узгодженим, включається також і пеня, яка є заходом фінансової відповідальності.
6.23. Тож аналіз наведених вище приписів податкового законодавства, в тому числі положень підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункту 56.18 статті 56, пункту 57.3 статті 57 та інших положень ПК України, дає змогу дійти висновку про те, що грошове зобов’язання платника податків для цілей здійснення адміністрування податків та зборів може існувати як узгоджене зобов’язання, набувши статусу податкового боргу після настання моменту його сплати, що надає податковому органу можливість здійснення заходів щодо стягнення суми такого зобов’язання, а також як неузгоджене зобов’язання, коли грошове зобов’язання існує, але заходи щодо адміністрування податків та зборів податковими органами не вживаються.
6.24. Однак неузгодженість суми грошового зобов’язання не означає, що зобов’язання не існує або може не враховуватися при зверненні із заявою про визнання кредиторських вимог...
Постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі №904/1693/19
Таким чином, Верховний Суд у коментованій нами справі не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відхилення грошових вимог податкового органу з тих підстав, що грошове зобов’язання боржника щодо сплати податкових платежів за ППР настає з наступного дня після дня їх отримання, тобто у цій справі — вже після визнання ТОВ банкрутом.
Положеннями податкового законодавства визначено обов’язок платника податків подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, за кожний установлений ПКУ звітний період, в якому виникають об’єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, та обов’язок самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій податковій декларації, протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПКУ для подання податкової декларації.
Отже, для розгляду грошових вимог податкового органу до боржника у справі про банкрутство та кваліфікації їх як конкурсних чи поточних моментом виникнення грошових вимог податкового органу в розумінні Кодексу України з процедур банкрутства слід вважати перший день несплати боржником податку, наступний за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПКУ для подання податкової декларації з відповідного податку.
Від редакції
Отже, залишається сподіватися, що суди:
1) уважно досліджуватимуть зміст акта перевірки й ППР та встановлюватимуть саме момент виникнення грошових зобов’язань у боржника і періоду, за який податковий орган їх нарахував. Тобто з’ясовуватимуть фактичні обставини щодо встановлення підстав та моменту виникнення грошових вимог, які податкова заявляє після визнання платника податків банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури;
2) відхилятимуть грошові вимоги податкових органів до банкрутів і не включатимуть їх до реєстру вимог кредиторів, якщо зобов’язання банкрута щодо сплати суми податкового боргу, штрафних санкцій та пені (узгодженого грошового зобов’язання) виникли після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.