Установлені законодавством під час навчання оплачувані додаткові відпустки прописані в ст. 13, 14 і 15 Закону про відпустки.
Стаття 13 Закону про відпустки встановлює відпустки у зв’язку з навчанням у середніх навчальних закладах. Це відпустка на час складання іспитів (а не для навчання як такого), і строк її тривалості не перевищує 28 днів.
Стаття 14 Закону про відпустки встановлює відпустки у зв’язку з навчанням у професійно-технічних навчальних закладах. Цей вид відпустки передбачає навчання на вечірніх відділеннях, надається теж для складання іспитів і строк її не може перевищувати 35 днів.
І остання стаття 15 Закону про відпустки встановлює відпустки у зв’язку з навчанням у вищих навчальних закладах, навчальних закладах післядипломної освіти та аспірантурі. Цей вид відпусток надається в разі вечірньої та заочної форми навчання та на період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів. Тривалість такої відпустки теж становить від 10 до 40 днів. Хоча для працівників, які навчаються у вищих навчальних закладах із вечірньою та заочною формами навчання, де навчальний процес має свої особливості, законодавством може встановлюватись інша тривалість відповідних відпусток.
Також для підготовки дипломної проєкту/роботи строки відпустки за ст. 15 можуть бути більші. На період підготовки та захисту дипломного проєкту/роботи студентам, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання першого та другого рівнів акредитації, надається оплачувана відпустка два місяці, а у вищих навчальних закладах третього і четвертого рівнів акредитації — чотири місяці.
У запитанні не зазначено, в якому саме навчальному закладі навчається працівник. Але, як бачимо, для денної форми навчання закон не встановлює додаткової оплачуваної відпустки як такої.
Проте винятки можливі.
По-перше, працівник може взяти (за згодою роботодавця) відпустку без збереження заробітної плати будь-якої тривалості, адже нині діє воєнний стан і таке право тепер зазначено у ч. 3 ст. 26 Закону про відпустки.
По-друге, можливі випадки встановлення тих видів оплачуваних відпусток, яких немає в Законі про відпустки. Адже остання частина ст. 4 Закону про відпустки каже: законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток. Звісно, що ці види відпусток можуть бути й оплачувані.
Якщо на навчання працівника скерував роботодавець
Усе, зазначене вище, стосується випадків, коли ініціатором навчання є сам працівник, за власним рішенням. Якщо ж ідеться про скерування працівників на навчання, ситуація зовсім інша.
Відповідно до Постанови №695, працівник, який скеровується для підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки, навчання інших професій із відривом від виробництва, має право на:
а) збереження середньої заробітної плати за основним місцем роботи за час навчання. За вчителями й іншими працівниками освіти, які скеровуються на курси та до інститутів удосконалення вчителів, зберігається середня заробітна плата за кожним місцем роботи;
б) оплату вартості проїзду працівника до місця навчання і назад;
в) виплату добових за кожен день перебування у дорозі в розмірі, встановленому законодавством для службових відряджень. Тобто таким працівникам гарантується розмір добових не менше, ніж у держслужбовців за Постановою №98 (по Україні у 2024 році — 300 грн на день). Хоча роботодавець-небюджетник може встановити і більший розмір таких добових.
Про це нагадує Мінекономіки у листі від 04.01.2021 №4706-06/14-09. І зауважує: якщо працівник навчається дистанційно (тобто онлайн), так само як і в разі якщо навчальний заклад розташований у тому самому населеному пункту, де працівник мешкає, витрат на проїзд, які потрібно компенсувати, не виникає. Те саме, на думку Мінекономіки, стосується і добових: тобто немає поїздки — немає і цих гарантій. А от середній заробіток за основним місцем роботи зберігається у будь-якому разі.
Думка Мінекономіки
...вважаємо недоцільним направлення роботодавцем працівника на навчання для підвищення кваліфікації у період його щорічної відпустки.
Слід зауважити, що використання щорічної відпустки працівником є реалізацією його права на відпочинок, що має на меті відновлення працездатності, задоволення власних потреб та інтересів. У зв’язку з цим вважаємо, що він не зобов’язаний у цей період проходити навчання за направленням роботодавця.
Водночас оскільки працівник має право використовувати відпустку на власний розсуд, то факт перебування працівника у щорічній відпустці не може бути перешкодою (забороною) для нього проходити підвищення кваліфікації. <...>
Лист Мінекономіки від 04.01.2021 №4706-06/14-09
Чи можна скеровувати працівника на навчання під час його відпустки?
У згаданому листі було розглянуто можливість скерування працівника на навчання під час його перебування у щорічній відпустці. Звичайно, використання щорічної відпустки працівником є реалізацією його права на відпочинок, що має на меті відновлення працездатності, задоволення власних потреб та інтересів. А тому Мінекономіки вважає, що він не зобов’язаний у цей період проходити навчання за скеруванням роботодавця.
Але «не зобов’язаний» не означає «заборонено». Тож далі йдеться про те, що працівник має право використовувати відпустку на власний розсуд. Отже, факт перебування працівника у щорічній відпустці не може бути перешкодою (забороною) для нього проходити навчання. Тобто зобов’язати проходити навчання під час перебування працівника у щорічній відпустці роботодавець не може, проте за власним бажанням за працівником таке право зберігається. І це стосується зазначеного нами вище, коли саме працівник є ініціатором навчання.
Якщо ж ініціатором навчання є роботодавець, слід звернути увагу, що підставою для внесення до табеля обліку використання робочого часу (форма №П-5) того чи іншого коду причин неявок на роботу є накази (розпорядження) роботодавця щодо скерування у відрядження, про відпустку, листки непрацездатності тощо.
З огляду на документ-підставу в табелі проставляють відповідні літерні позначки:
— «ін» (інший невідпрацьований час, передбачений законодавством) — наказ (розпорядження) про скерування працівника на курси навчання, підвищення кваліфікації з відривом від виробництва;
— «р» — години роботи;
— «в» — період відпустки.
Зважаючи на різний порядок обліку та оплати в наведених випадках відповідних періодів Мінекономіки робить висновок про недоцільність скерування роботодавцем працівника на навчання або для підвищення кваліфікації у період його відпустки.
Тобто чинним законодавством таке поєднання, навіть за власним бажанням працівника, не врегульоване. І щоб не втратити право на гарантії, передбачені тим, хто навчається з відривом від виробництва, слід робити вибір: або відпустка, або навчання. Подвійну оплату цього періоду або подовження відпустки працівник, звісно, не отримає.
Нормативна база
- Закон про відпустки — Закон України від 15.11.1996 №504/96-ВР «Про відпустки».
- Постанова №98 — Постанова КМУ від 02.02.2011 №98 «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів».
- Постанова №695 — Постанова КМУ від 28.06.1997 №695 «Про гарантії і компенсації для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки, навчання інших професій з відривом від виробництва».