Кабмін постановою від 24.06.2023 №634 вніс зміни до порядків №26, №569 і №1240. Зміни пов’язані з тим, що платіжні послуги тепер можуть надавати клієнтам і небанківські надавачі платіжних послуг, використовуючи для цього платіжні рахунки. З огляду на це у зазначених документах будуть згадані не лише рахунки платника податку в банку, а й його платіжні рахунки у небанківського надавача платіжних послуг.
Що таке платіжний рахунок
Нагадаємо, що Закон про платіжні послуги, введений у дію 01.08.2022, запровадив поняття платіжного рахунку, який можуть відкривати клієнтам небанківські надавачі платіжних послуг. Нагадуємо, що небанківський надавач платіжних послуг — це надавач платіжних послуг, що не є банком (п. 40 ч. 1 ст. 1 Закону про платіжні послуги).
Небанківські надавачі платіжних послуг можуть відкривати лише платіжні рахунки клієнтам-юрособам із місцезнаходженням на території України, які провадять діяльність відповідно до законодавства, їхнім відокремленим підрозділам, відокремленим підрозділам юросіб-нерезидентів, які провадять підприємницьку діяльність на території України від імені юрособи-нерезидента, фізособам-підприємцям, фізособам, а також нерезидентам України — фізособам — виключно з метою забезпечення виконання платіжних операцій користувачів.
Своєю чергою, платіжний рахунок — це рахунок, що відкривається небанківським надавачем платіжних послуг користувачу на договірній основі виключно з метою виконання платіжних операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства, а платіжна операція — будь-яке внесення, переказ або зняття коштів незалежно від правовідносин між платником і отримувачем, які є підставою для цього (п. 57, п. 66 ч. 1 ст. 1 Закону про платіжні послуги). Особливості функціонування платіжного рахунку визначені у ст. 65 Закону про платіжні послуги.
Поточні рахунки своїм клієнтам можуть відкривати лише банки для зберігання коштів і виконання платіжних операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства (ст. 63 Закону про платіжні послуги). Головна відмінність поточного рахунку від платіжного — це можливість зберігання коштів на поточному рахунку. На платіжному рахунку зберігати кошти не можна, вони там можуть бути лише протягом часу, необхідного для виконання конкретної платіжної операції (ч. 2 ст. 1076-9 ЦКУ).
За договором платіжного рахунку небанківський надавач платіжних послуг зобов’язується зараховувати на платіжний рахунок, відкритий користувачу платіжних послуг, кошти, що надходять йому, видавати з рахунку готівкові кошти і виконувати інші платіжні операції, які має право здійснювати небанківський надавач платіжних послуг згідно з отриманою ним ліцензією на надання платіжних послуг (ст. 1076-9 ЦКУ).
Небанківський надавач платіжних послуг повідомляє ДПС про відкриття платіжного рахунку в загальному порядку, передбаченому ст. 69 ПКУ, тож ДПС має інформацію і про платіжні рахунки платників податків.
У чому суть змін?
Повернення ПДВ дипломатичним місіям. Тепер територіальні органи Держказначейства здійснюють бюджетне відшкодування сум ПДВ за висновками ДПС за місцезнаходженням дипмісії шляхом перерахування відповідних грошових сум на рахунок дипмісії у банку або небанківському надавачу платіжних послуг протягом періоду, передбаченого п. 200.13 ПКУ — зміни до п. 15 Порядку №1240. Раніше там згадувався тільки рахунок у банку.
Для отримання відшкодування сум ПДВ дипмісії звертаються з письмовою заявою за формою згідно з додатком 1 до Порядку №1240 до ДПС за місцезнаходженням (п. 12 Порядку №1240). У заяві немає такого реквізиту, як номер рахунку, на який дипломатична місія бажає отримати суму ПДВ, тож ДПС сплачуватиме ці суми на рахунки дипмісії, про які вона отримала інформацію від банків та небанківських надавачів платіжних послуг.
Електронне адміністрування ПДВ. Тепер Порядком №569 передбачено, що поповнювати електронний рахунок у СЕА ПДВ можна і з платіжного рахунку (зміни до п. 9, 12, 20, 22, 27 Порядку №569). Відповідні зміни до п. 200-1.3 ПКУ вже були внесені раніше.
Повернення коштів з електронного рахунку в СЕА ПДВ або повернення надміру сплачених до бюджету сум також можливе на платіжний рахунок (у разі відсутності рахунку в СЕА ПДВ) — зміни до п. 21 та 26 Порядку №569.
Уточнено формулювання п. 24 Порядку №569 щодо обміну інформацією між Держказначейством та ДПС про рух коштів на електронному рахунку в СЕА ПДВ.
Нова редакція п. 25 Порядку №569 передбачає, що сплата ПЗ з ПДВ, визначених контролюючим органом згідно з підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 ПКУ, та сплата передбачених ПКУ штрафних санкцій і пені здійснюються платником ПДВ з його рахунку в банку або небанківському надавачі платіжних послуг до відповідного бюджету.
Аналогічні зміни внесено і до Порядку №26. Самих платників ПДВ ці зміни безпосередньо не стосуються.
Підсумки
Отже, коментовані зміни спричинені виключно тим, що поряд із поточними рахунками у банках СГ можуть використовувати і платіжні рахунки, що відкриваються небанківськими надавачами платіжних послуг. Проте це не змінює порядку оформлення платіжних інструкцій на перерахування коштів з поточного або платіжного рахунку СГ на електронний рахунок цього самого платника в СЕА ПДВ.
Платник заповнює реквізит «Призначення платежу» платіжної інструкції так, щоб надавати отримувачу коштів повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється платіжна операція (п. 41 Інструкції №163). Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Надавач платіжних послуг платника перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам п. 41 розділу II Інструкції №163 лише за зовнішніми ознаками.
Отже, перераховуючи кошти зі свого поточного або платіжного рахунку на свій же рахунок в СЕА ПДВ, відкритий у Держказначействі, платник може формулювати призначення платежу на власний розсуд, бо таке перерахування не є платежем до бюджету. Наприклад, у разі сплати додатної суми ПДВ за податковою декларацією за червень 2023 року можна зазначати таке призначення: «Перерахування ПДВ за червень 2023 р.». При поповненні рахунку в СЕА ПДВ з метою реєстрації ПН за червень теж можна писати таке саме призначення, а можна писати «Поповнення рахунку в СЕА ПДВ».
Нормативна база
- Закон про платіжні послуги — Закон України від 30.06.2021 №1591-IX «Про платіжні послуги».
- Інструкція №163 — Інструкція про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затверджена постановою НБУ від 29.07.2022 №163.
- Порядок №26 — Порядок ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджений постановою КМУ від 25.01.2017 №26.
- Порядок №569 — Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість, затверджений постановою КМУ від 16.10.2014 №569.
- Порядок №1240 — Порядок звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання та ввезення на митну територію України товарів і послуг, передбачених для власних потреб дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав і представництв міжнародних організацій в Україні, а також для використання особами з числа дипломатичного персоналу дипломатичних місій та членами їх сімей, які проживають разом з ними, затверджений постановою КМУ від 27.12.2010 №1240.