Держава сприяє створенню нових робочих місць через компенсацію ЄСВ, сплаченого роботодавцем за найманих працівників (ст. 27 Закону про зайнятість). Норма ця не нова, та з квітня 2023 року у процедурі її застосування відбулися зміни.
Уряд затвердив новий порядок надання компенсації роботодавцям частини фактичних витрат, пов’язаних зі сплатою ЄСВ за створення нових робочих місць, та порядок компенсації ЄСВ суб’єктам малого підприємництва за прийняття на нові робочі місця офіційно зареєстрованих безробітних. Постанова №338, яка їх затвердила, опублікована 21 квітня 2023 року в «Урядовому кур’єрі».
Проте з 21 квітня набрала чинності не вся Постанова №338, а лише її частина (див. таблицю 1).
Таблиця 1
Дві дати набрання чинності Постановою №338
| 21.04.2023 | 01.01.2024 | |
| Кого стосується | Суб’єктів малого підприємництва щодо компенсації фактичних витрат у розмірі ЄСВ за працевлаштування зареєстрованих безробітних на нові робочі місця | Роботодавців щодо компенсації частини фактичних витрат, пов’язаних зі сплатою ЄСВ за працевлаштування на нові робочі місця |
| Норма законодавства | Частина третя ст. 27 Закону про зайнятість Суб’єктам малого підприємництва, які працевлаштовують зареєстрованих безробітних строком не менше ніж на два роки за скеруванням територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, на нові робочі місця, компенсуються фактичні витрати у розмірі єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за відповідну особу за місяць, за який він сплачений. Загальна тривалість виплати компенсації становить 12 місяців |
Частина друга ст. 27 Закону про зайнятість Роботодавцю, який протягом 12 календарних місяців забезпечував створення нових робочих місць, працевлаштовував на них працівників і упродовж цього періоду щомісяця здійснював їм виплату заробітної плати в розмірі не менше ніж три мінімальні заробітні плати за кожну особу, протягом наступних 12 календарних місяців за умови збереження рівня заробітної плати в розмірі не менше ніж три мінімальні заробітні плати за кожну таку особу щомісяця за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених у бюджеті Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, компенсуються фактичні витрати у розмірі 50 відсотків суми нарахованого єдиного внеску за відповідну особу за місяць, за який він сплачений |
До 21.04.2023 діяв Порядок №153, але в ньому не йшлося про компенсацію ЄСВ за працевлаштування безробітних. Через те що ст. 27 Закону про зайнятість зазнала змін з 21.09.2022, з’явилася потреба в розробленні нових порядків.
Постановою КМУ від 18.04.2023 №338, як уже зрозуміло, затверджено два Порядки:
1) Порядок компенсації роботодавцям частини фактичних витрат, пов’язаних зі сплатою ЄСВ за працевлаштування на нові робочі місця;
2) Порядок компенсації суб’єктам малого підприємництва фактичних витрат у розмірі ЄСВ за працевлаштування зареєстрованих безробітних на нові робочі місця (далі — порядок №338).
У цій статті поговоримо саме про суб’єктів малого підприємництва і під Порядком №338 розумітимемо другий із зазначених вище.
У наступній статті розглянемо докладно компенсацію роботодавцям частини фактичних витрат, пов’язаних зі сплатою ЄСВ за працевлаштування на нові робочі місця (не обов’язково безробітних). Щодо цих змін ще є час до 01.01.2024.
Хто має право та за яких умов?
Саме для суб’єктів малого підприємництва є можливість заощадити на ЄСВ за найманих працівників завдяки компенсації з бюджету. Та для цього треба дотриматися низки вимог та виконати низку дій.
Отже, в частині третій ст. 27 Закону про зайнятість зазначається: суб’єктам малого підприємництва, які працевлаштовують зареєстрованих безробітних строком не менше ніж на два роки за скеруванням територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, на нові робочі місця, компенсуються фактичні витрати у розмірі єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за відповідну особу за місяць, за який він сплачений. Загальна тривалість виплати компенсації становить 12 місяців.
Тобто, щоб отримати компенсацію ЄСВ за 12 місяців (зауважте: компенсується не суцільним періодом 12 місяців, а через кожен непарний місяць), роботодавцю слід:
1) бути суб’єктом малого підприємництва;
2) створити нові робочі місця;
3) працевлаштувати на ці нові робочі місця зареєстрованих безробітних.
Зверніть увагу!
Суб’єктами малого підприємництва є:
фізичні особи, зареєстровані в установленому законом порядку як фізичні особи — підприємці, в яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України;
юридичні особи — суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України (ч. 3 ст. 55 ГКУ).
Не слід плутати з малими підприємствами, критерії яких встановлені ч. 2 ст. 3 Закону про бухоблік, — це інший термін й інші критерії.
Право на компенсацію надається роботодавцю, якщо працевлаштування відбувається строком не менш ніж на два роки.
І ще: компенсація надається за умови, що розмір зарплати працевлаштованої особи за повністю виконану норму праці (місячну чи годинну) є не нижчим за розмір мінімальної зарплати (п. 7 Порядку №338).
Якщо роботодавець утворений унаслідок припинення іншої юрособи протягом 12 місяців, що передували створенню робочого місця, то він не зможе отримати цього виду компенсації за частиною 3 ст. 27 Закону про зайнятість (п. 5 Порядку №338).
Також відповідно до п. 7 Порядку №338 компенсація не надається роботодавцю за наявності однієї з таких причин:
1) роботодавець має заборгованість:
зі сплати єдиного внеску;
зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування;
з виплати заробітної плати;
перед державним (місцевим) бюджетом понад шість місяців;
2) до роботодавця застосовуються судові процедури банкрутства (неплатоспроможності), передбачені Кодексом України з процедур банкрутства, або суб’єкт господарювання перебуває на стадії ліквідації.
А ще дуже важливо звернути увагу на «історію працевлаштувань» безробітного. Позаяк необачність у цьому питанні може призвести до того, що ЄСВ не компенсують. Річ у тім, що у п. 4 Порядку компенсації за працевлаштування безробітних зазначається: «Зареєстрований безробітний може бути працевлаштований у роботодавця з виплатою компенсації за нього один раз на п’ять років, за умови що він у відповідному періоді (5 років) не був працевлаштований будь-яким роботодавцем з наданням йому компенсацій за Законом про зайнятість».
Як створювати робочі місця, щоб отримати компенсацію ЄСВ
Робочі місця можуть бути створені у зв’язку з утворенням нового суб’єкта господарювання або через збільшення штатної чисельності працівників (унаочнимо у таблиці 2).
Таблиця 2
Створення нових робочих місць
| № з/п |
Роботодавець | Умова |
| 1. | Новий суб’єкт господарювання | Робочі місця вважаються новими протягом 12 місяців з моменту утворення нового суб’єкта господарювання |
| 2. | Збільшення штатної чисельності в юрособи | За умови відсутності зменшення середньомісячної чисельності за попередні 12 місяців. Збільшення штатної чисельності працівників, які працюють на умовах трудових договорів, порівняно з попереднім звітним періодом, за умови що кількість вакансій залишається незмінна або ж збільшується |
| 3. | Збільшення штатної чисельності у ФОПа | За умови відсутності зменшення середньомісячної чисельності за попередні 12 місяців. Збільшення чисельності найманих працівників, які працюють на умовах зареєстрованих трудових договорів |
Підтверджуються факти відсутності зменшення чисельності через порівняння (див. таблицю 3).
Таблиця 3
Величини та періоди для порівняння
| Що порівнюємо | З чим порівнюємо |
| Середньооблікову кількість штатних працівників та/або розмір фонду оплати праці за місяць, у якому перевіряються такі факти | Порівняння відповідно зі середнім значенням середньооблікової кількості штатних працівників та середнім значенням розміру фонду оплати праці за 12 місяців, що передують місяцю проведення перевірки |
Як отримати компенсацію
Як уже згадувалося вище, компенсація виплачується не суцільним методом, а через кожен непарний місяць.
У п. 6 Порядку №338 зазначається, що:
1) компенсація виплачується за кожен непарний місяць роботи з дня працевлаштування зареєстрованого безробітного;
2) загальна тривалість виплати компенсації становить 12 місяців упродовж наступних двох років.
Щоб отримати компенсацію, роботодавець протягом двох місяців з дня працевлаштування зареєстрованого безробітного подає до центру зайнятості заяву за встановленою у цьому Порядку формою.
Заява може бути подана у два способи:
1) особисто або уповноваженою особою роботодавця до центру зайнятості, розташованого за місцем провадження госпдіяльності;
2) за допомогою технічних засобів електронних комунікацій або через електронний кабінет роботодавця з накладенням електронного підпису (п. 10 Порядку №338).
У заяві слід заповнити такі відомості:
1) інформація про суб’єкт малого підприємництва;
2) інформація про нове робоче місце (заповнюють на кожне нове робоче місце);
3) інформація про особу, працевлаштовану на нове робоче місце (заповнюють на кожного працівника, працевлаштованого на нове робоче місце).
Позаяк до отримання компенсації причетний не лише центр зайнятості, а й ПФУ та ДПС, то нагадаємо, що в додатку Д1 є графа 24 «Ознака нового робочого місця», а в додатку Д5 є графа 18 «Дата створення нового робочого місця». Тож якщо роботодавець претендує на компенсацію, то має не забути про заповнення цих граф у додатках Д1 та Д5 зарплатного звіту.
Центр зайнятості, не пізніше ніж через 5 робочих днів з дня надходження вищезазначеної заяви, звертається за інформацією до ПФУ та ДПС.
ПФУ, своєю чергою, надає інформацію центру зайнятості про:
1) трудові відносини з особою, працевлаштованою на нове робоче місце, за період, зазначений у заяві (дата створення нового робочого місця та дата початку трудових відносин);
2) суми нарахованої заробітної плати особам, працевлаштованим на нове робоче місце, за період, зазначений у заяві, та суми нарахованого єдиного внеску;
3) відсутність заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування (п. 11 Порядку №338).
ДПС надає центру зайнятості інформацію (станом на 1 число місяця, в якому надійшов запит у порядку обміну інформацією) про наявність/відсутність заборгованості роботодавця перед державним (місцевим) бюджетом зі сплати податків, зборів, платежів та відсутність заборгованості зі сплати єдиного внеску.
Повідомлення про прийняте рішення щодо надання компенсації чи відмови у її наданні надсилається роботодавцю протягом трьох календарних днів у спосіб, зазначений роботодавцем у заяві.
Якщо роботодавець змінює місце провадження господарської діяльності, компенсацію й надалі виплачує той центр зайнятості, який розпочав виплату.
Ризики у роботодавця: звільнення працівника
Якщо працівник звільняється до закінчення дворічного строку, компенсацію доведеться повернути, але не у всіх випадках звільнення (дивіться таблицю 4).
Зверніть увагу!
Роботодавець зобов’язаний повідомити центр зайнятості про припинення трудових відносин із працівником, за працевлаштування якого виплачується компенсація, протягом п’яти робочих днів з дня звільнення такого працівника, незалежно від того, яка саме підстава звільнення (п. 17 Порядку №338).
Таблиця 4
Підстави звільнення працівника, за яких компенсацію доведеться повернути
| № з/п |
Норми КЗпП | Опис |
| 1. | Пункт 1 ст. 36 КЗпП | Звільнення за угодою сторін |
| 2. | Пункт 1 частини 1 ст. 40 КЗпП | Розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця через зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників |
Унаочнимо у таблиці підстави звільнення, які категорично не рекомендуємо застосовувати, якщо роботодавець одержував компенсацію ЄСВ.
Але якщо на робоче місце звільненого працівника роботодавець працевлаштує іншого зареєстрованого безробітного за скеруванням центру зайнятості до закінчення дворічного строку, — компенсацію повертати не доведеться.
Виплата компенсації зберігатиметься у разі, коли інший зареєстрований безробітний працевлаштований на місце звільненого працівника у строк, що не перевищує 60 календарних днів.
Тривалість виплати компенсації та строк працевлаштування обчислюються сумарно з дати працевлаштування першого безробітного, враховуючи строки виплаченої компенсації та перерви між працевлаштуванням безробітних (п. 9 Порядку №338).
Нормативна база
- ГКУ — Господарський кодекс України від 16.01.2003 №436-IV.
- КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 №322-VIII.
- Закон про зайнятість — Закон України від 05.07.2012 №5067‑VI «Про зайнятість населення».
- Порядок №153 — Порядок компенсації роботодавцям частини фактичних витрат, пов’язаних із сплатою єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджений постановою КМУ від 13.03.2013 №153.
- Порядок №338 — Порядок компенсації суб’єктам малого підприємництва фактичних витрат у розмірі ЄСВ за працевлаштування зареєстрованих безробітних на нові робочі місця.
- Постанова №338 — Постанова КМУ від 18.04.2023 №338 «Деякі питання надання роботодавцям компенсації єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за працевлаштування на нові робочі місця».