Правові підстави розподілу
Учасники ТОВ мають право брати участь у розподілі прибутку ТОВ (п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону про ТОВ/ТДВ).
Розподіл чистого прибутку ТОВ, прийняття рішення про виплату дивідендів належить до компетенції загальних зборів учасників (п. 12 ч. 2 ст. 30 Закону про ТОВ/ТДВ).
В який строк проводять річні збори ТОВ
Відповідно до ч. 2 ст. 31 Закону про ТОВ/ТДВ річні загальні збори учасників обов’язково скликаються щорічно протягом шести місяців наступного за звітним року, якщо інше не встановлено законом.
До порядку денного річних загальних зборів учасників обов’язково вносять питання про розподіл чистого прибутку товариства, про виплату дивідендів та їх розмір (ч. 2 ст. 31 Закону про ТОВ/ТДВ).
Виплачують дивіденди за рахунок чистого прибутку товариства особам, які були учасниками товариства на день прийняття рішення про виплату дивідендів, пропорційно до розміру їхніх часток (ч. 1 ст. 26 Закону про ТОВ/ТДВ).
Тобто на річних загальних зборах учасників обов’язково має розглядатися питання про розподіл прибутку, про виплату дивідендів.
За якими напрямами може розподілятися прибуток
Прибуток може розподілятися на:
— виплату дивідендів;
— створення резервного капіталу;
— збільшення статутного капіталу;
— погашення збитків минулих звітних періодів;
— розвиток виробництва, матеріальне заохочення, створення інших фондів (підприємствами державного, комунального секторів економіки).
Виплата дивідендів
Найперший напрям розподілу прибутку — це дивіденди учасникам.
Як уже зазначалося, дивіденди виплачують із чистого прибутку, пропорційно до розміру часток учасників. Причому річні збори мають обов’язково вирішувати й питання розподілу прибутку, включно з розподілом дивідендів.
Про виплату дивідендів читаємо в ст. 26 і ст. 27 Закону про ТОВ/ТДВ.
Дивіденди можуть виплачуватися не тільки за наслідками року, а й за будь-який період, кратний кварталу, якщо інше не передбачено статутом.
Тому якщо статутом конкретного ТОВ встановлено щоквартальну чи щомісячну виплату дивідендів, то річні збори можуть розглянути питання виплати дивідендів тільки за останній квартал чи місяць звітного року. Адже за попередні періоди в межах звітного року рішення вже прийнято.
Якщо дивіденди розподіляють на користь фізосіб, із таких дивідендів утримують ПДФО за ставкою 5% чи 9% і ВЗ 1,5%.
Ставку ПДФО обирають згідно з п. 167.5 ПКУ:
— 5% — якщо дивіденди нараховуються платниками податку на прибуток;
— 9% — якщо дивіденди нараховуються неплатниками податку на прибуток (наприклад, платниками ЄП).
Цей статус емітента корпоративних прав визначається на момент нарахування дивідендів. На нашу думку, дивіденди потрібно нарахувати в обліку на дату прийняття такого рішення, тобто на дату протоколу загальних зборів. Наприклад, якщо емітент на дату протоколу загальних зборів був платником податку на прибуток, а на дату виплати дивідендів вже перейшов на единий податок, то він утримує ПДФО із дивідендів за ставкою 5% — за датою нарахування дивідендів.
Водночас дивіденди, які нараховуються на користь платника податку у вигляді часток, емітованих юрособою-резидентом, що нараховує такі дивіденди, за умови що таке нарахування жодним чином не змінює пропорцій (часток) участі всіх власників у статутному фонді емітента та внаслідок цього збільшується статутний фонд емітента на сукупну номінальну вартість нарахованих дивідендів, не включаються до оподатковуваного доходу (див. пп. 165.1.18 ПКУ). Тобто з таких дивідендів не утримуються ПДФО і ВЗ (див. далі розділ про збільшення СК).
Докладніше про облік та оподаткування при виплаті дивідендів фізособам можна прочитати в статті «ТОВ виплачує дивіденди засновникам-фізособам» в «ДК» №34/2018.
Якщо дивіденди нараховують на користь юросіб-нерезидентів, із таких дивідендів утримується податок на доходи нерезидентів за ставкою 15% (див. пп. «б» пп. 141.4.1, пп. 141.4.2 ПКУ). Щоправда, угодою про уникнення подвійного оподаткування між Україною і країною нерезидента може передбачатися інший порядок оподаткування.
При виплаті дивідендів юрособам-резидентам підприємство-емітент не утримує податків зі суми таких дивідендів.
Водночас при виплаті дивідендів платник податку на прибуток сплачує авансовий внесок з податку на прибуток, згідно з п. 57.1-1 ПКУ. Але такий внесок не сплачують, якщо емітент є платником ЄП групи 3 чи 4 або дивіденди виплачують на користь фізособи та/чи нерезидента.
У бухгалтерському обліку розподіл прибутку на дивіденди відображають такими проведеннями:
— Д-т 443 К-т 671 — нараховано дивіденди учасникам (розподілено прибуток);
— Д-т 441 К-т 443 — закрито наприкінці року сальдо субрахунку 443;
— Д-т 671 К-т 641, 642 — утримано ПДФО, ВЗ із дивідендів, нарахованих учасникам-фізособам;
— Д-т 671 К-т 311 — виплачено дивіденди учасникам.
Розподіл прибутку на створення резервного капіталу
Наприклад, у ч. 1 ст. 25 Закону про ТОВ/ТДВ сказано, що товариство має право придбавати частки у власному статутному капіталі без його зменшення на розмір такої частки лише за умови, що на день такого придбання товариство сформує резервний капітал у розмірі ціни придбання викупленої частки, який не може використовуватися для здійснення виплат на користь учасників такого товариства.
Але резервний капітал може створюватися і для фінансування інших виплат, наприклад погашення можливих збитків.
Особливості створення і використання резервного капіталу встановлюють статутом ТОВ та/чи рішенням загальних зборів.
Бухгалтерські записи щодо резервного капіталу:
— Д-т 443 К-т 43 — розподілено прибуток на формування резервного капіталу;
— Д-т 441 К-т 443 — закрито наприкінці року сальдо субрахунку 443;
— Д-т 43 К-т 442 — погашено збитки за рахунок резервного капіталу тощо.
Збільшення статутного капіталу
За рахунок нерозподіленого прибутку може збільшуватися статутний капітал ТОВ (див. ст. 17 Закону про ТОВ/ТДВ). При цьому склад учасників товариства та співвідношення розмірів їхніх часток у статутному капіталі не змінюються.
По суті, така операція є різновидом реінвестиції дивідендів, із відповідним оподаткуванням (див. ІПК ДПСУ від 09.10.2019 №677/6/99-00-07-02-02-15/ІПК).
Тобто це нарахування дивідендів на користь учасників і одночасне спрямування таких дивідендів на збільшення статутного капіталу, при тому що частки учасників не змінюються.
З цього випливають такі висновки.
Якщо учасниками є фізособи, то така сума не оподатковується ПДФО згідно з пп. 165.1.18 ПКУ, а отже, і не оподатковується ВЗ.
ПКУ не передбачено податкових різниць для коригування фінансового результату до оподаткування (якщо ТОВ є платником податку на прибуток). Але при подібній реінвестиції дивідендів потрібно в загальному порядку сплатити авансовий внесок з податку на прибуток, згідно з п. 57.1-1 ПКУ. Щоправда, не сплачується авансовий внесок у разі реінвестиції для збільшення частки на користь фізосіб, на користь нерезидентів тощо.
У бухгалтерському обліку збільшення статутного капіталу за рахунок нерозподіленого прибутку відображають проведеннями:
— Д-т 443 К-т 40 — збільшено статутний капітал;
— Д-т 441 К-т 443 — закрито наприкінці року сальдо субрахунку 443.
Збитки минулих років
Прибуток звітного року згідно з рішенням загальних зборів учасників може спрямовуватися на погашення збитків минулих років.
Бухгалтерські записи такого розподілу:
— Д-т 443 К-т 442 — розподілено прибуток на погашення збитків;
— Д-т 441 К-т 443 — закрито наприкінці року сальдо субрахунку 443.
Розподіл прибутку на розвиток виробництва, матеріальне заохочення, створення інших фондів
Це стосується підприємств державного та комунального секторів економіки.
Відповідно до ч. 8 ст. 75 ГКУ державні комерційні підприємства утворюють за рахунок прибутку (доходу) спеціальні (цільові) фонди, призначені для покриття витрат, пов’язаних з їхньою діяльністю:
— амортизаційний фонд;
— фонд розвитку виробництва;
— фонд споживання (оплати праці);
— резервний фонд;
— інші фонди, передбачені статутом підприємства.
Порядок використання цих фондів визначають відповідно до затвердженого фінансового плану.
Розподіляють прибуток (дохід) державних комерційних підприємств відповідно до затвердженого фінансового плану з урахуванням вимог ГКУ та інших законів (ч. 9 ст. 75 ГКУ).
Підприємства комунального сектору економіки утворюють фонди у разі, якщо це встановлено їхніми власниками — територіальними громадами в особі відповідних рад.
Особливості бухгалтерського обліку створення фондів встановлено розділом IV Положення №1213.
У цій статті не розглядаємо облікових та податкових особливостей створення таких фондів.
Розподіл прибутку у фінзвітності
Чистий прибуток за звітний рік, який може розподілятися, відображають у рядку 2350 звіту про фінрезультати (форми №2, №2-м, №2-мс). Цей самий показник показують у рядку 4100 у колонці 7 звіту про власний капітал (форма №4).
Саме цей показник надається загальним зборам для розподілу. Відповідно, звіт про фінрезультати за звітний період з цим показником, підписаний керівником і бухгалтером ТОВ, буде додатком до протоколу загальних зборів учасників ТОВ.
Розподіл прибутку фіксують у звіті про власний капітал (форма №4):
— у рядку 4200 — виплати власникам (дивіденди);
— у рядку 4205 — спрямування прибутку до зареєстрованого капіталу;
— у рядку 4210 — відрахування до резервного капіталу.
Водночас суб’єкти державного (комунального) сектору економіки у додаткових статтях наводять інформацію про розподіл суми чистого прибутку:
— у рядку 4215 — яка належна до бюджету відповідно до законодавства;
— у рядку 4220 — на створення спеціальних (цільових) фондів;
— у рядку 4225 — на матеріальне заохочення.
Якщо чистий прибуток звітного періоду спрямовують на погашення збитків минулих періодів, то таку операцію окремо у формі №4 не відображають. Її показують тільки за субрахунками рахунку 44 (проведення див. вище).
Нормативна база
- Закон про ТОВ/ТДВ — Закон України від 06.02.2018 №2275-VIII «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».
- Положення №1213 — Положення про порядок бухгалтерського обліку окремих активів та операцій підприємств державного, комунального секторів економіки і господарських організацій, які володіють та/або користуються об’єктами державної, комунальної власності, затверджене наказом Мінфіну від 19.12.2006 №1213.