Загальне зауваження
Чинні нормативні документи не дають можливості однозначно відповісти на це запитання. На практиці застосовують два підходи:
1) продавець виписує ТТН;
2) продавець не виписує ТТН.
Для уникнення непорозумінь рекомендуємо з цього питання звернутися за свіжою консультацією до Мінінфраструктури, що є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту. Хоча давню думку цього міністерства, за 2014 рік, ми наведемо нижче. Але ця думка на сьогодні може бути іншою, адже законодавство зазнало змін.
Думка Мінінфраструктури
Дивимося лист Мінінфраструктури від 28.05.2014 №5615/25/10-14. З нього випливає: якщо покупець наймає перевізника, то ТТН має бути. Хоча в листі прямо не зазначено, хто має виписувати ТТН у цій ситуації. Там лише процитовано норми Правил №363, за якими ТТН має виписати замовник перевезення, який є вантажовідправником.
Думка Мінінфраструктури
Частиною першою статті 655 ЦКУ визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини першої статті 664 ЦКУ обов’язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов’язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Згідно із частиною другою цієї статті ЦКУ, якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов’язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов’язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв’язку для доставки покупцеві.
Водночас частиною першою статті 334 ЦКУ визначено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, якщо покупець здійснює перевезення власними автомобільними транспортними засобами товару, право власності на який за договором уже перейшло до нього, водію покупця під час здійснення перевезень необхідно мати документи, визначені пунктом 2 Переліку*.
Якщо ж послуга з доставки вантажу надається за плату і це записано в договорі окремо, то має місце надання послуги з перевезення вантажу і, відповідно, необхідно керуватися вимогами глави 64 ЦКУ в частині обов’язкового здійснення перевезення вантажу за договором перевезення. Відповідно, для надання послуг з перевезення вантажу на договірних умовах водію перевізника необхідно мати документи, визначені пунктом 1 Переліку.
Лист Мінінфраструктури від 28.05.2014 №5615/25/10-14
* Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затверджений постановою КМУ від 25.02.2009 №207, втратив чинність з 04.02.2022. — Прим. ред.
Можемо припустити, що якщо замовником є покупець, то саме він у такій ситуації є вантажовідправником і тому має виписати товарно-транспортну накладну.
Тобто, якщо продавець передав товар покупцеві за накладною, покупець має виписати ТТН, надавши її перевізнику. За такою ТТН перевізник доставляє вантаж покупцеві. Вантажовідправником та вантажоодержувачем в цій ситуації буде покупець.
Якщо керуватися наведеною думкою, то в зазначеній у запитанні ситуації продавець не може виписувати ТТН. Це може робити виключно покупець.
Але ця думка має певні нестикування з чинним законодавством, які наведемо нижче.
Що сказано в Законі про автотранспорт?
Відповідно до ст. 1 Закону, вантажовідправник — фізична особа, фізична особа — підприємець або юридична особа, яка надає перевізнику вантаж для перевезення та вносить відповідні відомості до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж.
Реєстр товарно-транспортних накладних — спеціалізована електронна база даних, що містить інформацію про реєстрацію товарно-транспортних накладних в електронній та/або паперовій формі та використовується з метою здійснення державного контролю за перевезеннями вантажів транспортними засобами територією України (ст. 1 Закону).
Відповідно до ст. 48 Закону про автотранспорт, документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є для водія — посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. При цьому водій — це особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.
Натомість для перевізника потрібні документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством. Про ТТН, як бачимо, ані слова! І це при тому, що, як ми зазначили вище, Перелік №207 якраз до початку війни скасували, і нового замість нього не затвердили. Але з обережності і логіки будемо вважати, що оскільки ТТН на вантаж закон зараз вимагає з водіїв, то ці ж вимоги поширюються і на перевізників.
Згідно із ст. 1 Закону про автотранспорт, автомобільний перевізник — фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Тобто перевізник — це той, хто перевозить вантаж. Якщо вантаж перевозить покупець власним транспортом, то він є перевізником. Якщо покупець наймає для перевезення сторонню організацію, то вона буде перевізником.
З наведеного випливає: якщо продавець завантажує продукцію у транспорт перевізника (покупця чи найнятого покупцем), то такий продавець є вантажовідправником.
Якщо подивитися форму ТТН (додаток 7 до Правил №363), то там є окремі реквізити для відображення процесу завантаження вантажу в транспортний засіб — розділ «Вантажно-розвантажувальні операції». Очевидно, що якщо автомобіль покупця заїжджає на склад продавця, продавець здійснює завантаження в автомобіль, приміром, навіть власними засобами завантаження (кран тощо), причому перед і після завантаження автомобіль може зважуватися на автовагах продавця, то саме продавець і є вантажовідправником.
Тут наголосимо, що згідно зі ст. 48 Закону про автотранспорт вантажовідправник повинен зазначити в ТТН загальну вагу автомобіля з вантажем, масу брутто. Звісно, що саме вантажовідправник, якщо він зважує автомобіль на власних вагах, має заповнювати ці дані в ТТН.
З наведеного нами аналізу випливає, що в цій ситуації продавець є вантажовідправником і повинен виписувати ТТН. Такий самий висновок буде, якщо проаналізуємо норми Правил №363.
То що у підсумку?
Як ми сказали на початку, аргументи є для обох підходів. Це означає, що продавець, залежно від особливостей кожної конкретної ситуації, може застосовувати перший або другий. Але для остаточного висновку рекомендуємо звернутися за консультацією до Мінінфраструктури.
Нормативна база
- Закон про автотранспорт — Закон України від 05.04.2001 №2344-III «Про автомобільний транспорт».
- Правила №363 — Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу від 14.10.1997 №363.