Питання сплати ЄСВ пенсіонерами-ФОПами досі є актуальним, особливо якщо йдеться про пенсіонера, який отримує пенсію в іншій країні. Розгляньмо приклад із практики.
* Постанова Верховного Суду від 13.12.2022 у справі №640/17107/21.
Зміст судової справи
Є фізособа, яка досягла пенсійного віку ще 2012 року. А 8 січня 2014 року вона реєструється як фізособа-підприємець.
Позаяк така фізособа досягла пенсійного віку, передбаченого Законом №1058, то вважає, що як підприємець не повинна сплачувати за себе ЄСВ. Але, знаючи наших податківців, отримати від них роз’яснення не завадить.
З цим питанням ФОП неодноразово звертався до податкового органу: подавав заяви про досягнення пенсійного віку (що підтверджувалося копією пенсійного посвідчення) та з проханням не нараховувати єдиного соціального внеску як підприємцю.
Проте тут якраз сталося те, чого фізособа боялася: відповіді на свої звернення ФОП не отримував, а в картці платника податків почалися нарахування ЄСВ.
Далі з відповідним адвокатським запитом до податкових органів звернувся представник пенсіонера. Й у відповідь на адвокатський запит надійшов лист від 29 січня 2021 року, яким повідомлено про відсутність підстав для здійснення перерахунку у зв’язку з відсутністю відомостей, що надійшли від ПФУ, про дату встановлення пенсії за віком, пенсії по інвалідності або дати досягнення віку, встановленого статтею 26 Закону №1058.
Отже, інформацію, подану самим ФОПом, податківці залишили поза увагою. Їм було потрібне підтвердження від ПФУ, навіть щодо пенсійного віку (а не факту призначення пенсії).
Проте ситуація ускладнилась, адже, хоча цей ФОП і є громадянином України, він має пенсійне посвідчення, видане Литовською Республікою. Так буває, і з огляду на те, що українці дедалі більше працюють за кордоном, такі ситуації надалі не будуть поодинокими.
Пенсія може бути від іншої держави
Нагадаємо, що 27.09.1994 між Урядом України та Урядом Литовської Республіки укладено Угоду про співробітництво в галузі пенсійного забезпечення (Угоду ратифіковано і вона набрала чинності 01.09.1995; далі — Угода).
Вже 23.04.2001 Сторони уклали Договір між Україною та Литовською Республікою про соціальне забезпечення (дата ратифікації Україною — 10.01.2002, дата набрання чинності для України — 08.02.2002; далі — Договір).
При цьому, відповідно до статті 34 Договору, з часу набрання чинності цим Договором припиняє чинність Угода між Урядом України і Урядом Литовської Республіки про співробітництво в галузі пенсійного забезпечення, яка підписана 27.09.1994 у Вільнюсі, однак права осіб, що набуті відповідно до цієї Угоди, зберігаються.
Відповідно до статті 4 цієї Угоди Договірні Сторони надають на своїй території громадянам іншої Договірної Сторони, які постійно мешкають там, однакові права зі своїми громадянами щодо пенсійного забезпечення. Згідно з частиною другою статті 6 (частина ІІ) Договору, якщо особа працює за наймом або самостійно займається трудовою діяльністю одночасно на території обох Сторін, то до такої особи застосовується законодавство тієї Сторони, на території якої вона мешкає.
Частиною другою статті 14 Договору встановлено: якщо законодавство однієї Сторони право на пенсію ставить у залежність від певного періоду державного соціального страхування безпосередньо перед настанням страхового випадку, то умова вважається виконаною, якщо відповідна особа на цей період була застрахована відповідно до законодавства іншої Сторони.
Згідно зі статтею 14 Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, які були видані на території однієї Договірної Сторони, є дійсними на території іншої Договірної Сторони без легалізації.
Консультує Мінсоцполітики
Призначення і виплата пенсій громадянам України, які проживають за її межами, та громадянам інших країн, які переїхали на постійне проживання до України, здійснюється згідно з пенсійним законодавством України, яке складається із Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі — Закон), інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів (угод), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Якщо міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Відповідно до статті 51 Закону в разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від’їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання.
Міжнародними договорами (угодами), укладеними Україною з іншими країнами, визначено умови пенсійного забезпечення за територіальним принципом або за пропорційним принципом.
<...>
Договорами, що базуються на пропорційному принципі, передбачено, що кожна договірна сторона призначає та виплачує пенсію за відповідний страховий (трудовий) стаж, набутий на території держави цієї сторони. Україною підписані та Верховною Радою України ратифіковані Договори про соціальне забезпечення з такими державами, як Республіка Болгарія, Естонська Республіка, Королівство Іспанія, Латвійська Республіка, Литовська Республіка, Словацька Республіка, Чеська Республіка, Португальська Республіка, Республіка Польща. В разі переїзду пенсіонера на постійне проживання в ці країни виплата пенсії продовжується українською стороною.
Якщо пенсіонери, які працювали в цих країнах, повертаються жити в Україну, то необхідно звертатися до територіальних органів Пенсійного фонду України для оформлення встановлених формулярів зв’язку, і відповідно частину пенсії буде призначено тією державою, де набуто страховий стаж і з якою укладено двосторонній міжнародний договір за законодавством цієї держави, а виплачуватиметься в Україну пенсіонеру. Іншу частину пенсії — за український страховий стаж — призначає територіальний орган Пенсійного фонду України за законодавством України.
Органи ДПС прив’язують пільгу до пенсії виключно від ПФУ
ДПС посилається на те, що в інтегрованій картці платника-позивача обліковується нарахування єдиного внеску за лютий 2018 року — січень 2021 року в розмірі мінімального страхового внеску за кожен місяць, позаяк позивач не отримує виплати відповідно до Закону №1058, а тому не має права на звільнення від сплати ЄСВ.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону про ЄСВ платниками єдиного внеску є фізособи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
При цьому такі особи звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами й отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Але такою була редакція цієї норми станом на 01.01.2017.
З 1 січня 2018 року ФОПи-«спрощенці» звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю чи досягли віку, встановленого ст. 26 Закону №1058, та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
Отже, починаючи з 2018 року від сплати за себе єдиного внеску звільняються фізособи-підприємці, у т. ч. ті, які обрали спрощену систему оподаткування, за наявності двох обов’язкових умов:
умова 1 — є пенсіонерами за віком або інвалідами;
умова 2 — отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
І пенсійний вік, і пенсію, як вважають податківці, згідно з цією нормою має визначати Закон №1058. Пенсії, призначені іншими країнами, а не ПФУ, під цю пільгу не підпадають. Отже, підстав для перерахувань податкові органи не побачили.
Але у ч. 4 ст. 2 Закону №1058 згадується про те, що питання участі іноземців та осіб без громадянства в системі пенсійного забезпечення в Україні й участі громадян України в іноземних пенсійних системах регулюються відповідно цим Законом, іншими законами з питань пенсійного забезпечення та міжнародними договорами, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.
Тож не врахувати Угоду між Урядом Литовської Республіки та Урядом України під час встановлення інформації щодо досягнення пенсійного віку й отримання пенсії з метою звільнення від сплати ЄСВ податкові органи не можуть. Адже це призведе до порушення прав особи, яка є пенсіонером, але отримує пенсійне забезпечення іншої країни.
Проте, як не дивно, суди першої та апеляційної інстанції стали на бік податківців.
Позиція судів першої та апеляційної інстанцій
Зокрема, суди наголосили, що пенсіонер-ФОП справді досяг пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону №1058, проте пенсію відповідно до цього Закону або іншого законодавства України не отримує.
Натомість отримує пенсію за віком, на підтвердження цього факту надає пенсійне посвідчення від 21 травня 2012 року, видане Управлінням державного фонду соціального страхування Вільнюського відділення у Литовській Республіці.
На думку судів, для звільнення від сплати ЄСВ за себе ФОПа-пенсіонера на спрощеній системі оподаткування необхідним є факт досягнення пенсійного віку та отримання пенсійних виплат саме за Законом №1058, тобто така особа має бути обов’язково пенсіонером із пенсійним посвідченням, виданим саме правлінням ПФУ, та з пенсійними виплатами на території України.
ВС: пільгу з ЄСВ має пенсіонер безвідносно до держави, яка цю пенсію платить!
Натомість Верховний Суд категорично не погодився з висновками попередніх судів і наголосив, що приписи ч. 4 ст. 4 Закону про ЄСВ не визначають такої обов’язкової умови, як призначення пенсії виключно за законодавством України. Крім того, міжнародні договори, зокрема Угода і Договір, укладені між Урядом України та Урядом Литовської Республіки, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, а пріоритет норм міжнародного договору над нормами чинного законодавства України передбачено нормами Закону №1058, Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
Звільнення від сплати ЕСВ за себе передбачено для всіх ФОПів, які є пенсіонерами за віком або отримують пенсію, незалежно від того, на підставі якого законодавства особа набула статусу пенсіонера, чи то за нормами законодавства України, чи то законодавства іншої країни.
Пенсіонеру-ФОПу призначено пенсію за віком, що підтверджено пенсійним посвідченням, виданим Вільнюським відділенням управління державного фонду соціального страхування 21 травня 2012 року, з отриманням пенсій за правилами законодавства Литовської Республіки. Таким чином, немає жодних перешкод у застосуванні пільги з ЄСВ таким ФОПом-пенсіонером за себе.
Наостанок наголосимо, що Верховний Суд надав тлумачення ч. 4 ст. 4 Закону про ЄСВ загалом. Отже, звільняються від сплати за себе єдиного внеску особи, які досягли пенсійного віку або отримують пенсію за віком від іншої держави, також:
— особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності;
— члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах.
Нормативна база
- Закон №1058 — Закон України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
- Закон про ЄСВ — Закон України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».