ВС зазначив, що Паспорт зайнятості населення не може бути підставою для інспектування з питань праці. Органи Держпраці мають докладніше з'ясовувати інформацію щодо суб'єкта відвідування, у т. ч. фактичну адресу.
Як Держпраці використовує Паспорт зайнятості
Нагадаємо, що КМУ вніс зміни до Порядку №823, завдяки яким з 23.07.2020 р. заходи держконтролю за додержанням законодавства про працю з питань виявлення неоформлених трудових відносин здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами Держпраці та її територіальних органів. Докладніше про це ми писали в «ДК» №31/2020.
Так сталося і в коментованій судовій справі1 — Держпраці на підставі аналізу «Паспорта неформальної зайнятості населення Полтавської області», ст. 16 Конвенції Міжнародної організації праці у промисловості і торгівлі №71 1947 року видала наказ на проведення заходу державного контролю щодо відповідності вимогам законодавства про працю у діяльності ФОПа.
Щодо Паспорта, то це досить цікавий документ. Як повідомляли фахівці Полтавської ОДА, він складався на підставі аналізу даних статистики та податкової служби, Пенсійного фонду. Було виявлено, що у 2019 році (коли відбувалася перевірка, яка стала предметом спору) 79,5 тисячі осіб працездатного віку ніде не обліковуються. Унаслідок цього було зроблено висновок: це люди, які потенційно працюють неформально.
Але ж це розрахунок, зроблений ОДА, а не встановлені факти неоформлення трудових відносин! Тому важливо з'ясувати, чи може інформація з Паспорта зайнятості бути підставою для призначення перевірки конкретного ФОПа від Держпраці.
Паспорт неформальної зайнятості — підстава чи інформація?
Верховний Суд зазначає, що Паспорт неформальної зайнятості є джерелом інформації, внаслідок аналізу якої керівник органу контролю прийняв рішення про проведення інспекційного відвідування.
Тим часом норма пп. 3 п. 5 Порядку №2952 не встановлює вичерпного переліку джерел інформації, яка може стати підставою для проведення перевірки. Натомість передбачається, що інформація може надходити з будь-яких джерел, доступ до яких не обмежений законодавством.
1 Постанова ВС від 31.07.2020 р. у справі №440/1933/19.
2 Аналогічну підставу для здійснення інспекційних відвідувань наведено у пп. 3 п. 5 Порядку №823, чинного на сьогодні.
Отже, зазначена в Паспорті інформація про порушення трудового законодавства може бути підставою для проведення трудової перевірки.
Виходить, що даних, які отримані розрахунково і не вказують на конкретних порушників-роботодавців, достатньо, щоб призначити таку перевірку? I за бажанням Держпраці може завітати до будь-якого ФОПа чи юрособи для того, аби перевірити, а чи не в них працюють ті самі неоформлені працівники? Коментоване судове рішення доводить, що ні.
Утім, Паспорт може вказати і на найімовірніших порушників, тобто сектори економіки/галузі, де є можливими ризики використання праці без оформлення трудових відносин. От і в коментованій справі за результатами аналізу такої інформації начальник управління Держпраці прийняв рішення щодо необхідності інспектування госпсуб'єктів саме в галузях сільського господарства, оптової та роздрібної торгівлі.
Проте причина, чому перевіряли конкретного ФОПа, виявилася ще цікавішою.
Фактичне місце діяльності — але чиє?
Якщо не брати до уваги Паспорт неформальної зайнятості населення, то варто особливу увагу звернути на справжню підставу для інспектування ФОПа.
Iнспектори завітали за його фактичним місцем діяльності.
Прийшовши до бару, де власником є одна фізособа, а орендарем — інша, інспектори виявили двох працівників, які прямо вказали на відсутність будь-яких трудових відносин із ФОПом, якого перевіряли. I це не дивно — адже ні власник, ні орендар не мали жодного стосунку до цього ФОПа.
Проте фахівці Держпраці були впевнені, що саме цей ФОП насправді здійснює діяльність у цьому барі. Чому вони так вирішили, якою інформацією керувалися, на суді так і не було встановлено. Але відсутність доказів не зупинила інспекторів Держпраці — вони склали акт, припис про усунення порушень (вимогу оформити працівників за трудовими договорами) та наклали штраф.
Суди були налаштовані категорично: зібрані судом першої інстанції докази свідчать про те, що інспектори праці під час інспекційного відвідування не вжили всіх необхідних і достатніх заходів для встановлення належного об'єкта інспекційного відвідування.
Будь-яких інших доказів здійснення господарської діяльності саме ФОПом, якого інспектували, за цією адресою, а також доказів, які б засвідчували факт порушення ним вимог законодавства про працю, під час інспекційного відвідування не встановлено.
А до відповідальності на підставі ст. 265 КЗпП може бути притягнуто лише СГ, який використовує найману працю.
Місце інспектування — фактичне чи юридичне?
За пп. 1 п. 10 Порядку №823 інспектори праці за наявності службового посвідчення мають право безперешкодно, зокрема, під час інспекційних відвідувань за наявності підстав, визначених п. 5 цього Порядку, без попереднього повідомлення о будь-якій годині доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця.
Місця проведення перевірки
Iнспектори Держпраці можуть перевіряти факт використання найманої праці або за місцезнаходженням роботодавця, або за місцем здійснення госпдіяльності.
Для юросіб та ФОПів — це юридична або фактична адреса, дані щодо місця перебування за формою №20-ОПП, ліцензіями, щодо місця реєстрації РРО, інші дані від податкових органів, а також інформація стосовно договорів оренди приміщень, інша інформація тощо.
А Паспорт? Iнформація в ньому вказує на ймовірні сфери контролю зі значними ризиками «тіньової» зайнятості. Проте цієї інформації виявилося замало для призначення перевірки.
Проте, як свідчать висновки суду в коментованому рішенні, така інформація має бути наявна на момент прийняття наказу на перевірку. I вона має бути конкретною, а не лише у вигляді обраних ФОПом кодів КВЕД, навіть якщо вони належать до сфери госпдіяльності з найбільшим ризиком неоформленої праці.
Висновки
Щоб призначити перевірку, органи Держпраці повинні мати інформацію про наявні (а не про потенційні) порушення конкретної особи (а не особи, яка, може, працює, а можливо, тільки має намір працювати у сфері, в якій за статистикою є ризики трудових порушень). I Паспорт неформальної зайнятості чи будь-який інший документ, який тільки вказує на можливі ризики, а не містить конкретної інформації, не може бути підставою для перевірки.
Якщо орган Держпраці призначив перевірку, але не знайшов доказів порушень у конкретних ФОПа чи юрособи, застосовувати санкції підстав немає. Якщо виявлено незареєстроване місце здійснення господарської діяльності, Держпраці має зібрати докази і з'ясувати, хто саме здійснює у цьому місці діяльність і чи є такою особою та, яку перевіряють. При цьому необхідність перевіряти місце перебування роботодавця та/або місце використання найманої праці покладається на органи Держпраці, які повинні з'ясувати це на момент винесення наказу. Про це прямо зазначено у п. 6 Порядку №823. Iнакше подібних безпідставних перевірок, звернень до суду та скасувань штрафів буде багато.
Наведені у коментованому судовому рішенні висновки можуть бути використані ФОПами та юрособами у разі складення заперечень на акт перевірки та оскарження у суді постанов про застосування штрафів за неоформлених працівників.
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»