Нерезидент відкрив рахунок в українському банку, через який сплачує резидентам України за придбані послуги. Став на облік у податковій. Чи повинен він подавати якусь звітність?
Відповідно до п. 64.5 ПКУ, нерезиденти (іноземні юридичні компанії, організації), які відкривають рахунки в банках України згідно зі ст. 6 Закону про платіжні системи, зобов'язані стати на облік у контролюючих органах.
Заяву про взяття на облік слід подати до відкриття рахунку — податковій за місцезнаходженням установи (відділення) банку або іншої фінансової установи, в яких відкривається рахунок.
Про особливості взяття нерезидента на податковий облік ми докладно писали зовсім нещодавно — в статті «Взяття на податковий облік нерезидентів» у «ДК» №16/2021.
Поряд із цим, відповідно до пп. 133.2.2 ПКУ і п. 5.1 Порядку №1588 зареєструватися платниками податку на прибуток повинні нерезиденти, якщо вони провадять господарську діяльність на території України через постійне представництво, визначене пп. 14.1.193 ПКУ, та/або отримують доходи із джерелом походження з України (та інші нерезиденти, на яких покладено обов'язок сплачувати податок у порядку, встановленому розділом III «Податок на прибуток підприємств»).
Про особливості реєстрації нерезидента платником податку на прибуток ми також писали у вищезгаданій статті в «ДК» №16/2021. Там само навели інші випадки, коли слід реєструватися платником податку на прибуток. Але ці випадки не стосуються ситуації, яку ми розглядаємо.
Тобто реєстрація платником податку за п. 64.5 ПКУ у разі відкриття рахунку і реєстрація платником податку на прибуток згідно з пп. 133.2.2 ПКУ — це дві різні реєстрації.
Якщо нерезидент тільки відкрив рахунок в Україні і не провадить господарської діяльності, він не повинен реєструватися платником податку на прибуток.
Зрозуміло, що декларацію з податку на прибуток подає платник цього податку. Якщо нерезидент не зареєстрований платником податку на прибуток, він не повинен подавати декларацію з податку на прибуток.
Чи подавати звітність?
Чи повинен нерезидент подавати податковій звітність, пов'язану з використанням рахунку, відкритого в Україні?
На момент підготовки цього матеріалу такої звітності не встановлено.
Щодо операцій нерезидентів на відкритих рахунках
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону про валюту, нерезиденти з урахуванням обмежень, визначених цим Законом та іншими законами України, мають право відкривати рахунки в українських фінансових установах та здійснювати через такі рахунки валютні операції.
Тобто, відкривши рахунки, нерезиденти мають право здійснювати через них валютні операції.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону про валюту, валютна операція — операція, що має хоча б одну з таких ознак:
1) операція, пов'язана з переходом права власності на валютні цінності та/або права вимоги і пов'язаних із цим зобов'язань, предметом яких є валютні цінності, між резидентами, нерезидентами, а також резидентами і нерезидентами, крім операцій, що здійснюються між резидентами, якщо такими валютними цінностями є національна валюта;
2) торгівля валютними цінностями;
3) транскордонний переказ валютних цінностей та транскордонне переміщення валютних цінностей.
Тобто якщо нерезидент відкрив рахунок в Україні, очевидно, це зроблено для того, аби користуватися ним, у тому числі переказувати кошти за придбані нерезидентом у резидента послуги. Причому законодавство не висуває такої додаткової умови для користування рахунком, як відкриття і реєстрація представництва нерезидента.
Відповідно до пп. 14.1.193 ПКУ, постійне представництво — постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема:
— місце управління;
— філія;
— офіс;
— фабрика;
— майстерня;
— установка або споруда для розвідки природних ресурсів;
— шахта, нафтова/газова свердловина, кар'єр чи будь-яке інше місце видобування природних ресурсів;
— склад або приміщення, що використовується для доставки товарів, сервер.
Наявність банківського рахунку в Україні не належить до поняття постійного представництва. Крім того, в ситуації, яку ми розглядаємо, рахунок не використовується для отримання доходу.
Отже, на наш погляд, для нерезидента немає підстав реєструватися платником податку на прибуток, подавати декларацію з податку на прибуток.
Але ж податкова може вважати інакше, розуміючи поняття господарської діяльності досить широко.
Наприклад, у пп. 14.1.36 ПКУ зазначено, що господарська діяльність — діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Наприклад, якщо через рахунок в Україні нерезидент сплатив за отримані від резидента послуги, то надалі він ці послуги використав у своїй господарській діяльності. А отже, можна стверджувати, що така оплата — теж елемент господарської діяльності.
Крім того, в п. 1 розд. II Порядку №774 зазначено, що контролюючі органи з метою встановлення фактів провадження нерезидентом господарської діяльності через постійне представництво на території України використовують податкову інформацію, отриману відповідно до ст. 73 ПКУ, зокрема, але не виключно інформацію, отриману від банків, інших фінансових установ, у тому числі щодо наявності та руху коштів на рахунках платників податків.
Тобто виключно за формальними ознаками податкова може зафіксувати рух коштів на рахунку і тільки на цій підставі вважати, що провадиться господарська діяльність нерезидента.
Ще раз наголосимо. На наш погляд, сплачуючи через рахунок кошти резиденту за отримані послуги, нерезидент не здійснює господарської діяльності. Адже господарська діяльність — це власне діяльність з продажу товарів, послуг. Причому у випадку з господарською діяльністю нерезидента на території України такий продаж має відбуватися саме на митній території України.
Але ж ми знаємо, наскільки вільно податкова може трактувати законодавство. Причому думка податкової з питання, яке ми розглядаємо, нам не відома. Тому для уникнення непорозумінь з податковою нерезиденту може бути доречно отримати індивідуальну податкову консультацію. Або ж у разі виникнення непорозумінь доводити власну правоту, використовуючи наведені нами аргументи.
Нормативна база
- ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI.
- Закон про валюту — Закон України від 21.06.2018 р. №2473-VIII «Про валюту і валютні операції».
- Закон про платіжні системи — Закон України від 05.04.2001 р. №2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».
- Порядок №774 — Порядок проведення перевірки діяльності нерезидента через відокремлені підрозділи, у тому числі постійне представництво в Україні, без взяття на облік у контролюючому органі, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2020 р. №774.
- Порядок №1588 — Порядок обліку платників податків і зборів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 р. №1588.
Олександр ЗОЛОТУХІН, «Дебет-Кредит»