У 2005 році підприємство отримало майновий внесок до СК. Отримане майно надалі надавалося в оренду, проте введення в експлуатацію та нарахування амортизації не відбувалося. У 2020 році прийнято рішення про продаж майна. Чи можна балансову вартість таких ОЗ (без урахування амортизації) віднести до собівартості при їх продажу?
Пунктом 23 П(С)БО 7 передбачено, що нарахування амортизації здійснюють протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством (у розпорядчому акті) при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняють на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.
Своєю чергою, згідно з п. 9 П(С)БО 27 необоротні активи та група вибуття, утримувані для продажу, відображають у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності на дату балансу за найменшою з двох величин — балансовою вартістю або чистою вартістю реалізації. Балансовою вартістю основних засобів є різниця між їх первісною вартістю та сумою нарахованого зносу (амортизації).
При цьому, за п. 7 П(С)БО 16 витрати визнають витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображають у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
А в наведеному випадку основні засоби фактично експлуатувалися підприємством (надавалися в оренду), а отже, на них, згідно з П(С)БО, мала би бути нарахована амортизація, яка мала би відноситися до складу витрат відповідного періоду.
Якщо підприємство амортизацію не нараховувало (і не вводило ОЗ в експлуатацію), то при переведенні їх до складу групи вибуття за вартістю без урахування амортизації воно завищує їх балансову вартість та надалі завищує суму витрат на субрахунку 943.
Отже, вважаємо: у разі виявлення такого факту податківці можуть наполягати, що у періоді вибуття таких необоротних активів підприємство завищило розмір своїх витрат і спотворило значення фінрезультату періоду, в якому відбувається продаж ОЗ. Тому, на думку автора, найбезпечнішим варіантом буде виправити помилку в бухобліку щодо нарахування амортизації таких необоротних активів через рахунок 44. Але зверніть увагу, що в такому разі суми витрат на амортизацію не враховуватимуться у складі витрат підприємства (бо виправляються через рахунок 44, а це не впливає на фінрезультат поточного періоду, за яким визначається об'єкт оподаткування податком на прибуток). Проте підприємство, враховуючи строки давності (1095 днів із дати, наступної за граничним днем подання Декларації), може уточнити показники декларацій з податку на прибуток підприємств, виправивши у них визначений фінрезультат до оподаткування (з урахуванням нарахованої амортизації за відповідні роки).
А ті декларації, з граничного терміну подання яких уже минуло 1095 днів, виправленню не підлягають, тож фактично підприємство втрачає право на відображення таких сум у витратах (вони проводяться лише у бухобліку через рахунок 44).
Нормативна база
- П(С)БО 7 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджене наказом Мінфіну від 27.04.2000 р. №92.
- П(С)БО 16 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом Мінфіну від 31.12.99 р. №318.
- П(С)БО 27 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 27 «Необоротні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність», затверджене наказом Мінфіну від 07.11.2003 р. №617.
Станіслав ГОРБОВЦОВ, «Дебет-Кредит»