Коли порушення строків розрахунку зі звільненим працівником потребує сплати йому середнього заробітку? Чи доведеться платити середній заробіток, якщо дохід не було не тільки нараховано, а й не виплачено на дату звільнення? Усе залежить від виду доходу, а приклад цього — у коментованому рішенні Верховного Суду1.
За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не належить до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов'язання. Це компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку.
1 Постанова Верховного Суду від 11.02.2021 р. у справі №1540/3742/18.
У постанові Верховного Суду України від 26.10.2016 р. у справі №6-1395цс16 зазначено, що в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Конституційний Суд України у рішенні №9-рп/2013 виходив із того, що при розгляді в позовному провадженні трудового спору про стягнення належної працівникові заробітної плати положення ч. 2 ст. 233 КЗпП підлягає застосуванню у разі пред'явлення вимог про стягнення будь-яких виплат, що входять до структури заробітної плати, і застосування цих положень не пов'язане з фактом нарахування чи ненарахування роботодавцем спірних виплат.
Суди: компенсація за невиплату доходу не залежить від нарахування
Якщо йдеться про виплату зарплати за судовим рішенням, то Верховний Суд України у постанові від 11.07.2017 р. у справі №2а-1102/09/2670 роз'яснив, що Закон №2050 та Порядок №159 не ставлять компенсацію втрати частини грошових доходів у залежність від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків було виплачено нарахований дохід, чи виплачено і коли, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць. I це означає, що має бути обов'язкова складова обчислення компенсації — невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема й на підставі судового рішення.
За змістом рішення Європейського суду з прав людини, справа «Меньшакова проти України» (заява №377/02) від 08.04.2010 р., ст. 117 КЗпП надавала заявниці право на отримання компенсації за несвоєчасну виплату заборгованості із заробітної плати до дня її фактичної виплати, навіть за періоди невиконання рішення, якими присуджували таку виплату.
А за коментованою нами справою працівник вимагав компенсації за порушення строків виплати коштів за судовим рішенням — середньої зарплати за вимушений прогул. Рішення суду датоване 20.07.2017 р., набрало законної сили 17.10.2017 р., фактична виплата здійснена 13.11.2017 р.
Суд нагадав, що відповідно до статей 1 та 2 Закону №2050 підприємства, установи й організації всіх форм власності та господарювання компенсують громадянам втрату частини доходів у разі порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі — компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші (стаття 2).
Підставою для компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов:
1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме: заробітної плати (грошового забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії;
2) доходи (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата) не повинні мати разового характеру;
3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини, так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання);
4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців;
5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.
Тож визначальними обставинами для виплати компенсації є лише дати нарахування та виплати зазначених доходів.
А як вважає ВС?
Верховний Суд додав, що компенсація за порушення строків виплати виникає, коли грошовий дохід (заробітна плата) особи (працівника) з вини роботодавця не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат.
Якщо суми нараховуються за рішенням суду, підстава для виплати компенсації виникає у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду. А отже, визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати зазначених доходів.
Проте позаяк у цьому випадку нараховані (перераховані) фізособі кошти були виплачені у період, менший за один календарний місяць, то підстав для виплати компенсації немає.
Загалом Верховний Суд підтверджує відсутність підстав для виплати компенсації, адже середній заробіток за час вимушеного прогулу, нарахований та стягнутий за рішенням суду, не є заробітною платою у розумінні як Закону про оплату праці, так і Закону №2050, а тому не підлягає компенсації.
Мабуть, це ще не остання позиція Верховного Суду з питань виплати компенсації як за порушення строків виплати зарплати (незалежно від факту її нарахування), так і за невиконання судового рішення щодо виплати доходів роботодавцями. Проте яку позицію суд підтримає наступного разу, покаже час.
Нормативна база
- КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 р. №322-VIII.
- Закон про оплату праці — Закон України від 24.03.1995 р. №108/95-ВР «Про оплату праці».
- Закон №2050 — Закон України від 19.10.2000 р. №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
- Порядок №159 — Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. №159.
- Рішення №9-рп/2013 — Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина Дзьоби Юрія Володимировича щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України від 15.10.2013 р. №9-рп/2013, справа №1-18/2013.
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»