ВС розповів1, як убезпечити право нерезидента-фізособи відмовитися від реєстраційного номера облікової картки платника податків (РНОКПП) в Україні через релігійні переконання.
Платниками податків визнаються, зокрема, фізособи — нерезиденти України, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з ПКУ або податковими законами, і на яких покладено обов'язок зі сплати податків та зборів (п. 15.1 ПКУ).
Але для цього фізособи-нерезиденти мають стати на облік в органах ДПС та отримати реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП, хоча за старою пам'яттю його досі часто називають «IПН»).
Та головне не це. А те, що для фізосіб-резидентів передбачено право відмовитися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків. Робиться це за заявою фізособи, а підтверджується проставлянням відповідної позначки в паспорті громадянина України. Така позначка дає право на сплату податків і зборів за серією та/або номером паспорта.
Але чи мають таке право на відмову іноземці? Тривалий час вважалося, що ні. I саме такою була і залишається позиція ДПСУ з цього питання. Проте ВС неочікувано став на захист прав нерезидентів!
Зміст справи
У коментованій нами справі фізособа-нерезидент звернулася до органу ДПС із заявою про реєстрацію її в порядку ст. 70 ПКУ в окремому реєстрі ДРФО за прізвищем, ім'ям та по батькові, серією і номером паспорта без використання РНОКПП.
Натомість її повідомили, що чинним законодавством України не передбачено реєстрацію в окремому реєстрі ДРФО за паспортами громадян інших держав. Аналогічну відповідь надано й листом ДФСУ від 14.09.2018 р. №14088/Л/99-99-04-02-02-14.
Звісно, нерезидент звернувся до суду. Проте позовною заявою спробував визнати саме приписи Положення №8222 як дискримінаційні — адже іноземці й особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
1 Постанова ВС від 15.02.2021 р. у справі №640/1835/19.
2 Iдеться про оскарження положень абз. 3 п. 4 розділу I, абз. 2 п. 1 розділу II, абз. 2 п. 1 розділу IV Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб — платників податків.
Позиція Мінфіну
Мінфін очікувано погодився з позицією ДПСУ та навів аналогічні аргументи.
ПКУ не передбачено облік фізосіб-іноземців за серією та номером паспорта громадянина іноземної країни або посвідки на постійне місце проживання та внесення до них позначок про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта/посвідки. Така позначка проставляється згідно з Положенням №822 лише у паспорті громадянина України.
При цьому нерезидент посилається на правову позицію, висловлену ЄСПЛ у рішенні у справі Скугар та інші проти Росії від 03.12.2009 р. Але для Мінфіну це не аргумент.
У цій справі, яка стосувалася відмови віруючих православної церкви від ідентифікації у податкових правовідносинах за номером, ЄСПЛ зазначив таке. Захищаючи особисту сферу, стаття 9 Конвенції не завжди гарантує право поводитися у публічній сфері життя так, як того вимагають релігійні погляди. Держава, розробляючи та застосовуючи власні внутрішні процедури, не може залежати від точки зору окремих громадян, яка базується на їхніх релігійних віруваннях. Тому ЄСПЛ дійшов висновку, що спосіб організації державної податкової бази даних з використанням індивідуальних номерів платників податків не є втручанням держави у реалізацію права заявниці на свободу релігії, гарантованого статтею 9 Конвенції.
Позиція судів
Перша та апеляційна інстанції переконані, що в цьому випадку має місце прогалина у законодавстві, що може бути усунена шляхом внесення відповідних змін до ПКУ і Положення №822.
Водночас оскаржувані пункти Положення №822 не містять жодних обмежень прав фізосіб-іноземців або осіб без громадянства, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття РНОКПП, бо не містять прямої заборони чи іншого прямого обмеження їхніх прав.
Тож і Верховний суд підтримав висновки судів попередніх інстанцій. Дія норм ПКУ й оскаржуваних пунктів Положення №822 не звужує прав фізособи-іноземця, бо зміна чинного порядку податкового обліку осіб, які через свої релігійні переконання не бажають користуватися РНОКПП, не зменшує обсягу прав зазначених осіб. I, з урахуванням позиції ЄСПЛ, не є порушенням статті 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За результатами розгляду коментованої справи маємо доволі нестандартну ситуацію:
1) норми ПКУ та Положення №822 не порушують права фізособи-іноземця, проте не містять ні порядку реєстрації іноземця, ні жодних вказівок на підтвердні документи, які вказують на релігійну належність іноземця та дають право здійснювати платежі без індивідуального податкового номеру;
2) фізособа-іноземець й надалі не перебуває на обліку в органах ДПС, адже через свої релігійні переконання бажає обліковуватися в окремому реєстрі ДРФО за прізвищем, ім'ям та по батькові та серією і номером паспорта без використання реєстраційного номера облікової картки платника податків.
Що робити такому іноземцю?
Чи буде все-таки усунено та коли саме прогалину в ПКУ та підзаконних нормативних актах щодо обліку платників податків — фізосіб-іноземців у ДРФО за П. I. Б., серією та номером паспорта без IПН та якими документами іноземця це має підтверджуватися, наразі невідомо.
Гарантоване статтею 55 Конституції й конкретизоване у законах право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду по захист порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтоване. Таке порушення прав має бути реальне, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Враховуючи, що ситуація, яка унеможливила використання фізособою-іноземцем свого права і виконання обов'язку стати на податковий облік як особі, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття IПН, сталася внаслідок законодавчої прогалини, то належним способом захисту порушеного права іноземця будуть такі дії:
1) звернутися до органу ДПС з повідомленням фізособи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття РНОКПП (форми 1П, дод. 8 до Положення №822), де зазначити дані паспорта іноземця, посвідки чи іншого документа, що посвідчує особу (п. 1 розділу III Положення №822) для реєстрації в ДРФО;
2) у разі отримання письмової відмови — звернутися до суду з позовом про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Саме такий позов може максимально забезпечити захист прав іноземця на облік в органах ДПСУ без отримання коду (IПН), де у резолютивній частині рішення суд зобов'яже орган ДПС взяти такого іноземця на облік у ДРФО.
Не тільки заява
Можливо, до заяви варто подати письмове пояснення, де зазначити своє віросповідання та наголосити, що отримання будь-якого коду не відповідає релігійним поглядам заявника. Але, на нашу думку, це не обов'язково. Проте яким чином органи ДПС мають переконатись у справжності поглядів такої особи, — наразі питання відкрите.
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»