ФОП придбав зарядну станцію для електромобілів та уклав договір оренди для паркування автомобілів. Яким чином він має право перепродавати електроенергію власникам таких автомобілів? Чи потрібна для цього ліцензія?
Згідно зі ст. 8 Закону від 13.04.2017 р. №2019-VIII «Про ринок електричної енергії» (далі — Закон №2019) господарська діяльність з виробництва, передачі, розподілу електричної енергії, постачання електричної енергії споживачу, трейдерська діяльність, здійснення функцій оператора ринку та гарантованого покупця провадиться на ринку електричної енергії за умови отримання відповідної ліцензії, яку видає НКРЕКП.
Визначення термінів
Електрична енергія — це енергія, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товаром, призначеним для купівлі-продажу.
Постачання електричної енергії — продаж, включаючи перепродаж, електричної енергії.
Споживач — фізична особа, у тому числі фізична особа — підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання.
Держрегулювання, зокрема шляхом ліцензування видів госпдіяльності у сферах енергетики та комунальних послуг, передбачених законом, здійснює НКРЕКП.
Отже, госпдіяльність з продажу електроенергії споживачеві підлягає ліцензуванню. Але чи вважається споживачем з метою ліцензування особа, яка купує електроенергію для заряджання електромобіля?
Договір укладає СГ, а не власники ТЗ
Щоби відповідь на поставлене запитання була повною, варто звернутися до Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 р. №312 (далі — Правила №312).
На роздрібному ринку електричної енергії споживання та використання електричної енергії для потреб електроустановки споживача здійснюються за умови забезпечення розподілу/передачі та продажу (постачання) електричної енергії на підставі договорів про розподіл/передачу, постачання електричної енергії, надання послуг комерційного обліку, які укладаються відповідно до цих Правил, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу та Кодексу комерційного обліку (п. 1.2.1 глави 1.2 розділу 1 Правил №312).
Саме на споживача покладається обов'язок укласти в установленому порядку договір про надання послуг з розподілу електричної енергії з оператором системи розподілу для набуття права на правомірне споживання електричної енергії та фізичну доставку електричної енергії до межі балансової належності об'єкта споживача.
При цьому для укладення договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії заявник (власник електроустановки) має надати оператору системи розподілу (пп. 3 п. 2.1.7 глави 2.1 розділу II Правил №312):
— або копію документа, яким визначено право власності чи користування на об'єкт (приміщення);
— або копію документа, що підтверджує право власності чи користування на земельну ділянку або її частину (у разі відсутності на відповідній земельній ділянці об'єкта);
— копію документа, яким визначено право на розміщення електроустановок на території здійснення госпдіяльності з розподілу електроенергії (у разі відсутності об'єкта споживача).
Споживачем у цьому разі можна визнати лише самого ФОПа, адже постачання електричної енергії відбувається шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної комерційної пропозиції. Для цього споживач подає такому електропостачальникові заяву-приєднання, яка, зокрема, має містити прізвище, ім'я, по батькові споживача (для фізосіб) або назву (для юросіб), адресу об'єкта, ЕIС-код об'єкта (площадки вимірювання). Такі персональні ЕIС-коди не можуть бути присвоєні власникам електромобілів.
Отже, фактично лише власник електрозарядної станції (ЕЗС), під'єднаної до системи розподілу оператора системи розподілу, або власник (орендар) об'єкта (приміщення) чи земельної ділянки, де встановлено ЕЗС, можуть бути споживачами електроенергії, та саме вони відповідно до законодавства мають укладати договір про постачання електроенергії споживачу з електропостачальником.
Отже, маємо споживача та власника електроустановки в одній особі — це ФОП чи інший СГ, який має місце для розміщення такої електроустановки (земельну ділянку чи інше приміщення, власне чи орендоване).
Довідково!
НКРЕКП звертає увагу, що аналогічний підхід щодо діяльності ЕЗС застосовується у країнах ЄС. Так, відповідно до п. 8 та 9 ст. 4 Директиви 2014/94/ЄС держави-члени забезпечують, щоб оператори точок заряджання, доступних для громадськості, могли вільно купувати електроенергію в будь-якого постачальника. Усі пункти заряджання, доступні для громадськості, також передбачають можливість для користувачів електричних ТЗ перезаряджатися на спеціальній основі без укладання договору з відповідним постачальником електроенергії або оператором.
Хто та де може встановити електроустановку?
Враховуючи визначення терміна «споживач» (ст. 1 Закону №2019) та за умовами нашого запитання варто все ж таки говорити про СГ. Хоча фізосіб ми також не виключаємо. Але отримати земельну ділянку від органів місцевого самоврядування зможе лише ФОП чи юрособа, а з фізособою навряд чи говоритимуть й інші власники приватних земельних ділянок.
Отже, встановити ЕЗС може як просто фізособа, так і СГ. Проте останні мають більше шансів на укладення договорів земельних ділянок за відсутності власних чи вже орендованих.
Якщо ж земельна ділянка перебуває у власності (чи вже в оренді) та поруч є електростанція необхідної потужності, то укладення договору значно спрощується.
Щодо місць встановлення таких електроустановок, то ФОПи чи юрособи можуть це робити біля:
— ресторанів, кафе, інших місць громадського харчування, супермаркетів;
— ТРЦ, бізнес-центрів, підійдуть навіть підземні та наземні паркінги;
— на території житлових комплексів, ОСББ тощо.
Головна умова — наявність поблизу електростанції достатньої потужності для забезпечення електроенергією як наведених вище місць споживання, так і самої зарядної електроустановки.
Що включається до вартості послуг заряджання?
Останнє, про що варто нагадати, — ціна продажу електроенергії безпосередньо власникам електричних ТЗ.
Відповідно до ст. 56 Закону №2019, постачання електроенергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Умови постачання електроенергії, права й обов'язки електропостачальника та споживача визначаються договором постачання електроенергії споживачу. Постачання електроенергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Щоб усе-таки не стати постачальником електроенергії та не підпасти під вимогу отримання ліцензії, власники (користувачі) ЕЗС мають виставляти рахунки власникам електромобілів, де чітко зазначається вартість електроенергії за ціною укладеного договору між оператором та споживачем (ФОПом, юрособою).
Але позаяк ми говоримо про діяльність з надання послуг із заряджання електромобілів, то інша складова таких послуг (окрім вартості електроенергії) визначається та розраховується госпсуб'єктом (споживачем) самостійно.
Отже, ціна на послуги заряджання електромобілів має включати дві складові:
1) вартість електроенергії за ціною, зазначеною у договорі, укладеному СГ;
2) інші послуги — їх складову визначає СГ виходячи з вартості орендної плати за земельну ділянку, іншу територію, приміщення, де встановлена сама зарядна установка, інші супутні послуги, інтерес СГ тощо.
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»