Дещо жартівлива назва цієї статті покликана привернути увагу бухгалтерів і підприємців до важливого питання — незвичного для останніх десятиріч розширення законом повноважень одного з державних органів — Міністерства фінансів, унаслідок якого викликає певне занепокоєння функціонування всієї системи стримань і противаг та захисту прав особи в Україні.
Iдеться про те, що Закон №17741, що набрав чинності 1 січня 2017 р., доповнив цілу низку законів положенням, що надають право Мінфіну одержувати доступ до персональних даних фізичних осіб під час здійснення повноважень з контролю за дотриманням бюджетного законодавства в частині моніторингу достовірності інформації, поданої фізичними особами для нарахування та своєчасного і в повному обсязі отримання соціальних виплат, пільг, субсидій, пенсій, заробітних плат, інших виплат, що здійснюються за рахунок бюджету, ПФ та фондів соцстрахування.
1 Закон України від 06.12.2016 р. №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Зміни з 2017 р.
Зміни, що в основному передбачають пряме (на підставі договорів із адміністратором відповідного реєстру чи в інший аналогічний спосіб) та безоплатне одержання Мінфіном такої інформації, внесені до таких законів:
1) «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»;
2) «Про Державний реєстр виборців»;
3) «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»;
4) «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус»;
5) «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань»;
6) Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Банківська таємниця — не для Мінфіну
Також нагадаємо, що ще рік тому Законом від 24.12.2015 р. №911-VIII до ст. 62 Закону «Про банки і банківську діяльність» було внесено положення, що з тою ж метою передбачило право Мінфіну одержувати на його письмовий запит інформацію щодо відкритих на ім'я фізосіб рахунків, операцій та залишків за ними.
При цьому такої деталізації не передбачено законом навіть для інформації, що надається Держфінмоніторингу, правоохоронним органам та ДФС.
Висновки
Тож на сьогодні маємо центральний орган виконавчої влади — Мінфін, який має право одержувати майже всю інформацію про особу. А враховуючи, що Державна фіскальна служба перебуває в прямому підпорядкуванні Мінфіну, є обґрунтовані підстави вважати, що відповідні повноваження будуть доручені саме цій службі (адже саме вона, а не Мінфін, має достатню кількість місцевих органів).
На цій підставі слід застерегти бухгалтерів і підприємців, а також усіх інших осіб від надання у довідках та заявах на виплати з бюджету та державних цільових фондів неправдивої інформації. У разі якщо така інформація буде надана умисно, це може мати наслідком притягнення до кримінальної відповідальності за фактом шахрайства.
Крім того, прямий доступ до інформації про особу звільняє контролюючий орган від обов'язку доводити, що потреба одержання такої інформації є обґрунтованою (наприклад, щоб з'ясувати, чи особа справді зверталася за тією ж субсидією). А це може призвести до зловживання своїм правом з боку контролюючого органу, що породжує корупційні ризики. Тож законодавцеві варто було би вже тепер замислитися над механізмом обмеження широких прав, наданих Мінфіну.
Олексій КРАВЧУК, д. ю. н., доцент, аудитор