Базовий розрахунковий період для розрахунку відпусткових — це 12 календарних місяців перед початком відпустки. Якщо працівник не має 12 цілих відпрацьованих місяців, то розрахунковим періодом буде та кількість цілих місяців, які він фактично відпрацював.
Увага: це правило діє попри теж відносно нещодавню новацію (див. чинну редакцію ч. 1 ст. 21 Закону про відпустки). Відпусткові тепер можна видавати не за 3 дні до початку відпустки, а просто до початку відпустки, якщо інше не передбачено законодавством, трудовим або колективним договором.
Останнє формулювання дозволяє виплатити відпусткові навіть протягом самої відпустки або після її завершення, — якщо роботодавець домовився про це з працівниками. Але правила розрахунку відпусткових від дати їх виплати не залежать!
Час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, з розрахункового періоду вилучається.
Тобто періоди неоплачуваних відпусток, як для догляду за дитиною до 3 років і більше, так і «воєнних» відпусток з розрахунку відпусткових виключаються.
Зокрема, це стосується і періодів оплачуваного простою, але не всіх.
Якщо простій оплачувався у розмірі 2/3 окладу, цей період з розрахунку відпусткових вилучається. А от якщо простій оплачувався у розмірі окладу, — підстав для вилучення немає.