На початку нагадаємо базові правила.
Види щорічних відпусток зазначені у ст. 4 Закону про відпустки:
1) основна відпустка;
2) додаткова відпустка за роботу зі шкідливими умовами праці;
3) додаткова відпустка за особливий характер праці;
4) інші додаткові відпустки, передбачені чинним законодавством.
Щорічна основна відпустка має надаватися тільки найманим працівникам (тобто тим, хто працює за трудовим договором) за певний період часу перебування у трудових відносинах, який входить до відпусткового стажу.
Базова тривалість щорічної основної відпустки — 24 календарні дні за повністю відпрацьований робочий рік. Нагадуємо, що робочий рік рахується не з 1 січня до 31 грудня, а як 365 (366) з дати прийняття на роботу.
Проте є випадки, коли за законом працівники мають право на щорічну основну відпустку більшої тривалості. Наприклад:
— промислово-виробничому персоналу вугільної, сланцевої, металургійної, електроенергетичної промисловості, а також зайнятому на відкритих гірничих роботах, на роботах на поверхні шахт, розрізів, кар'єрів і рудників, на будівельно-монтажних роботах у шахтному будівництві, на транспортуванні та збагаченні корисних копалин надається щорічна основна відпустка тривалістю 24 календарних дні зі збільшенням за кожні два відпрацьовані роки на 2 календарні дні, але не більше ніж 28 календарних днів;
— працівникам, зайнятим на підземних гірничих роботах та в розрізах, кар'єрах і рудниках глибиною 150 метрів і нижче, надається щорічна основна відпустка тривалістю 28 календарних днів незалежно від стажу роботи, а в розрізах, кар'єрах і рудниках глибиною до 150 метрів — 24 календарні дні зі збільшенням на 4 календарні дні при стажі роботи на цьому підприємстві 2 роки і більше;
— працівникам лісової промисловості та лісового господарства, державних заповідників, національних парків, що мають лісові площі, лісомисливських господарств, постійних лісозаготівельних і лісогосподарських підрозділів інших підприємств, а також лісництв надається щорічна основна відпустка тривалістю 28 календарних днів;
— воєнізованому особовому складу гірничорятувальних частин надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів, невоєнізованим працівникам гірничорятувальних частин — 24 календарні дні зі збільшенням за кожні два відпрацьовані роки на 2 календарні дні, але не більше ніж 28 календарних днів;
— керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам надається щорічна основна відпустка тривалістю до 56 календарних днів;
— особам з інвалідністю I і II груп надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів, а особам з інвалідністю III групи — 26 календарних днів;
— особам віком до вісімнадцяти років надається щорічна основна відпустка тривалістю 31 календарний день.
Але ст. 12 Закону №2136 установила спеціальні «воєнні» правила.
У період дії воєнного стану надання працівникові щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця може бути обмежено тривалістю 24 к. д. за поточний робочий рік.
Проте це не означає скорочення тривалості відпустки, на яку працівник має право!
Якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить понад 24 к. д., надання не використаних у період дії воєнного стану днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану.
Або є альтернативний варіант: за рішенням роботодавця невикористані дні щорічної основної відпустки можуть надаватися без збереження зарплати.
Щодо решти щорічних відпусток діє інше правило:
У період дії воєнного стану працівникові будь-який вид відпустки (крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустки у зв’язку з усиновленням дитини) понад щорічну основну відпустку за рішенням роботодавця може надаватися без збереження зарплати.
Надання невикористаних днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану.
За рішенням роботодавця невикористані дні такої відпустки можуть надаватися без збереження зарплати.
Це не означає, що ці правила зобов’язаний застосовувати кожен роботодавець. Проте право застосувати їх має кожен із роботодавців.
За одним винятком: ці спеціальні «воєнні» правила не застосовуються до керівних працівників закладів освіти й установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічних, науково-педагогічних та наукових працівників.
А якщо є зароблені дні щорічних відпусток, не використані у попередніх роках?
У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівникові у наданні невикористаних днів щорічної відпустки.
І ще одне право на відмову.
У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівникові у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури, робіт із виробництва товарів оборонного призначення або до виконання мобілізаційного завдання (замовлення).