ГУ ДПС звернулося до суду з позовом до ДП, ТОВ та нерезидента і просило:
— визнати недійним договір про перевідступлення права вимоги від 22.11.2020;
— визнати недійсним договір про зарахування зустрічних однорідних вимог від 26.11.2020.
* Постанова ВС від 07.12.2023 у справі №420/21182/21.
Чому податківці зажадали скасування цих договорів? А річ ось у чому.
ГУ ДПС провело планову виїзну документальну перевірку дочірнього підприємства (далі — ДП) з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2018 до 31.03.2021.
За результатами перевірки встановлено порушення вимог валютного законодавства під час здійснення ЗЕД-операцій, а саме:
— порушення правил зарахування зустрічних вимог;
— укладення договору про відступлення права вимоги щодо нереальної госпоперації;
— порушення граничних строків розрахунків (ненадходження коштів в іноземній валюті та/або національній валюті) за експортними операціями з нерезидентом на суму 34 524 038,46 грн.
Так це бачив орган ДПС, але чи відповідала така картина дійсності?
Що відбувалося між трьома сторонами: ТОВ, ДП і нерезидентом (схема відносин)
Між ТОВ (покупець) та нерезидентом (продавець) було укладено контракт від 12.10.2020, предметом якого є постачання продуктів харчування на суму 34 524 038,46 грн. Договір ще не є виконаним у повному обсязі в частині виконання грошових зобов’язань. Проте ще на етапі його виконання 22.11.2020 було укладено договір про перевідступлення права вимоги.
Між ДП (покупець) та ТОВ (постачальник) було укладено договір постачання зерна від 18.04.2019, який ТОВ виконало у повному обсязі постачання, натомість ДП має заборгованість перед ТОВ з оплати зерна на суму 34 716 323,21 грн.
Таким чином, ДП виконало свої зобов’язання з оплати товару за договором постачання від 18.04.2019, з урахуванням договору від 22.11.2020 №1/22-11 про перевідступлення права вимоги в сумі 34 524 038,46 грн.
Договір зарахування зустрічних вимог укладено між ДП та нерезидентом за іншими договорами, де нерезидент має заборгованість за трьома укладеними ЗЕД-контрактами на суму 34 524 038,46 грн.
Договір постачання харчових продуктів між ТОВ та нерезидентом (договір не виконувався) від 12.10.2020, валюта ЗЕД-контракту — долари США, не має жодного відношення до договору відступлення права вимог та зарахування зустрічних вимог.
Обставини справи, що їх виявили перевіряльники
Покликаючись на контракт від 12.10.2020, який став підставою для укладення договору про перевідступлення права вимоги, ГУ ДПС вважає, що він жодним чином не виконувався сторонами та фактично є договором про наміри сторін.
Цим договором не встановлено строку оформлення інвойса на поточне постачання. Тобто, на думку податківців, цей договір фактично не розпочав свою дію, а тому не може бути підставою для укладення тристороннього договору про перевідступлення права вимоги.
Документів та пояснень, які б свідчили про проведені операції (відносини) між сторонами та які б надалі стали підставою для операції перевідступлення права вимоги за договором, теж не було надано.
Крім того, ГУ ДПС надіслало запит до Держмитслужби, яка повідомила про відсутність оформлених митних декларацій ТОВ із нерезидентом.
Таким чином, на думку податківців, наявні дані свідчать про відсутність будь-яких боргових зобов’язань ТОВ перед нерезидентом. І передача дебіторської заборгованості ТОВ нерезидентові у сумі 34 716 323,21 грн за договором про перевідступлення права вимоги є неправомірною та не відповідає нормам чинного законодавства.
Не відповідає цей правочин і вимогам п. 5 ст. 203 ЦКУ, бо не спрямований на реальне настання правових наслідків, що вказує на безпідставність договору про зарахування зустрічних однорідних вимог.
Отже, ще раз і стисло! ГУ ДПС вважає, що для зарахування зустрічних однорідних вимог сторони не дотримали певних умов, а саме:
— вимоги сторін мають бути зустрічні, а за договором про наміри вимоги в однієї зі сторін ще не виникають;
— вимоги мають бути однорідні, тобто в обох зобов’язаннях мають бути речі одного роду, зокрема кошти в одній валюті, чого не було додержано сторонами в коментованій справі (в одному з договорів ціну визначено у гривнях, в іншому — в доларах США).
Перевідступлення права вимоги може бути лише за реальним постачанням
Суд першої інстанції, вивчивши ці документи, не побачив у госпопераціях порушень вимог чинного законодавства. А от апеляція побачила — і винесла рішення на користь ДПС, заявивши, що під час встановлення обставин слід також з’ясувати, чи зміна боржника/кредитора за грошовими вимогами не завдала шкоди експортно-імпортному торговому балансу України.
Порушення експортно-імпортного балансу
Порушенням експортно-імпортного балансу України буде: ненадходження товару за імпортними операціями за умови оплати такого товару, внаслідок чого відбувається непродуктивний відтік капіталу з України, або несплата за поставлений товар згідно з експортними операціями, що призведе до ненадходження валютної виручки до України.
Постанова П’ятого апеляційного адмінсуду від 15.06.2023 у справі №420/21182/21
Остаточну крапку в цій справі довелося поставити ВС.
ВС про відступлення права вимоги та можливість їх зарахування
Верховний Суд уже в низці судових рішень дотримується послідовної позиції щодо умов, яким мають відповідати вимоги, що можуть підлягати зарахуванню.
Так, вони мають:
1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов’язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов’язанням є кредитором за другим).
Додамо, що грошові зобов’язання, які виникли на підставі договору відступлення права вимоги, можуть бути зустрічними, лише якщо строк їх сплати настав на дату їх зарахування;
2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду). Правило про однорідність вимог поширюється на їхню правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних видів договорів тощо).
Тобто це стосується як договорів постачання товару, надання послуг чи виконання робіт, так і інших видів договорів, наприклад договорів про відступлення права вимоги чи переведення боргу;
3) строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги.
Ще раз наголосимо: сторони під час укладення договору відступлення права вимоги мають чітко визначити, чи настав строк виконання зобов’язань, які планується зарахувати. Це правило стосується й ЗЕД-контрактів.
А в коментованій справі ВС ухвалив таке рішення:
— зарахування зустрічних вимог між ДП та нерезидентом за договорами постачання (борг нерезидента перед ДП) та договором відступлення права вимоги (борг ДП перед нерезидентом) є законним;
— контракт від 12.10.2020 між ТОВ та нерезидентом не був підставою для укладення договору про перевідступлення права вимоги та не стосується зарахування зустрічних вимог (предмета спору).