Лікарняні та інвалідність
Відповідно до частини другої статті 15 Закону №1105 допомога по тимчасовій непрацездатності у випадках, зазначених у пунктах 1 і 7 частини першої цієї статті, виплачується ПФУ застрахованим особам з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення МСЕК інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності), незалежно від звільнення, припинення підприємницької або іншої діяльності застрахованої особи у період втрати працездатності. Підставу, у зв’язку з якою припиняється надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, визначено частиною другою статті 15 Закону №1105. І це факт встановлення МСЕК застрахованій особі групи інвалідності.
Висновок ПФУ у листі від 08.07.2024 №2800-030401-8/41361 такий: наприклад, застрахованій особі група інвалідності була встановлена 28.06.2024. Цей день є датою закриття листка непрацездатності, за який допомога по тимчасовій непрацездатності не надається. І так буде незалежно від того, чи оформлятиме особа пенсію по інвалідності, чи ні.
До того ж день установлення МСЕК інвалідності та дні огляду МСЕК не враховують під час обчислення у майбутньому середньої зарплати для розрахунку лікарняних.
Трудові відносини з працівником після встановлення інвалідності
Встановлена працівникові група інвалідності свідчить про обмеження працездатності. Але не кожне обмеження може призвести до невідповідності працівника займаній посаді. Тим більше це не свідчить про повну втрату працездатності.
Що каже закон?
За ст. 170 КЗпП на роботодавця покладено обов’язок перевести працівників, які за станом здоров’я потребують надання іншої, легшої роботи, на таку роботу за їхньою згодою та відповідно до медичного висновку тимчасово або без обмеження строку.
Якщо такої роботи не знайшлося, то особу з інвалідністю можна звільнити. Але таке звільнення за пунктом 2 статті 40 КЗпП допускається за умови, що працівника, стосовно якого виявлено невідповідність займаній посаді або виконуваній роботі через стан здоров’я, неможливо перевести за його згодою на іншу роботу, яка відповідає його стану здоров’я.
Якщо працівник залишається на підприємстві, то потрібно врахувати нижченаведене:
1. За ст. 172 КЗпП особі з інвалідністю за бажанням або за вимогами індивідуальної програми реабілітації можуть встановлюватися режим роботи на умовах неповного робочого дня чи робочого тижня та пільгові умови праці.
2. Якщо у рекомендаціях МСЕК зазначено, що особа з інвалідністю може працювати за своєю посадою на умовах скороченого робочого дня, роботодавець на прохання працівника зобов’язаний встановити йому неповний робочий час.
3. Для цього працівник подає заяву про встановлення неповного робочого часу, а роботодавець видає відповідний наказ (див. зразок).
Зразок
Якщо працівник не погоджується на переведення його на неповний робочий день, роботодавець не має права встановлювати його в односторонньому порядку.
4. У разі встановлення неповного робочого часу треба дотримуватися ч. 5 ст. 3-1 Закону про оплату праці. Згідно з нею у разі укладення трудового договору про роботу на умовах неповного робочого часу, а також у разі невиконання працівником у повному обсязі місячної (годинної) норми праці мінімальна заробітна плата виплачується пропорційно до виконаної норми праці. З квітня 2024 її розмір становить 8 000 грн.
Врахування нормативу працівників з інвалідністю
Немає обмежень щодо групи інвалідності для врахування працівника до кількості працевлаштованих осіб з інвалідністю. Тож ця особа враховується — головне, щоб для працівника це було основне місце роботи.
Пільги працівників з інвалідністю
Спеціальне обладнання робочого місця. Підприємства, установи й організації за кошти Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю або за рішенням місцевої ради за власні кошти у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного й додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю (ст. 17 Закону №875). І наразі є можливість отримати компенсацію від центру зайнятості. Але вона надається лише щодо робочих місць для І та ІІ груп.
Пільги з відпусток. Чинне законодавство передбачає систему пільг та гарантій працівникам з інвалідністю. Зокрема, це стосується тривалості та порядку надання відпусток. Тривалість відпустки залежить від установленої групи інвалідності. Зокрема, особам з інвалідністю I і II груп надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів, а особам з інвалідністю III групи — 26 календарних днів.
Застосування ПСП підвищеного розміру. Згідно з пп. «ґ» пп. 169.1.3 ПКУ з урахуванням норм абзацу першого пп. 169.4.1 ПКУ платник ПДФО має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у розмірі, що дорівнює 150% суми пільги, визначеної пп. 169.1.1 ПКУ, для такого платника податку, який є особою з інвалідністю I або II групи, у тому числі з дитинства, крім осіб з інвалідністю, пільгу яким визначено пп. «б» пп. 169.1.4 ПКУ (осіб з інвалідністю І і ІІ групи, з числа учасників бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни). У 2024 році сума ПСП становить 2 271 грн при граничному розмірі доходу 4 240 грн.
А от для інвалідів ІІІ групи окремої норми щодо ПСП немає, тож до їхньої зарплати у 2024 році застосовується загальна ПСП у 1 514 грн.
Як нараховувати ЄСВ після присвоєння інвалідності?
Податківці неодноразово зазначали, що підтвердженням установлення працівникові інвалідності та підставою для застосування ЄСВ за ставкою 8,41% відповідно до пп. 5 п. 2 розділу III Інструкції №449 є засвідчена копія довідки до акта огляду в МСЕК про встановлення групи інвалідності.
Нараховують ЄСВ за цією ставкою з дати встановлення групи інвалідності (але не раніше отримання засвідченої копії довідки до акта огляду в МСЕК) та закінчують датою припинення інвалідності.
Тобто ставку ЄСВ у розмірі 8,41% юрособа-роботодавець застосовує до суми заробітної плати, нарахованої на користь працівника, який є особою з інвалідністю, якщо він підтвердив свою інвалідність, надавши засвідчену копію довідки МСЕК.
Отже, для ЄСВ у розмірі 8,41% недостатньо мати статус особи з інвалідністю — потрібна чинна довідка про присвоєння/продовження цього статусу.