ТОВ звернулося з позовом до ГУ ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення щодо нарахування пені за порушення граничних термінів розрахунків у сфері ЗЕД.
1 Постанова ВС від 21.05.2024 у справі №140/10623/23.
Чому не надійшла виручка?
ТОВ та нерезидент уклали контракт, за умовами якого ТОВ узяло на себе зобов’язання постачити нерезидентові товар на умовах післяплати. Цього самого дня було укладено додаткову угоду №1 до контракту, якою сторони визначили, що спосіб виконання зобов’язання визначається покупцем шляхом оплати товару грошима або передачі векселя.
05.04.2022 на виконання умов контракту Товариство з обмеженою відповідальністю відвантажило товар вартістю 74 985,40 дол. США.
07.04.2022 та 12.04.2022 задекларовано ввезення на митну територію України валютних цінностей з метою використання «розрахунок за контрактом», а саме: трьох векселів на загальну суму 74 985,40 дол. США, підписано акти приймання-передачі векселів як розрахунок за контрактом.
Граничний строк надходження валютної виручки за експортною операцією закінчився 01.10.2022. При цьому валютна виручка в сумі 74 985,40 дол. США на поточний рахунок ТОВ у банку від іноземної компанії не надійшла.
Чи дозволено розрахунок векселями після 24.02.2022?
Положенням про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженим постановою Правління НБУ від 02.01.2019 №5, встановлено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів — 365 календарних днів.
Водночас 24.02.2022 Правління НБУ прийняло Постанову №18, відповідно до п. 14-2 (у редакції станом на 04.04.2022) якої визначено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 90 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 5 квітня 2022 року. Далі цей пункт 14-2 (у редакції станом на 07.07.2022) встановив граничний строк розрахунків 180 календарних днів.
Суд першої інстанції не взяв до уваги посилання ГУ ДПС на норми п. 14-4 Постанови №18, згідно з якими кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента у банку в Україні, бо в описаному випадку розрахунок проводили не коштами, а шляхом передачі векселів. І норми Закону №2473 не містять заборони виконання зобов’язання за ЗЕД-договорами шляхом передачі векселів, що, крім того, прямо передбачено Законом про ЗЕД №959 та Законом про обіг векселів №2374.
Апеляційна інстанція підтримала такий висновок та додала, що норми чинного законодавства України передбачають можливість розрахунків за ЗЕД-операціями шляхом передачі векселя, що має бути обов’язково зазначено у відповідному договорі. І моментом припинення грошових зобов’язань за таким договором є момент передачі векселя.
Закон про валюту чи тимчасові постанови — що важливіше?
НБУ має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів. У разі встановлення Нацбанком граничного строку розрахунків за такими операціями резидентів кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, що встановлені НБУ. Це норма Закону №2473, і ВС вважає її імперативною!
Тобто в коментованій справі ВС заявив, що розрахунки за операціями резидентів з експорту товарів проводяться шляхом зарахування коштів на рахунки резидентів у банках України у визначені строки.
Також п. 14-4 Постанови №18 (у редакції станом на 04.04.2022) визначено, що розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного в п. 14-2 цієї постанови, а кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента у банку в Україні. Отже, згадана норма Постанови №18 прямо вказує саме на грошові розрахунки за операціями резидента з експорту товарів.
А що каже валютний нагляд?
Якщо звернутися до Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою Правління НБУ від 02.01.2019 №7 (Інструкція №7), то:
1) банк завершує валютний нагляд за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків у разі експорту товару — після зарахування на поточний рахунок резидента у банку коштів, що надійшли від нерезидента за товар (пп. 2 п. 9 розділу ІІІ).
Ці положення не передбачають можливості завершення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операцією з експорту товарів у зв’язку з проведенням розрахунків шляхом передачі векселя в рахунок оплати за постачений товар;
2) валютний нагляд за дотриманням резидентом граничних строків розрахунків за операцією резидента з експорту продукції здійснює лише банк, до якого надійшов реєстр МД, що містить інформацію про цю операцію. Кошти від експорту товарів мають бути зараховані на відкритий у банку поточний рахунок резидента не пізніше граничних строків розрахунків (п. 19 розділу IV).
Розрахунки за операціями резидентів з експорту товарів проводять виключно шляхом зарахування коштів на банківські рахунки. Передача векселя в рахунок оплати за операцією з експорту товару не є обставиною, з якою пов’язують завершення валютного контролю, навіть за умови що така форма розрахунку передбачена умовами договору.
Правовий висновок ВС
Статтею 13 Закону №2473, який є спеціальним Законом у сфері здійснення валютних операцій, передбачено розрахунки за операціями резидентів з експорту товарів виключно у грошовій формі, під якою слід розуміти надходження валютних цінностей як у національній, так і в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом НБУ, залежно від виду й особливостей зовнішньоекономічних договорів (контрактів), у яких визначено валюту розрахунків. Кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, що встановлені НБУ.
З огляду на виявлені податковим органом під час перевірки порушення граничних строків розрахунків з експорту товару, а саме ненадходження коштів (у валюті) на рахунок у банку ТОВ, застосування контролюючим органом до ТОВ пені на підставі п. 2 ст. 13 Закону №2473 є правомірним.
Загалом, ВС наголошує, що Закон №2473 є спеціальним Законом у сфері здійснення валютних операцій.
Законом чітко визначено, що всі розрахунки на території України проводяться виключно у гривнях. А у певних випадках, визначених частиною другою статті 5 Закону України «Про валюту і валютні операції», розрахунки дозволено проводити в іноземній валюті, у гривнях, а також у банківських металах.
При цьому Закон не містить положень щодо можливості проведення розрахунків за валютними операціями шляхом передачі векселя.
Тому, хоча Закон про ЗЕД і надає госпсуб’єктові право самостійно обрати форму розрахунків за зовнішньоекономічними операціями з-поміж тих, що не суперечать законам України, проте Законом №2473, який є спеціальним Законом у сфері здійснення валютних операцій і має прерогативу в застосуванні, визначено єдину форму розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів, і це виключно зарахування коштів на рахунки резидентів у банках України.
Навіть коли умовами контракту було передбачено можливість розрахунків із застосуванням векселя і фактична передача векселів відбулася у межах строку, передбаченого для розрахунків за операціями з експорту, то не можна вважати, що ТОВ не порушило строку розрахунків за контрактом з експорту товару.