Статтею 268 ПКУ передбачено, що платниками туристичного збору є громадяни України, іноземці, а також особи без громадянства, які прибувають на територію адміністративно-територіальної одиниці, на якій діє рішення сільської, селищної та міської ради про встановлення туристичного збору, та тимчасово розміщуються у місцях проживання (ночівлі), визначених пп. 268.5.1 ПКУ.
І це правило діє навіть під час воєнного стану. Про це нагадували податківці, а ми писали у 2023 році тут і тут.
Платники збору сплачують суму збору авансовим внеском перед тимчасовим розміщенням у місцях проживання (ночівлі) податковим агентам, які справляють збір за ставками, у місцях справляння збору та з дотриманням інших вимог, визначених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради.
За один і той самий період перебування платника збору на території однієї адміністративно-територіальної одиниці, на якій встановлено туристичний збір, повторне справляння збору, вже сплаченого таким платником збору, не допускається.
Стягуватися збір може за рішенням податковими агентами сільської, селищної або міської ради:
а) юрособами, філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами юросіб, фізособами-підприємцями, які надають послуги з тимчасового розміщення осіб у місцях проживання (ночівлі), визначених підпунктом 268.5.1 ПКУ;
б) квартирно-посередницькими організаціями, які скеровують неорганізованих осіб з метою їх тимчасового розміщення у місцях проживання (ночівлі), визначених підпунктом «б» підпункту 268.5.1 ПКУ, що належать фізособам на праві власності або на праві користування за договором найму;
в) юрособами, які уповноважуються сільською, селищною, міською радою справляти збір на умовах договору, укладеного з відповідною радою.
Перелік податкових агентів та інформація про них розміщуються й оприлюднюються на офіційному вебсайті сільської, селищної, міської ради.
Податкові агенти справляють збір під час надання послуг, пов’язаних із тимчасовим проживанням (ночівлею), і зазначають суму сплаченого збору окремим рядком у рахунку (квитанції) на проживання.
Увага: не є платниками туристичного збору, зокрема, особи, які прибули до населеного пункту у відрядження.
Проте подекуди працівники не мають документів, які б підтверджували, що вони перебувають у певному населеному пункті під час відрядження. Але частіше буває і так: самі податкові агенти відмовляють у наданні послуг з проживання без сплати туристичного збору (пояснюючи це тим, що від них сплати турзбору за кожного клієнта без винятків вимагають податківці).
Чи можна прийняти такі витрати на відрядження в авансовому звіті працівника (або в наданих ним документах на проживання)? Чи не оподатковуватиметься сума таких витрат ПДФО та ВЗ?
Ось як вважають податківці: відповідно до п. 5 розд. II Інструкції №59, підприємство за наявності підтвердних документів (в оригіналі) відшкодовує у межах граничних сум витрат на найм житлового приміщення, затверджених постановою КМУ від 02.02.2011 №98 (далі — Постанова №98), витрати відрядженим працівникам на найм житлового приміщення з розрахунку вартості одного місця у готелі (мотелі), іншому житловому приміщенні за кожну добу такого проживання з урахуванням включених до рахунків на оплату вартості проживання витрат на користування телефоном (крім витрат на службові телефонні розмови), холодильником, телевізором та інших витрат. Витрати, що перевищують граничні суми витрат на найм житлового приміщення, відшкодовуються з дозволу керівника згідно з оригіналами підтвердних документів. Зазначені витрати не є надміру витраченими коштами.
Відрядженому працівникові понад установлені суми компенсації витрат у зв’язку з відрядженням відшкодовують також витрати на оплату податку на додану вартість, зокрема за найм житлового приміщення, згідно з підтвердними документами в оригіналі (п. 8 розд. II Інструкції №59).
Крім того, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 ПКУ), зокрема у вигляді суми грошового відшкодування будь-яких витрат платника податку, крім тих, що обов’язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом (пп. «г» пп. 164.2.17 ПКУ).
З огляду на викладене, у разі якщо юрособа (роботодавець) відшкодовує суму туристичного збору, сплаченого фізособою (працівником) під час відрядження у межах України за найм житлового приміщення, то сума такого відшкодування включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такого працівника як додаткове благо та оподатковується ПДФО на загальних підставах.