На це запитання і досі дає відповідь Інструкція №59, відповідно до якої службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника органу державної влади, підприємства, установи й організації, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за бюджетні кошти, на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв’язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства).
Хоча Інструкція №59 визначає порядок скерування у відрядження та відшкодування витрат, понесених у зв’язку з таким відрядженням, тільки для бюджетників, щодо визначення, що таке «відрядження» альтернативи наразі їй немає, і, на наш погляд, інші суб’єкти господарювання також можуть користуватися нею.
У будь-якому разі підприємство може розробити своє положення про відрядження — з урахуванням усіх особливостей діяльності підприємства.
Якщо структура підприємства включає філії, дільниці та інші підрозділи, розташовані в іншій місцевості, місцем постійної роботи вважається той підрозділ, робота в якому обумовлена трудовим договором (контрактом). Але про це ми поговоримо окремо.
Увага! Службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить у дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер, не вважаються відрядженнями, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором, трудовим договором (контрактом) між працівником і власником (або уповноваженою ним особою/керівником). Про те, як це працює на практиці, ми теж поговоримо окремо.