Ситуація, коли працівник використовує відпустку наперед, тобто «в борг», є доволі типовою. Адже закон передбачає надання відпусток до закінчення робочого року, а тому якщо працівники використовуватимуть відпустки не в останній місяць робочого року, то практично щороку вони користуватимуться певною частиною відпустки за місяці, за які вона ще не зароблена. Це цілком нормальне явище.
Законодавство не вимагає надання щорічної відпустки лише в обсязі заробленої (відпрацьованої) на день її надання кількості днів. Щорічні відпустки працівникам, як правило, мають надаватися повної тривалості і до закінчення робочого року. Поділ відпусток на частини здійснюється лише за бажанням працівника.
Лише під час дії воєнного стану роботодавець має право відмовити працівникові у щорічній відпустці. Але це радше виняток, і випадки надання відпусток наперед траплятимуться і під час війни.
А в разі звільнення працівника до закінчення робочого року, за який він уже одержав відпустку повної тривалості, для покриття його заборгованості роботодавець згідно зі ст. 22 Закону про відпустки провадить відрахування із зарплати за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року. Це саме той випадок, коли розрахунок при звільненні може містити не суму компенсації за невикористані відпустки, а навпаки, від’ємні суми відпусткових (утримання відпусткових із зарплати).
Увага! Відрахування не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи у зв’язку з:
- призовом або прийняттям (вступом) на військову службу, скеруванням на альтернативну (невійськову) службу;
- переведенням працівника за його згодою на інше підприємство або переходом на виборну посаду у випадках, передбачених законами України;
- відмовою від переведення на роботу до іншої місцевості разом із підприємством, а також відмовою від продовження роботи у зв’язку з істотною зміною умов праці;
- змінами в організації виробництва та праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників;
- виявленням невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, що перешкоджають продовженню цієї роботи;
- нез’явленням на роботу понад чотири місяці поспіль унаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, якщо законодавством не встановлено тривалішого терміну збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні;
- поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;
- скеруванням на навчання;
- виходом на пенсію.
Відрахування із заробітної плати за невідпрацьовані дні відпустки у разі смерті працівника не провадиться.