Базові (довоєнні) правила такі.
Тривалість щорічної відпустки становить не менше ніж 24 календарні дні за відпрацьований робочий рік, який слід відлічувати від дня укладення трудового договору (ст. 75 КЗпП, ст. 6 Закону про відпустки).
Загальна тривалість щорічних основної та додаткової відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірських роботах, — 69 календарних днів (ч. 3 ст. 10 Закону про відпустки).
Щорічна основна та додаткова відпустка за бажанням працівника можуть надатися одночасно чи окремо.
У чинному законодавстві передбачено також більшу тривалість, ніж 24 к. д., відпусток для певних категорій працівників (ст. 6 Закону про відпустки).
Відпустки незалежно від режимів та графіків роботи розраховуються у календарних днях відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону про відпустки.
Не враховуються під час визначення тривалості відпустки:
- дні тимчасової непрацездатності працівника;
- відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами;
- святкові й неробочі дні (ст. 73 КЗпП), що припадають на відпустковий період (ст. 78-1 КЗпП).
І ще: щорічна відпустка переноситься на інший період або продовжується у разі тимчасової непрацездатності працівника.
Новий термін надання перенесеної відпустки встановлюється за згодою між працівником та роботодавцем.
Надання невикористаної частини відпустки одразу після одужання працівника чи перенесення її на інший період провадиться шляхом видання роботодавцем відповідного наказу на підставі листка тимчасової непрацездатності працівника та його заяви.
Позаяк у законодавстві йдеться про тимчасову непрацездатність працівника, то у разі догляду під час щорічної відпустки за хворою дитиною (чи іншими членами сім’ї) відпустка не продовжується.
Підставою для перенесення чи продовження щорічної відпустки є також виконання працівником державних або громадських обов’язків, якщо згідно із законодавством він підлягає звільненню на цей час від основної роботи зі збереженням заробітної плати, збіг щорічної відпустки з відпусткою у зв’язку з навчанням та настання строку відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами.
Але під час дії воєнного стану правила спеціальні!
Справді, під час дії воєнного стану питання надання відпусток регулює ст. 12 Закону №2136. Ось що вона каже.
У період дії воєнного стану надання працівникові щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця може бути обмежено тривалістю 24 календарні дні за поточний робочий рік.
Увага! Обов’язку для роботодавців не відпускати працівників у щорічні основні відпустки наразі немає! Особливо це питання непокоїло педагогів — тож МОН уже надало щодо цього свіже роз’яснення, а ми його прокоментували тут.
А от право не відпускати у щорічну основну відпустку більш як на 24 дні на рік у роботодавця є!
При цьому норми ч. 5 ст. 11 Закону про відпустки під час дії воєнного стану не працюють. А саме вони забороняли роботодавцю не надавати щорічні відпустки повної тривалості протягом двох років поспіль, а також не надавати їх протягом робочого року особам віком до вісімнадцяти років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу зі шкідливими та важкими умовами чи з особливим характером праці.
Проте зароблені, але не використані дні щорічної основної відпустки не пропадуть!
По-перше, якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить понад 24 календарні дні, надання не використаних у період дії воєнного стану днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану.
По-друге, абсолютно так само, як і раніше, у разі звільнення працівника у період дії воєнного стану йому виплачують грошову компенсацію відповідно до статті 24 Закону про відпустки.
Що ж до решти правил надання щорічної основної відпустки, то їх ніхто не скасовував.