Імпорт (імпорт товарів) — купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб’єктів господарської діяльності товарів із ввезенням чи без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами й організаціями України, розташованими за її межами (ст. 1 Закону про ЗЕД).
Отже, придбання ФОПом плівки в Німеччині належить до операцій імпорту товарів. Причому імпорт може бути навіть без ввезення.
Відповідно до ст. 6 Закону про ЗЕД зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій або в електронній формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. У разі експорту послуг (крім транспортних) зовнішньоекономічний договір (контракт) може укладатися шляхом прийняття публічної пропозиції про угоду (оферти), або шляхом обміну електронними повідомленнями, або в інший спосіб, зокрема шляхом виставлення рахунку (інвойса), у тому числі в електронному вигляді, за надані послуги.
Таким чином, між підприємцем і нерезидентом має бути укладено ЗЕД-договір у простій письмовій чи електронній формі. Самого лишень інвойса недостатньо, якщо придбавається товар.
Розрахунки між резидентами та нерезидентами здійснюються виключно через банки, крім певних винятків (див. п. 31 Положення №2).
Згідно з пп. 3 п. 6 Інструкції №7 банк здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентом граничних строків розрахунків за імпортною операцією резидента, якщо на дату оплати резидентом продукції імпортна операція без ввезення продукції на територію України не була завершена або банк не має інформації про завершення імпортної операції без увезення продукції на територію України.
Відповідно до пп. 5 п. 9 Інструкції №7 банк завершує валютний нагляд за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків, якщо продукція імпортується без її ввезення на територію України, — після зарахування коштів від нерезидента на поточний рахунок резидента в банку в разі продажу нерезидентові продукції в повному обсязі за межами України або подання документів, що підтверджують використання резидентом продукції за межами України на підставі договорів (контрактів, угод), інших форм документів, що застосовуються в міжнародній практиці та можуть уважатися договором.
Таким чином, для того щоб здійснити оплату нерезидентові, банк може вимагати у ФОПа зовнішньоекономічний договір, інвойс, інші документи.
А ще банку треба підтвердження факту використання товару за кордоном. Це може бути акт, складений ФОПом у довільній формі, до якого додається фотографія автобуса до та після наклеювання плівки.
Нормативна база
- Закон про ЗЕД — Закон України від 16.04.1991 №959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність».
- Інструкція №7 — Інструкція про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затверджена постановою НБУ від 02.01.2019 №7.
- Положення №2 — Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затверджене постановою НБУ від 02.01.2019 №2.