Нагадаємо, що заходи зі сприяння працевлаштуванню внутрішньо переміщених осіб передбачено ст. 24-1 Закону про зайнятість. Серед них є й такі:
— компенсація витрат роботодавця на оплату праці (але не вище ніж два розміри мінімальної заробітної плати, у 2023 році це 13400 грн) за працевлаштування зареєстрованих безробітних із числа ВПО на умовах строкових трудових договорів тривалістю не більше ніж шість календарних місяців, за умови збереження гарантій зайнятості такої особи протягом періоду, що перевищує тривалість виплати вдвічі.
Тобто компенсовуватимуть, звісно, реальні витрати на оплату праці ВПО (поставити оклад 6700 грн, а отримувати максимальну компенсацію 13400 грн не вдасться). І компенсовуватимуть витрати лише півроку, а нести їх треба буде як мінімум рік (тобто нажитися на такій компенсації не вдасться — витрати будуть удвічі більші за компенсацію).
Проте тривалість компенсації витрат роботодавця, який працевлаштовує ВПО з числа категорій громадян, зазначених у частині першій статті 14 цього Закону, понад шість місяців, але не більше ніж дванадцять календарних місяців, визначається рішенням регіональних координаційних комітетів сприяння зайнятості за погодженням із відповідними територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції.
Тобто може бути, що на місцях встановлена тривалість виплати компенсації буде і більша за півроку. Але це стосується працевлаштування не всіх ВПО, а найбільш уразливих із них (одиноких батьків, осіб з інвалідністю, тих, у кого це перше місце роботи, або, навпаки, осіб передпенсійного віку тощо);
— компенсація витрат роботодавця, який працевлаштовує зареєстрованих безробітних із числа внутрішньо переміщених осіб строком не менше ніж на дванадцять календарних місяців, на перепідготовку та підвищення кваліфікації таких осіб.
Суму цієї компенсації встановлює лише КМУ, і нині вона не може перевищувати десятикратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на дату здійснення роботодавцем такої оплати.
Нагадаємо, що виплата таких компенсацій регулюється Порядком №696, останні зміни до якого набрали чинності 27.01.2023.
Згідно з цим Порядком, обидві компенсації не виплачуються роботодавцям:
— бюджетним установам;
— тим, хто має заборгованість зі сплати ЄСВ та/або страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування;
— тим, кого в установленому порядку визнано банкрутом або стосовно нього порушено справу про банкрутство.
Розгляньмо, як отримати компенсації решті роботодавців.
Крок перший. Беремо на роботу ВПО
Перш ніж отримати компенсацію, треба зробити певні витрати. А право на компенсацію потрібно довести, і для цього переселенець має подбати про отримання статусу ВПО з числа безробітних.
Тобто спочатку переселенець отримує статус ВПО. Автоматично його не дають, тож фізособі доведеться подбати про це і надати певні докази. Про те, як це зробити, можна дізнатися на Порталі державних послуг.
Далі треба отримати статус безробітного. Для цього можна особисто звернутися до центру зайнятості, але це не обов’язково робити саме у такий спосіб. Адже з минулого року процедуру взяття на облік безробітних (і саме через війну) спростили — тепер це можна зробити і за допомогою «Дії». Поради від Держпраці щодо реєстрації безробітних у 2022 році є актуальними і нині.
А вже після цього така ВПО має потрапити до роботодавця не за власним бажанням, а за скеруванням від центру зайнятості!
І якщо роботодавець бере таку особу на роботу, у нього мають бути підтвердні документи: довідка про взяття на облік як ВПО і скерування від центру зайнятості. Звісно, в роботодавця залишаться лише копії, засвідчені у звичайному порядку, — та особа, яка робитиме ці копії (а у випадку з «Дією» це буде просто роздруківка потрібної довідки, витягу тощо), має написати на ній «Згідно з оригіналом», поставити дату копіювання, підпис та зазначити П. І. Б. (а якщо копію робитиме працівник роботодавця, а не сама ВПО, то слід зазначити і посаду такого працівника).
І при цьому пам’ятаймо, що компенсація буде лише за тих, із ким трудові відносини укладено щонайменше на 12 місяців (при цьому трудовий договір має бути саме строковий, тобто у ньому має бути чітко визначено тривалість його дії)!
Крок другий. Нараховуємо зарплату ВПО
Тепер поговоримо власне про витрати та їх компенсацію.
По-перше, за Порядком №696 компенсуватимуть саме зарплатні витрати. Тобто, наприклад, витрати на оплату перших 5 днів лікарняного або добові під цю компенсацію не підпадають. А от відпусткові входять до фонду оплати праці, тому їх можна компенсувати. Орієнтовний перелік складових витрат на оплату праці можна побачити в Інструкції №5. Проте, звісно, у кожного роботодавця може бути свій внутрішній документ (наказ, положення, колективний або індивідуальний трудовий договір), яким затверджено перелік витрат на оплату праці.
Проте до компенсації потрапляють і суми ЄСВ, сплачені за такого працівника.
Увага!
Витрати, які компенсуються, включають основну та додаткову заробітну плату, визначену відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону про оплату праці, та суму єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахованого на такі виплати.
По-друге, компенсуватимуть не будь-яку суму витрат, а не більше ніж 13 400 грн на календарний місяць (про що ми зазначили вище).
А що як витрати були вищі за 13 400 грн на місяць? Тоді роботодавцеві компенсуватимуть лише 13 400 грн (це очевидно).
А що як ВПО було прийнято на роботу не з першого числа місяця? Тоді суму компенсації за цей місяць рахуватимуть пропорційно.
Увага!
Компенсацію витрат роботодавця на оплату праці виплачують у розмірі фактичних витрат на оплату праці осіб, прийнятих за скеруванням центрів зайнятості, але не вище ніж два розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом, або обчисленої з неї відповідної суми, якщо особа працювала неповний місяць.
Якщо ж компенсацію надають за неповний місяць і фактичні витрати на оплату праці перевищують 13 400 грн, розмір компенсації за цей період обчислюють шляхом ділення 13 400 грн на кількість робочих днів місяця (або кількість годин у разі погодинного обліку робочого часу), встановлених законодавством, та множення на кількість робочих днів (або кількість годин), за які надають компенсацію.
Приклад Підприємство працевлаштувало трьох ВПО.
Перша ВПО має оклад 20 000 грн, і її прийнято на роботу з 1 лютого 2023 року. Витрати на ЄСВ становили 4 400 грн. Розмір компенсації за лютий 2023 року — 13 400 грн.
Друга ВПО має оклад 10 000 грн, і її прийнято на роботу з 6 лютого 2023 року. Фактичні нарахування такій особі (з урахуванням норми робочого часу 160 годин на місяць) становлять: 10 000 : 160 х 136 = 8 500 грн зарплати та 1870 грн ЄСВ, загалом 10 370 грн.
Максимально можлива сума компенсації — 13 400 : 160 х 136 = 1 390 грн. Але саме 10 370 грн і буде компенсовано роботодавцеві.
Третя ВПО має оклад 20 000 грн, і її прийнято на роботу з 6 лютого 2023 року. Фактичні нарахування такій особі становлять: 20 000 : 160 х 136 = 17 000 грн зарплати і 3740 грн ЄСВ, разом 20 740 грн. Але максимально можлива сума компенсації — 13 400 : 160 х 136 = 11 390 грн. Тому саме 11 390 грн і буде компенсовано роботодавцеві.
По-третє, треба враховувати графік отримання компенсації, а він за Порядком №696 є специфічним.
Компенсацію витрат роботодавця на оплату праці проводять за кожен непарний місяць роботи протягом року, але не більше ніж за шість календарних місяців. За працевлаштованих зареєстрованих безробітних із числа внутрішньо переміщених осіб, які належать до категорії громадян, зазначених у частині першій статті 14 Закону України «Про зайнятість населення», — за кожен непарний місяць роботи протягом двох років, але не більше ніж за 12 календарних місяців.
Парні і непарні місяці
Непарними слід вважати 1, 3, 5, 7, 9, 11 місяці роботи. Тобто, наприклад, якщо ВПО було прийнято на роботу у лютому 2023 року, то роботодавець отримає компенсацію за лютий (перший місяць), а за березень (другий місяць) вже ні. Наступна компенсація буде за квітень 2023 року (третій місяць).
Крок третій. Навчаємо працівників із числа ВПО
Як ми зазначили вище, розмір компенсації за перепідготовку та/або підвищення кваліфікації ВПО не може перевищувати десятикратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на дату здійснення роботодавцем такої оплати. У 2023 році цей ліміт становитиме 26 840 грн.
Крок четвертий. Оформлюємо документи для отримання компенсації
Для отримання компенсації з оплати праці спершу треба укласти договір із центром зайнятості!
Роботодавець, який працевлаштував зареєстрованого безробітного з числа ВПО за скеруванням центру зайнятості на умовах строкового трудового договору, для отримання компенсації протягом двох місяців з дня працевлаштування подає до центру зайнятості заяву про компенсацію витрат на оплату праці довільної форми та копії трудового договору між ним і працівником та розпорядчого акта про прийняття на роботу, засвідчені в установленому порядку. Як засвідчувати копії документів, ми розповіли вище.
Врахуйте, що центр зайнятості має 10 робочих днів на перевірку поданих відомостей і 7 робочих днів на укладення власне договору.
Для отримання компенсації з оплати праці треба подати до центру зайнятості, який скерував працівника, заяву за формою додатка 1 до Порядку №696. А саме: відомість про нараховану та виплачену заробітну плату, сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та використання робочого часу працівника, за якого здійснюється компенсація витрат на оплату праці.
Подати таку відомість можна:
— якщо працівник — особа з інвалідністю, то не пізніше ніж через п’ять днів після виплати працівникові заробітної плати (позаяк кошти на таку компенсацію має виділити Фонд інвалідів за поданням центру зайнятості);
— щодо решти працівників, то не пізніше ніж через п’ять робочих днів після виплати таким працівникам заробітної плати. Ці кошти виплачують уже за поданням, яке центри зайнятості надають Казначейству.
Для отримання компенсації витрат на навчання роботодавець протягом п’яти робочих днів після закінчення навчання працівника (але не пізніше ніж через дванадцять місяців з дня його працевлаштування) звертається до центру зайнятості, що скерував на працевлаштування зазначену особу, із заявою довільної форми про компенсацію витрат за її навчання.
До заяви додають засвідчені в установленому порядку копії трудового договору між ним та працівником або розпорядчого акта про прийняття на роботу, договору роботодавця із закладом професійної (професійно-технічної) або фахової передвищої чи вищої освіти, підприємством, установою або організацією, які мають ліцензію на провадження діяльності з надання освітніх послуг, на навчання працівника, платіжних документів, які підтверджують сплату роботодавцем вартості навчання працівника, та документа працівника про освіту державного зразка, що підтверджує факт навчання, відомості про розрахунковий рахунок роботодавця для перерахування коштів з відшкодування за навчання із зазначенням прізвища, імені та по батькові працівника.
Якщо працівника навчає роботодавець
У разі навчання працівника безпосередньо роботодавцем, який має ліцензію на провадження діяльності з надання освітніх послуг, він подає засвідчені належним чином копії наказів про зарахування особи на навчання та відрахування у зв’язку із закінченням навчання, документи, що підтверджують оплату вартості навчання та копію документа державного зразка про освіту працівника, що підтверджує факт навчання, відомості про розрахунковий рахунок роботодавця для перерахування коштів з відшкодування витрат за навчання.
Центр зайнятості в такому разі має 10 робочих днів на прийняття рішення і 3 робочі дні на те, щоб повідомити про таке рішення роботодавця. А про саму компенсацію центр зайнятості подаватиме документ до Казначейства протягом 15 робочих днів з дати прийняття рішення про виплату.
Бухоблік та податкові наслідки
Тут усе дуже просто. Суму витрат, заплановану для компенсації (зарплата + ЄСВ, вартість навчання), однаково визнають витратами періоду за загальними правилами. А суму компенсації визнають доходом. На думку автора, визнати такий дохід потрібно на дату прийняття центром зайнятості рішення про виплату компенсації проведенням Д-т 377 «Розрахунки з іншими дебіторами» К-т 719 «Інші операційні доходи» або 746 «Інші доходи», залежно від облікової політики підприємства.
Відповідно, у платників податку на прибуток такі витрати і такий дохід впливатимуть на визначення фінансового результату від оподаткування і, як наслідок, на об’єкт оподаткування цим податком. Податкових різниць на цей випадок не встановлено.
У «єдинників» сума отриманої компенсації до оподаткованого єдиним податком доходу не потрапляє (пп. 4 п. 292.11 ПКУ).
ПДВ, звісно, така компенсація не оподатковується (пп. 196.1.6 ПКУ).
Наостанок ще дві важливі речі
Вище ми вже наголосили, що для отримання компенсацій дуже важливо, аби працівник відпрацював хоча б 12 місяців. А що як працівник звільняється раніше?
Спочатку роботодавець має повідомити про таке звільнення центр зайнятості. Зробити це потрібно протягом 5 робочих днів письмово, а до повідомлення додати копію трудового договору (мається на увазі, очевидно, змінений трудовий договір із даними про його розірвання) або наказу про звільнення.
Якщо ми говоримо про компенсацію з оплати праці, то можливі два варіанти.
Варіант 1: роботодавець повертає суму вже отриманої компенсації за такого працівника у повному обсязі.
Варіант 2: роботодавець терміново шукає заміну такому працівникові. Якщо на місце звільненого працівника працевлаштовано зареєстрованого безробітного з числа ВПО, виплату компенсації продовжують до закінчення встановленого строку збереження гарантій зайнятості.
І ще одна важлива річ: роботодавець несе відповідальність за достовірність даних, що є підставою для прийняття рішення щодо надання компенсації та визначення її розміру. Але в цьому питанні йому не вірять на слово.
Звісно, центр зайнятості уважно перевіряє всі надані документи. А ще відповідно до затвердженого плану відвідувань роботодавців, але не рідше ніж один раз на три календарні місяці, або за письмовим зверненням про факти порушення роботодавцем умов компенсації центр зайнятості перевіряє достовірність відомостей та виконання умов договору протягом строку його дії. Результати перевірки оформляють актом.
Якщо роботодавець перешкоджає проведенню перевірки, центр зайнятості припиняє перераховувати компенсацію. Відновлюють виплати за результатами перевірки.
Нормативна база
- Закон про зайнятість — Закон України від 05.07.2012 №5067‑VI «Про зайнятість населення».
- Закон про оплату праці — Закон України від 24.03.1995 №108/95-ВР «Про оплату праці».
- Порядок №696 — Порядок здійснення заходів сприяння зайнятості, повернення коштів, спрямованих на фінансування таких заходів, у разі порушення гарантій зайнятості для внутрішньо переміщених осіб, затверджений постановою КМУ від 08.09.2015 №696.
- Інструкція №5 — Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Держкомстату України від 13.01.2004 №5.