Бухоблік при імпорті товарів

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (ст. 49 МКУ).

Цілі використання відомостей про митну вартість товарів визначені у ст. 50 МКУ, це:

— нарахування митних платежів. В описаному випадку це нарахування мита і ПДВ при імпорті товарів;

— застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України;

— ведення митної статистики;

— розрахунок податкового зобов’язання, визначеного за результатами документальної перевірки. Це означає, що під час перевірки імпортних операцій, а саме нарахування мита та імпортного ПДВ, податківці використовуватимуть митну вартість як базу нарахування цих платежів.

З метою бухобліку імпортованих товарів слід дотримуватися приписів НП(С)БО 9. Відповідно до п. 9 НП(С)БО 9 первісною вартістю запасів, придбаних за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:

— сум, що сплачуються за договором постачальнику (продавцю) за мінусом непрямих податків та знижок, наданих постачальником (продавцем). Саме тут «сидить» вартість товарів, визначена згідно з рахунком постачальника;

— суми ввізного мита. Мито включається до первісної вартості товарів у фактичній сумі, що нарахована митними органами на митну вартість товарів;

— сум непрямих податків у зв’язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству. До цієї статті потрапить ПДВ, якщо підприємство не має права на податковий кредит (наприклад, якщо імпортований товар призначено для використання у неоподатковуваних операціях або у негосподарській діяльності платника ПДВ);

— транспортно-заготівельних витрат;

— інших витрат, безпосередньо пов’язаних з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Як бачимо, митна вартість товарів використовується тільки як база для нарахування митних платежів і не відображається в бухобліку. Своєю чергою, суми мита і ПДВ в бухобліку відображають за фактично нарахованими сумами без їх порівняння з фактурною вартістю товарів.

Основним методом визначення митної вартості є метод за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) (ст. 57 МКУ). Інші, другорядні методи застосовують лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Крім ціни товарів за договором, до митної вартості включаються додаткові витрати, перелік яких наведено у ч. 10 ст. 58 МКУ. За цим переліком до митної вартості товарів включаються, зокрема, вартість перевезення товарів до митного кордону України (тобто до митного контролю) та витрати на його страхування (див. п. 5, 6, 7 ч. 10 ст. 58 МКУ). В описаному випадку, можливо, фактурна вартість товару була збільшена на такі витрати. Суму витрат на транспортування, страхування тощо можна знайти у рахунках перевізника та страхової компанії, які були пред’явлені під час митного оформлення товару та зазначені у графі 44 митної декларації.

Облік митних платежів та оприбуткування імпортного товару покажемо на прикладі.

Приклад Фактурна вартість товару згідно з рахунком постачальника — 10 000 євро. Курс євро на дату розмитнення — 44,8 грн/євро. Підприємство-імпортер понесло витрати на перевезення товару до митного поста 76 160 грн і на страхування вантажу — 13 440 грн.

Митна вартість товару: 10 000 євро х 44,8 = 448 000 грн; до неї додається вартість транспортування та страхування вантажу: 448 000 + 76 160 + 13 440 = 537 600 грн.

У митній декларації за даними цього прикладу це відображають так:

графа 22 — валюта та фактурна вартість товару у валюті — 10 000 євро;

графа 23 — курс 44,8 грн/євро;

графа 44 — номери рахунків постачальника, страхової компанії, перевізника тощо — ці рахунки також пред’являються на митниці під час митного оформлення. Інформація з них використовується під час формування митної вартості;

графа 45 — тут зазначають митну вартість товару — 537 600 грн;

графа 47 — тут наводять основу нарахування митних платежів і самі суми платежів. За даними прикладу тут має бути: 537 600 грн — основа для нарахування мита (вид нарахування 020), сума мита 53 760 грн; основа для нарахування ПДВ (вид нарахування 028): 537 600 + 53 760 = 591 360 грн, сума ПДВ 20% = 118 272,00 грн;

графи 45 та 47 заповнюють для кожного коду УКТ ЗЕД товарів, які розмитнені за цією митною декларацією. У прикладі припустімо, що код УКТ ЗЕД один і в митній декларації одна графа 45 та одна графа 47;

графа 48 — загальна сума мита та ПДВ, які нараховані за всіма кодами УКТ ЗЕД за цією митною декларацією.

Як усе це провести у бухобліку, покажемо у таблиці.

Таблиця

Бухоблік при імпорті товарів

Після цих записів в обліку буде така картина:

— залишок коштів на рахунку митниці — сальдо за Д-т 377/митн: 180 000 - 53 760 - 118 272 = 7 968 грн, який можна буде використати при наступному імпорті;

— сформовано первісну вартість товару на рах. 281: 457 000 + 76 160 + 13 440 + 53 760 + 15 940 + 2 500 = 618 800 грн;

— імпортний ПДВ у сумі 118 272 грн включено до податкового кредиту — це рядок 11.1 декларації з ПДВ саме за той період, коли було оформлено митну декларацію (цей ПДВ не можна переносити на наступні звітні періоди, як податковий кредит за податковими накладними). У колонці А рядка 11.1 наводимо суму основ нарахування ПДВ (вид нарахування 028) зі всіх граф 47 митної декларації. Сума такого ПДВ не порівнюється з первісною чи фактурною вартістю товарів.