Нагадаємо, що у разі підсумованого обліку робочого часу водія нормальна тривалість робочого дня (зміни) не може перевищувати 10 годин (ст. 61 КЗпП, п. 2.3 Положення №340).
Обліковий період установлюють у колективному договорі підприємства. Він охоплює робочий час і години роботи у вихідні і святкові дні, години відпочинку. Щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, встановлена графіком, може коливатися протягом облікового періоду, але загальна сума годин роботи за обліковий період має дорівнювати нормі робочого часу в обліковому періоді (п. 6 Методрекомендацій №138).
Якщо за характером виробництва неможливо додержувати законодавчої норми робочого часу в установленому обліковому періоді і неминучою є необхідність надурочного робочого часу, графіки роботи (змінності) слід розробляти з таким розрахунком, щоб норма надурочного часу не перевищувала 120 годин на рік (ст. 65 КЗпП).
У разі підсумованому обліку робочого часу змінна робота, як правило, триває цілодобово, зокрема в нічний час (п. 15 Методрекомендацій №138).
Для окремих категорій працівників можуть бути встановлені менші обмеження.
Облік робочого часу водіїв рейсів на території України
На автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення вантажів колісними транспортними засобами (далі — ТЗ), поширюються вимоги Положення №340.
Якщо за умовами роботи не можна дотримати встановленої для водіїв щоденної або щотижневої тривалості робочого часу, допускається запровадження підсумованого обліку робочого часу, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормальної кількості робочих годин (п. 2.3 Положення №340).
У разі підсумованого обліку робочого часу водія нормальна тривалість робочого дня (зміни) не може перевищувати 10 годин.
Якщо нормальна тривалість робочого дня охоплює тривалі простої, очікування у ТЗ чи на робочому місці або якщо водію треба дати змогу доїхати до відповідного місця відпочинку, тривалість робочого дня (зміни) може бути збільшено до 12 годин (п. 4 Методрекомендацій №138) за умови, що час керування протягом дня (зміни) не перевищуватиме 9 годин.
Документи для розрахунку зарплати та ведення табеля
Облік робочого часу кожного працівника здійснюють за табелем виходів на роботу та затвердженим графіком роботи (змінності) за обліковий період (п. 12 Методрекомендацій №138 та п. 6.2 Положення №340).
У разі підсумованого обліку робочого часу працю водіїв регулюють графіками змінності водіїв колісних ТЗ (додаток 1), які складають на весь обліковий період і якими визначають тривалість щоденної роботи (зміни), робочих днів (зміни) та вихідних днів (п. 2.4 Положення №340).
Вимоги КЗпП до графіка змінності
Стаття 58. Робота змінами
При змінних роботах працівники чергуються в змінах рівномірно в порядку, встановленому правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Перехід з однієї зміни до іншої, як правило, має відбуватися через кожний робочий тиждень у години, визначені графіками змінності.
Стаття 59. Перерви між змінами
Тривалість перерви в роботі між змінами має бути не меншою подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні (включаючи і час перерви на обід).
Призначення працівника на роботу протягом двох змін підряд забороняється.
Увага! Зазвичай строки, у які працівників треба ознайомити із новим графіком, викликають спори між роботодавцями та контролерами. Так, ч. 3 ст. 32 КЗпП говорить про строк 2 місяці (адже зміна графіка роботи — це зміна істотних умов праці). Мінсоцполітики в листі від 09.07.2019 №799/0/204-19 говорить про строк в 1 місяць. А п. 2.5 Положення №340 дозволяє проводити таке ознайомлення за два тижні до початку роботи за новим графіком. Втім, під час дії воєнного стану дозволяється повідомляти про істотні зміни умов праці не пізніш як до запровадження таких умов (ч. 2 ст. 3 Закону №2136). Крім того, перевізник, який використовує водіїв за наймом, веде відомість обліку робочого часу та відпочинку водія (додаток 2), у якій щодо кожної робочої зміни зазначаються планові та фактичні дані щодо маршруту, початок та кінець робочої зміни (п. 6.2 Положення №340).
Робочий час водіїв, які працюють щодня у певні години, встановлені правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, обліковують щодня (п. 6.7 Положення №340).
Робочий час водіїв із ненормованим робочим днем обліковують у робочих днях (крім роботи у святкові дні, яка обчислюється у годинах).
Облік робочого часу водіїв міжнародних рейсів
На території України мають виконуватися вимоги встановлення та використання на транспортних засобах, які призначаються для міжнародних перевезень, контрольних приладів (тахографів) реєстрації режимів праці та відпочинку водіїв, передбачені законодавством країн, на території яких виконуються перевезення (ч. 10 ст. 20 Закону про автотранспорт).
До найманих водіїв, які працюють на підприємствах, що займаються міжнародними автомобільними перевезеннями товарів або пасажирів, застосовується Конвенція МОП 1979 року №153. Крім того, 07.09.2005 Україна приєдналася до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР).
Таким чином, жодному водію не дозволяється керувати транспортним засобом без перерви понад 4 години (ч. 1 ст. 5 Конвенції №153).
При цьому максимальна загальна тривалість водіння, зокрема понаднормової роботи, не має перевищувати 9 годин на день або 48 годин на тиждень.
Зазначена загальна тривалість водіння може обчислюватись у середньому за кількістю днів або тижнів, що встановлюється компетентними органами в кожній країні (ст. 6 Конвенції №153).
Щоденна тривалість керування (загальна сумарна тривалість керування між закінченням одного щоденного періоду відпочинку та початком наступного щоденного періоду відпочинку або між щоденним періодом відпочинку і щотижневим періодом відпочинку) не має перевищувати 9-ти годин (ч. 1 ст. 6 ЄУТР). Вона може бути збільшена максимум до 10 годин не більше ніж двічі протягом тижня. При цьому щотижнева тривалість керування не має перевищувати 56 годин, а загальна сумарна тривалість керування протягом будь-яких двох послідовних тижнів — 90 годин.
Кожний водій, що працює за наймом, має право на перерву після безперервного періоду роботи тривалістю 5 годин (ст. 7 Конвенції №153).
Для потреб цієї Конвенції термін «тривалість робочого часу» означає час, витрачений працюючими найманими водіями на:
— водіння та інші види робіт під час пересування ТЗ;
— допоміжну роботу, пов’язану з ТЗ, його пасажирами або його вантажем.
Періоди простою або очікування в ТЗ чи на робочому місці, коли працівники не розпоряджаються вільно своїм часом, можуть розглядатися як частина робочого часу в розмірі, який визначається в кожній країні компетентною владою чи органами, колективними угодами чи будь-якими іншими засобами, що відповідають національній практиці (ст. 4 Конвенції №153).
Щоденний відпочинок водіїв має становити не менше ніж 10 годин поспіль протягом будь-якого 24-годинного періоду, рахуючи від початку робочого дня (ст. 8 Конвенції №153).
Щоденний відпочинок може обчислюватися в середньому за періоди, які визначаються компетентною владою чи органами в кожній країні. Але тривалість такого відпочинку становить у будь-якому разі не менше ніж 8 годин та не скорочується до 8-ми годин більш як двічі на тиждень.
Протягом щоденного відпочинку від водія не вимагається перебувати у ТЗ або поблизу нього, якщо він ужив потрібних запобіжних заходів для безпеки ТЗ та його вантажу.
Після періоду керування протягом 4,5 години водій повинен зробити перерву не менше ніж на 45 хвилин, якщо не настає період відпочинку (ч. 1 ст. 7 ЄУТР). Ця перерва може бути замінена перервами тривалістю не менше ніж 15 хвилин кожна, розподіленими протягом періоду керування.
Норми ст. 9 та 8 ЄУТР зобов’язують водія використовувати щоденні і щотижневі години відпочинку.
Не забувайте зберігати тахокарти!
Перевізники:
— забезпечують водіїв, які вирушають у рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздрукування даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий);
— зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку — протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії;
— аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх надалі.
Отже, положення Конвенції №153 та ЄУТР установлюють тривалість не лише робочого часу водіїв, які виконують міжнародні перевезення, а й щоденного та щотижневого відпочинку. Виконання вимог цих документів є обов’язковим для всіх роботодавців, які використовують працю найманих водіїв для міжнародних перевезень.
Крім того, норми ч. 2 ст. 11 ЄУТР зобов’язують підприємства-перевізників здійснювати постійний контроль періодів керування, годин іншої роботи та періодів відпочинку, використовуючи для цього всі наявні в їхньому розпорядженні документи, такі як особисті контрольні книжки. Виявивши порушення ЄУТР, підприємство-перевізник має негайно усувати їх та вживати заходів щодо недопущення їх у майбутньому, наприклад шляхом зміни графіків роботи і маршрутів.
Отже, робочий час водія-далекобійника обліковують відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку або графіків змінності, якими визначено тривалість щоденної роботи (зміни) з дотриманням режимів праці та відпочинку водіїв та їх контролем.
Документи для розрахунку зарплати та ведення табеля
Норми ч. 2 ст. 30 Закону про оплату праці зобов’язують роботодавця забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.
Нагадаємо, що Інструкція з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті затверджена наказом Мінтрансу від 24.06.2010 №385. Відповідно до п. 3.3 Інструкції №385 водій ТЗ, обладнаного тахографом:
— забезпечує правильну експлуатацію тахографа та керування режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;
— своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;
— використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа — особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом.
Отже, для обліку робочого часу водіїв, які виконують міжнародні перевезення, достатньо наявності тахокарт, що містять відомості про час роботи, іншої роботи, перерв та відпочинку водія під час рейсу.
Висновок
Таким чином, щоби правильно складати табелі обліку робочого часу водіїв-далекобійників, потрібно знати специфіку діяльності підприємства, бачити графіки змінності водіїв, а для водіїв міжнародних перевезень — ще й знати інформацію тахокарти з контрольного пристрою (тахографа).
Відповідальність
Штраф за порушення законодавства про автомобільний транспорт
За порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовують адміністративно-господарські штрафи, встановлені ст. 60 Закону №2344, зокрема за:
— порушення режимів праці та відпочинку водіями ТЗ — штраф у розмірі 20 н. м. д. г. (170 грн);
— управління ТЗ під час здійснення міжнародних автомобільних перевезень без контрольних пристроїв (тахографів) реєстрації режимів праці чи відпочинку водіїв ТЗ, чи з вимкненими такими контрольними пристроями (тахографами) або без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку — штраф у розмірі 40 н. м. д. г. (340 грн).
При вчиненні однією особою двох або більше правопорушень адміністративно-господарський штраф накладається за кожне правопорушення окремо.
Виходячи з того, що Конвенція №153 та ЄУТР встановлюють тривалість робочого часу та періоди відпочинку екіпажів ТЗ, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, підприємство-перевізник, організовуючи облік робочого часу, має дотримуватися вимог саме цих документів.
Щодо штрафу за неведення табеля
Статтею 265 КЗпП не передбачено відповідальності для роботодавців за неведення табеля обліку робочого часу як за окремий вид порушення. Проте, як трапляється на практиці, Держпраці може накласти штраф у розмірі 1 МЗП, встановленої на момент перевірки, як за порушення інших норм законодавства, але тільки якщо роботодавець не виконав припису виправити це порушення у зазначені в ньому строки.
Щодо штрафу за неведення графіків змінності
Змінну роботу за відсутності графіка змінності, складання графіка з порушеннями інспектор кваліфікує як адміністративні правопорушення. Такої думки щодо цього дотримується Держпраці.
Є зміни — має бути графік змінності
Управлінням Держпраці у Миколаївській області проведено інспекційне відвідування у суб’єкта господарювання, який здійснює роздрібну торгівлю фармацевтичними товарами в трьох аптеках м. Миколаєва. За результатами заходу контролю встановлено порушення законодавства про працю.
Під час перевірки зафіксовано, що в суб’єкта господарювання за трудовими договорами працює 19 осіб. Працівники працюють 7 днів на тиждень із режимом роботи з 7.30 год. до 19.30 год. та з 8.00 год. до 20.00 год. Кожна наймана особа працює 40 годин на тиждень, проте вихідні дні працівникам надаються за домовленістю. У суб’єкта господарювання немає графіків змінності для працівників (провізор, фармацевт), у яких визначено час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) відповідно до режиму роботи.
Зазначений факт свідчить про недостовірний облік виконуваної працівниками роботи та бухгалтерський облік витрат на оплату праці.
З метою усунення виявлених під час інспекційного відвідування порушень керівнику підприємства винесено припис та надано строк для їх усунення. Водночас стосовно керівника складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 41 КУпАП, який направлено до суду для ухвалення відповідного рішення.
http://mk.dsp.gov.ua/news/на-керівника-мережі-аптек-м-миколаєва/
Нормативна база
- КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 №322-VIII.
- Закон про автотранспорт — Закон України від 05.04.2001 №2344-III «Про автомобільний транспорт».
- Закон про оплату праці — Закон України від 24.03.1995 №108/95-ВР «Про оплату праці».
- ЄУТР — Європейська угода щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, вчинена в Женеві 01.07.1970, чинна для України з 11.10.2005 відповідно до Закону від 07.09.2005 №2819-IV.
- Конвенція №153 — Конвенція Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, ухвалена в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці 27.06.1979, ратифікована Законом від 06.03.2008 №129-VI, чинним з 11.04.2008.
- Інструкція №385 — Інструкція з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затверджена наказом Мінтрансзв’язку від 24.06.2010 №385.
- Методрекомендації №138 — Методичні рекомендації щодо застосування підсумованого обліку робочого часу, затверджені наказом Мінпраці від 19.04.2006 №138.
- Положення №340 — Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджене наказом Мінтрансу від 07.06.2010 №340.