Коли та за якою формою звітуємо?
На початку наголосимо на основних правилах.
«Зарплатним» звітом у цій ми статті називаємо Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків — фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску.
Його чинна форма, а також Порядок заповнення та подання до ДПС затверджені наказом Мінфіну від 13.01.2015 р. №4 (останні зміни до Порядку №4 внесено наказом Мінфіну від 19.05.2021 р. №278).
Тобто на сьогодні це вже відома форма звіту, яку роботодавці складали за III та IV квартали 2021 року. Новацій щодо самої форми чи її складання у I кварталі 2022 року не відбулося.
Граничний строк подання звіту теж знайомий — 40 календарних днів після закінчення звітного періоду (кварталу). Тож останній день подання звіту за I квартал 2022 року — 10 травня 2022 року.
І так само, як і для решти податкових звітів, щодо цього діють два правила:
1) позаяк (принаймні) до 31 травня в Україні триває карантин, то до цієї дати діє мораторій на фінансові штрафи та пеню за неподання/несвоєчасне подання звіту і несплату/несвоєчасну сплату ЄСВ, ПДФО та ВЗ. Але тут є свої правила, яким майже два роки: якщо карантин не подовжать, то мораторій одразу скасують; адмінштрафи не скасовані, і банки вимагають сплати цих платежів під час виплати/перерахування зарплати. Одне слово, всі тогорічні нюанси, про які ми вже багато говорили, залишаються;
2) під час дії воєнного стану теж є звільнення від відповідальності за зазначені вище порушення. На таке виключення депутати пішли, зайвий раз підтверджуючи, що війна — то є форс-мажор. Але: обов’язок платити ПДФО, ВЗ та ЄСВ за працівників не скасовано (виняток становлять лише роботодавці-«єдинники» щодо мобілізованих працівників)! Тож скористатися цим винятком можуть лише ті платники податків, яким виконати цей обов’язок справді завадила війна (не працював банк, не було електроенергії тощо). І щойно загроза минула, можливість виконати обов’язок з’явилася, — цей обов’язок треба виконати, не чекаючи закінчення війни! Про це ми повідомили у статті «Сплата податків та подання звітності під час воєнного стану: аналіз від редакції» в «ДК» №11/2022.
Проте це вже відомо і застосовується не перший місяць.
Але є два основні напрями змін, за якими ми уважно стежимо.
По-перше, депутати вже вдруге намагаються зробити цей звіт щомісячним, але ця ініціатива й досі не стала законом.
По-друге, форма та сама, але війна спричинила новації у трудових та цивільно-правових відносинах. Ми намагалися відповідати на запитання читачів і стежити за роз’ясненнями податківців. І вирішили звести їх в одну статтю.
Зв’язок із працівником втрачено
Ситуацію, коли вам пощастило, ваше підприємство працює і всі живі та здорові, ми розглядати в цій статті не будемо. Адже в такій ситуації ви складаєте «зарплатний» звіт так само, як і торік. Змінилися лише розміри мінімальної зарплати та прожиткового мінімуму станом на 1 січня. Але про наслідки цього ми вже повідомили у статті «Зарплата і податки-2022» у «ДК» №51-52/2021.
Далі ми розглянемо лише нові ситуації, спричинені війною.
І перша з таких ситуацій, з якими зіткнулося багато роботодавців, така: працівник раптом перестав виходити на роботу, і зв’язок із ним втрачено. Такі ситуації непоодинокі з кінця лютого, і зрозуміло, що, позаяк воєнні дії тривають, такі ситуації траплятимуться і надалі.
До речі, думка уряду і контролерів щодо цього неоднозначна.
У перший місяць війни вони намагалися захистити інтереси працівників і зберегти їхні робочі місця. Тому наполягали: хоча в законодавстві неявка через початок війни не зазначена як поважна причина відсутності на робочому місці, все ж таки варто таких працівників не звільняти (див. консультації Мінекономіки «Табелювання працівників, відсутніх на робочому місці через бойові дії» в рубриці «Запитання і відповіді» «ДК» №12/2022 та «Працівника, який не з’являється на роботі через бойові дії, відправити у відпустку заднім числом не можна» в рубриці «Запитання і відповіді» «ДК» №12/2022).
Зазначений час неявки працівника у табелі обліку використання робочого часу рекомендували фіксувати умовним позначенням «І» — інші причини неявок або «НЗ» — неявка з нез’ясованих причин.
Такої самої позиції дотримувалася й Держпраці (див. консультацію Держпраці «Виїзд за кордон через бойові дії — не підстава для звільнення» в рубриці «Запитання і відповіді» «ДК» №12/2022).
Проте наприкінці квітня ставлення до таких неявок дещо змінилося. Наразі йдеться про працівників суб’єктів господарювання державного сектору економіки: Кабмін заборонив їм працювати з-за кордону. У разі перебування таких працівників у робочий час за кордоном без рішення про відрядження до них може бути застосоване дисциплінарне стягнення (тобто догана або звільнення)! Це зазначено в Постанові №481.
Це, звісно, ще не автоматичне звільнення, але, як бачимо, право звільнити такого працівника за прогул (!) керівництво держпідприємств вже має.
Отже, можливі два варіанти:
1) працівник частину I кварталу 2022 року сумлінно працював, і йому вчасно нараховано й виплачено зарплату. Цю частину даних відображаємо у звіті за фактом;
2) але частину I кварталу 2022 року він був відсутній на роботі без поважної причини (інші неявки) та не виходить на зв’язок. За цей період він нарахувань не отримає, і податки за цей період за нього платити не треба.
Увага!
Якщо ви отримали інформацію від працівника, що він в евакуації (в Україні або за кордоном), але має можливість працювати дистанційно, ви можете оформити це наказом і зберегти працівникові і робоче місце, і зарплату. Проте тут ви маєте право вибору: працівник — ініціатор запровадження дистанційного режиму роботи, проте на це потрібна згода роботодавця! А працівникам держпідприємств це і взагалі заборонено. Тому, якщо згоди керівника на це немає, це може поставити працівника перед досить суворим вибором: або повернутися на робоче місце, або його буде звільнено за прогули (чи призупинено трудовий договір, про що далі).
Приклад 1. У I кварталі працівник відпрацював до 11 березня, а потім зник і не виходить на зв’язок. Оклад працівника 6500 грн.
Йому нараховано по 6500 грн за січень та лютий. А за березень нараховано: 6500 : 22 х 8 = 2363,63 грн (умовно з 22 робочих днів відпрацював лише 8). Як показати це в «зарплатному» звіті?
Щодо ЄСВ у звіті відображається:
- у податковому розрахунку в рядку 1 та 1.1 нарахована зарплата окремо за кожен місяць (графи 1, 2 — сума 6500,00 грн, у графі 3 — 2363,63 грн). При цьому доплата до мінімальної зарплати в березні не нараховується (бо він був відпрацьований не повністю), окрім зазначеного нижче;
- але якщо це основне місце роботи і працівник не має інвалідності, то ЄСВ в цьому разі треба за березень нарахувати у мінімальному розмірі. Тобто буде заповнено рядки 2 і 2.5 (графа 3) на суму різниці між мінімальною зарплатою 6500,00 грн та фактично нарахованою зарплатою: 4136,37 грн;
- а далі в рядку 3.1 відображаємо в розрізі місяців нараховані суми ЄСВ на фактично нараховану зарплату (в графах 1, 2 — по 1430,00 грн, у графі 3 — 520,00 грн). І в рядку 3.5 (у графі 3) показуємо донарахування ЄСВ: 910,00 грн. Зазначені дані переносимо до граф 1, 2, 3 рядка 3 (за підсумком у кожній із них зазначатимемо цифру 1430,00 грн);
- у додатку 1 роботодавець персоніфікує ці дані, тобто зазначає, якого саме працівника вони стосуються. Нагадаємо, що цей додаток складається окремо за кожен місяць кварталу, але в кожному з них обов’язково треба зазначити, за який місяць здійснено нарахування (графа 10 — це обов’язковий для заповнення реквізит). Тому в додатку 1 за січень та лютий буде зазначено лише по одному рядку щодо такого працівника, з фактично нарахованою зарплатою 6500,00 грн та ЄСВ з неї 1430,00 грн. А ось у додатку 1 за березень буде два рядки: в одному — фактично нарахована зарплата 2363,63 грн та нарахований на неї ЄСВ 520,00 грн, а в іншому — база донарахування 4136,37 грн і донарахований до мінімуму ЄСВ 910,00 грн.
Увага: прогули та інші неявки в додатку 5 не відображають!
Що ж стосується додатка 4ДФ, то в ньому відображатимемо (теж окремо за кожен місяць) лише суму фактично нарахованої зарплати й утриманих із неї ПДФО та ВЗ (без жодних донарахувань).
Працівника все ж таки звільнили за прогул!
Зрозуміло, що рекомендацій Мінекономіки дотримувалися не всі роботодавці, і далі ситуація для працівників, в умовах безробіття та конкуренції на ринку праці, лише погіршуватиметься.
Тож, якщо ви звільнили працівника, не забувайте, що йому треба видати паперову трудову книжку (якщо вона зберігається у вас!) і копію наказу про звільнення (ст. 47 КЗпП). А ще в день звільнення (або раніше) з таким працівником треба провести остаточний розрахунок (але до цього ми ще повернемося).
Наприклад, якщо у прикладі 1 працівника 15 березня звільнили, то в «зарплатному» звіті:
- не було б відображено донарахування ЄСВ до мінімального розміру, навіть якщо це основне місце роботи такого працівника. Адже якщо трудові відносини тривали не повний календарний місяць, вимога щодо сплати роботодавцем ЄСВ хоча б у мінімальному розмірі не працює;
- у додатку 5 треба було б показати звільнення працівника 15 числа (в графі 10 як дату закінчення трудових відносин треба було б поставити 15032022, без крапок!);
- зазначається дата звільнення в цьому випадку і в додатку 4ДФ за березень (у графі 8 «15.03.2022», тобто вже з крапками!).
Лікарняні та декретні
Зі звичайного життя ми знаємо, що бувають випадки, коли працівник не з’являється на роботу, іноді його навіть звільняють за прогули, але потім він приносить листок непрацездатності. Саме тому, щоб уникнути трудових спорів, роботодавцям радили (і ми в тому числі), перш ніж звільнити, отримати від працівника пояснення (бажано письмове) його відсутності.
Запровадження е-лікарняних певним чином поклало край таким несподіванкам. Проте паперові листки непрацездатності й досі в обігу. А деякі регіони через бойові дії мають проблеми з Інтернетом і з бланками. МОЗ та ФСС про цю проблему добре знають.
Тож старі рекомендації залишаються. Але з урахуваннями воєнних правил.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону №2136 у період дії воєнного стану допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.
Тобто, якщо ви звільнили працівника за неявку на роботу, а він вам подав листок непрацездатності на цей період, наказ про звільнення доведеться коригувати. І тут уже на розсуд роботодавця: або анулювати наказ, або внести до нього зміни (щодо дати звільнення, наприклад). Таке коригування роблять іншим наказом.
Відповідні коригування треба буде внести і до «зарплатного» звіту, якщо його вже подано. Якщо виправлення робитиметься до закінчення граничного строку подання звіту, то це відбудеться у «Звітній новій» формі. Якщо ж після, — то в «Уточнюючій» формі.
Утім, виправлення помилок у «зарплатному» звіті — окрема цікава тема, яку варто розглянути глибше. У нашій наступній статті (яка вийде найближчим часом) ми про це докладно поговоримо.
Працівник помер/загинув
Буває і так, що зникнення працівника і відсутність зв’язку з ним означає, що він загинув. Тема сумна, але, на жаль, дуже актуальна, тож поговоримо і про неї.
На жаль, КЗпП і досі не містить такої підстави припинення трудового договору, як смерть працівника (про це знають і самі контролери).
Хай там як, але у разі смерті працівника роботодавець повинен оформити припинення з ним трудових відносин та виплатити членам його сім’ї або спадкоємцям всі належні померлому працівникові грошові суми (див. «Виплата зарплати померлого працівника» в «ДК» №12/2019, «ЄСВ на компенсацію померлому працівнику» в «ДК» №46/2019).
Трапляється й таке, особливо під час бойових дій, що ніхто не звертається за належними померлому виплатами. Тоді зазвичай рекомендують надіслати на адресу померлого рекомендованого листа, щоб повідомити про належні працівникові суми.
Якщо такі дії ні до чого не спричинилися або ж немає можливості зробити це, роботодавець має два варіанти:
зберігати кошти, які належать працівникові, до появи спадкоємців. Списувати суму зарплати не рекомендуємо — щодо такої можливості й досі немає сталої думки, про що ми писали ще в «ДК» №20/2006 у статті «Депонована зарплата: строк позовної давності — 3 роки»;
звернутися до послуг нотаріуса. Роботодавець як боржник може погасити свій борг шляхом внесення заробітної плати, що належиться померлому, на депозит нотаріуса (ч. 1 ст. 537 ЦКУ, лист Мін’юсту від 12.03.2012 р. №113-0-2-12/13.1). Підтверджує факт внесення коштів на депозит квитанція, яку нотаріус видає після того, як переконається у надходженні коштів на рахунок.
Трапляються й випадки, коли зарплату померлого вже зараховано на зарплатний рахунок, а потім тільки з’ясувалося, що працівник помер. Що ж робити у такому разі?
Повідомте банк про смерть працівника, а той, своєю чергою, повинен закрити рахунок клієнта, щоб не допустити зняття грошей особами, які не мають на це права, адже проконтролювати цей процес ані ви, ані банк уже не можете. Тоді ці суми вже входять до складу спадщини померлого й будуть отримані членами сім’ї або іншими особами тільки після прийняття спадщини.
У «зарплатному» звіті такого працівника відображають як у випадку зі звичайним звільненням. Тобто жодного спеціального порядку, а нараховані йому на дату звільнення доходи (зарплата, лікарняні тощо) показують у цьому звіті саме як доходи цього працівника (і він сплачує з них податки при нарахуванні), а не як доходи тих, хто їх отримає у спадщину (щодо спадщини сплату податків має проконтролювати нотаріус). Єдине, що нарахування і виплату такого доходу роботодавець відображає у «зарплатному» звіті за фактом здійснення цих подій.
Наприклад, у прикладі 1 роботодавець 28 березня дізнався (отримав офіційні документи), що працівник 12 березня загинув (і саме тому був відсутній на роботі та не виходив на зв’язок). У такому разі роботодавець складає наказ від 28 березня про звільнення працівника заднім числом — днем смерті, 12 березня. Нарахування роблять у день складання наказу.
Позаяк у цьому разі місяць смерті та наказу про звільнення один і той самий, то розриву у звіті між датами не буде:
- нарахування щодо звільнення робимо і відображаємо в ЄСВ-частині звіту за березень;
- у додатку 5 (графа 10) показуємо дату звільнення «12032022», а датою наказу (в графі 16) буде 28.03.2022 р. При цьому підстава для звільнення (графа 17) — «інша»;
- у додатку 4ДФ (графа 8) теж фіксуємо дату звільнення «12.03.2022».
А от якщо документи про смерть працівника надійдуть уже в іншому кварталі, то показати таке звільнення доведеться у звіті за такий інший квартал (а не внесенням виправлень датою звільнення). Так, через те що наказ про звільнення буде датовано числом отримання документів про смерть (раніше звільнити працівника не можна).
Зарплата і податки платяться невчасно
Ще одна проблема, яка впливає і на складання «зарплатного» звіту, — це строки виплати зарплати та сплати податків з неї.
Тим більше що ст. 10 Закону №2136 встановила: роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили.
Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов’язку виплати заробітної плати.
У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойових дій строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства.
Тобто цілком можлива й дещо легалізована ситуація, коли зарплата нарахована, але не виплачена вчасно, бо цьому завадила війна. Аналогічна ситуація з несплатою/несвоєчасною сплатою ПДФО, ВЗ та ЄСВ (завдяки Закону №2118, який ввів пп. 69.1 до підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ, та Закону №2120, який додав до розділу VIII Закону про ЄСВ п. 9-21 та 9-22). Як це вплине на звіт?
Ну, в ЄСВ-частині звіту відображають лише нарахування. Тому нарахували зарплату та ЄСВ за певний місяць I кварталу — у звіті за цей квартал (щодо цього місяця) і відображаємо цю зарплату та ЄСВ, незалежно від того, сплачені вони чи ні!
А ось щодо ПДФО та ВЗ ситуація особлива, сподіваємося, ви всі про це пам’ятаєте.
Якщо зарплата виплачена пізніше, ніж у місяці, наступному після місяця її нарахування, то відображається вона у 4ДФ окремо: нарахування в місяці нарахування, виплата у місяці виплати. Тобто за фактом цих подій. Аналогічно це правило діє і щодо ПДФО та ВЗ.
Простій
Якщо ви вирішили оголосити простій не з вини працівників та нараховувати тим із них, хто під час такого простою не працює, 2/3 окладу, то правила оформлення й оподаткування таких виплат знайдете у статті «Воєнний стан: підприємство не працює, що робити з працівниками?» в «ДК» №11/2022.
У «зарплатному» звіті простій відображають як звичайну зарплату. Тобто немає спеціальних кодів застрахованих осіб, немає окремих ознак доходів, не треба цей випадок відображати в додатку 5.
Єдина проблема — розмір нарахувань. Якщо вони менші за мінімальний розмір зарплати, виникне питання щодо ЄСВ. Але на це питання ми вже відповідали: донараховувати ЄСВ до мінімального розміру за основним місцем роботи в такому разі треба! А як показати дорахування ЄСВ у «зарплатному» звіті, ми вже розповіли у прикладі 1.
Відпустки
Нагадаємо, що завдяки ч. 3 ст. 12 Закону №2136 протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого ч. 1 ст. 26 Закону про відпустки.
Отже, як і під час карантину, і працівник, і роботодавець має цей карт-бланш: можливість перебування працівника в неоплачуваній відпустці, термін якої обмежується лише певною подією.
У випадку з карантином такою граничною подією було скасування (закінчення карантину) — ще раз нагадаємо, тепер це 31 травня 2022 року.
У випадку з воєнним станом — це дата скасування (припинення) воєнного стану. Наразі він триватиме до 25 травня 2022 року.
Але при цьому треба тримати в голові три важливі нюанси.
1. Карантин і війна — це різні підстави для надання безоплатної відпустки. Тому в заяві і в наказі треба чітко визначити бажану підставу (з посиланням на відповідний нормативний акт — Указ Президента, постанову КМУ тощо, який цю підставу запровадив). Дві відпустки одночасно надаватися не можуть, а за актуальністю підстав надання відпустки треба уважно стежити.
2. Ініціатором безоплатних відпусток, як і до війни, як і до карантину, може бути лише працівник! Скеровувати у відпустку без збереження зарплати працівників без їхнього бажання заборонено!
3. Термін неоплачуваної відпустки теж визначає працівник. Звісно, за погодженням із роботодавцем, але важливо не це. Важливо, що сам працівник вирішує, скільки він бажає перебувати в цій відпустці — чи з дати в заяві до кінця війни, чи тільки протягом тижня, двох, місяця тощо. Звісно, не знаючи, скільки триватиме війна, планувати відпустку з чітким зазначенням «на 300 днів» не варто. Тобто правильно буде зазначити або чіткий термін з урахуванням відомої на час складання заяви дати закінчення воєнного стану, або обмежитися формулюванням «до скасування/припинення воєнного стану в Україні».
А далі те саме, як і у випадку з неявками на роботу в прикладі 1. Зверніть увагу, що такі неоплачувані (недекретні) відпустки у додатку 5 «зарплатного» звіту не відображають!
Якщо внаслідок надання відпустки виявиться, що нарахований ЄСВ менший за мінімальний страховий внесок (і це основне місце роботи, а працівник не має інвалідності та перебував у трудових відносинах цілий місяць), — треба буде донарахувати ЄСВ за такий місяць. Як це зробити і показати у звіті, ми теж розглянули вище.
Якщо ж працівник цілий місяць перебував у неоплачуваній відпустці і нарахувань йому не було жодних, то у звіті ми його показуємо лише в додатку 1, донараховувати ЄСВ до мінімального не потрібно (бо донарахування робиться лише, якщо було нарахування).
Графи щодо персональних даних працівника в додатку заповнюють у загальному порядку. Заповнюють навіть графу 10 про місяць і рік, за який здійснено нарахування, — хоча нарахувань цього місяця не було!
А от решту граф слід заповнити таким чином:
- у графі 13 — дні відпустки без збереження зарплати;
- у графі 14 — дні перебування у трудових відносинах (зрозуміло, що в тому разі, якщо працівник цілий місяць перебував у неоплачуваній відпустці, показники граф 13 та 14 збігатимуться);
- у графах 16 — 20 щодо нарахованого доходу та ЄСВ — слід проставити нулі.
Призупинення трудового договору
Ще один варіант, як залишити працівникові робоче місце, але не платити йому зарплати, — це під час війни призупинення трудового договору. Докладно про цю процедуру ми розповіли у статті «Призупинення трудового договору: оформлення та наслідки» в «ДК» №17/2022. Там само навели свою пораду щодо відображення цього періоду в «зарплатному» звіті (від податківців і досі жодних порад чи коментарів).
Але зверніть увагу! Норма щодо призупинення трудового договору діє лише з 24 березня 2022 року. Тому, найімовірніше, скористатися нею у I кварталі змогло небагато працівників та роботодавців.
Матеріальна допомога
Деякі працівники потребували матеріальної допомоги, і деякі роботодавці її навіть надавали.
Про податкові та звітні наслідки таких виплат під час війни ми докладно розповіли в статті «Особливості звільнення від ПДФО та ВЗ благодійної допомоги фізособам під час війни» в «ДК» №13/2022.
Мобілізовані працівники
Про те, які права та гарантії мають під час війни наші працівники-захисники, ми докладно розповіли в статті «Якщо працівник пішов воювати: нараховуємо йому зарплату» в «ДК» №12/2022.
Зокрема, як мобілізовані працівники, так і бійці територіальної оборони отримують середній заробіток коштом роботодавців. З метою оподаткування це звичайна зарплата, проте вона має свої особливості:
- донарахування ЄСВ до мінімального розміру за місяць, якщо дохід воюючого працівника менший за мінімальну зарплату (а він цілий місяць перебував у трудових відносинах, це основне місце роботи, і він не має інвалідності), робити треба;
- у додатку 1 мобілізованих працівників відображають за кодом «47» (якщо ставка ЄСВ 22%) або «66» (якщо ставка ЄСВ 8,41%). На жаль, для інших ставок окремих кодів для мобілізованих наразі не передбачено. Аналогічна проблема і з бійцями тероборони — для них теж кодів немає. Тому до внесення відповідних змін до Порядку №4 сам роботодавець вирішує, який код зазначати. А для ДПС варто надати пояснення у довільній формі як додаток до «зарплатного» звіту, яка насправді виплата відображена за таким кодом;
- роботодавці-«єдинники» за мобілізованих працівників ЄСВ не платять. Проте у ЄСВ-частині звіту відображати інформацію про нарахований середній заробіток таких працівників повинні! Цього вимагає вже не Мінекономіки, а п. 9-20 розділу VIII Закону про ЄСВ. На думку автора, з цим проблем виникнути не повинно і недоплата в обліку у податківців не має виникнути (а якщо і виникне, то через помилку ДПС, яку саме податківці повинні будуть виправляти). Проте, щоб уникнути подальших суперечок, і в цьому випадку за бажання можна подати пояснення до звіту, в якому зазначити, що дані з ЄСВ за певними працівниками відображалися лише довідково, на вимогу певної норми закону;
- у додатку 4ДФ такий середній заробіток (у всіх випадках) показують з ознакою доходу «101».
Нормативна база
- КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 р. №322-VIII.
- Закон №2118 — Закон України від 03.03.2022 р. №2118-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану».
- Закон №2120 — Закон України від 15.03.2022 р. №2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану».
- Закон №2136 — Закон України від 15.03.2022 р. №2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
- Закон про відпустки — Закон України від 15.11.1996 р. №504/96-ВР «Про відпустки».
- Закон про ЄСВ — Закон України від 08.07.2010 р. №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».
- Порядок №4 — Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків — фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 р. №4.
- Постанова №481 — Постанова КМУ від 26.04.2022 р. №481 «Деякі питання організації роботи працівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки на період воєнного стану».