Як бути з працівниками під час воєнного стану? Одне з найпопулярніших запитань на сьогодні. Спробуємо на нього відповісти залежно від можливостей роботодавця та категорії працівника.
Якщо працівник воює
На мобілізованих працівників поширюються гарантії, встановлені ст. 119 КЗпП. Тобто за ними зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі, незалежно від підпорядкування та форми власності, і у фізосіб-підприємців, у яких вони працювали на час призову.
Отже, звільнити їх не можна. Єдиний виняток — це ліквідація підприємства. Для такого випадку збереження місця мобілізованим не передбачено. Так роз’яснило Управління Держпраці у Миколаївській області.
Середній заробіток рахуємо згідно з Порядком №100. А базовий розрахунковий період — 2 календарні місяці, які передують місяцю мобілізації.
Як оподатковується середній заробіток?
Оподаткування доходів фізосіб регламентується розділом IV ПКУ, пп. 164.2.1 якого передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платникові податку відповідно до умов трудового договору (контракту).
А об’єктом оподаткування військовим збором, згідно з пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПКУ, є доходи, визначені ст. 163 ПКУ, зокрема загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого включається дохід у вигляді заробітної плати.
Нарахування, утримання та сплату (перерахування) військового збору до бюджету здійснюють у порядку, встановленому ст. 168 ПКУ (пп. 1.4 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПКУ).
Базою нарахування єдиного внеску для роботодавців, згідно з пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону про ЄСВ, є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються згідно із Законом про оплату праці, та сума винагороди фізособам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Отже, нарахований (виплачений) роботодавцем дохід у вигляді середнього заробітку мобілізованому працівникові оподатковується податком на доходи фізичних осіб (18%), військовим збором (1,5%) та є базою нарахування єдиного внеску (22%).
Відповідно до довідника ознак доходів, наведеного у додатку до Порядку №4, доходи у вигляді середньої заробітної плати, нарахованої та виплаченої роботодавцем працівникам, призваним на строкову військову службу, зазначають у додатку 4ДФ за ознакою доходу «101».
Суму нарахованого середнього заробітку мобілізованому працівникові відображають і в самому податковому розрахунку та в додатку 1 до нього.
У місяці призову на працівника в додатку 1 цього звіту може бути заповнено кілька рядків на:
- середню зарплату за період служби (з кодом категорії застрахованої особи «47»);
- заробітну плату за відпрацьований час;
- середню зарплату після призову або мобілізації;
- додаткову базу для основного працівника — неінваліда, коли сума середньої зарплати за період служби і зарплати за відпрацьовані дні не перевищує мінімальної заробітної плати в такому місяці.
Інший випадок — коли працівник весь місяць перебував на службі, тоді щодо такого працівника може бути заповнено два рядки на:
- середню зарплату за період служби (з кодом категорії застрахованої особи «47»);
- додаткову базу для основного працівника — неінваліда, коли сума середньої зарплати за період служби не перевищує мінімальної заробітної плати в такому місяці.
Середній заробіток в обліку
Розгляньмо, як відобразити в обліку нараховану середню заробітну плату мобілізованого працівника (див. табл.).
Таке нарахування відображають як заробітну плату, нараховану звичайним працівникам, залежно від того, до якої категорії працівників належить такий призовник.
Таблиця
Відображення в обліку нарахованої середньої заробітної плати мобілізованого працівника
| № з/п |
Зміст господарської операції | Д-т | К-т |
| 1. | Нараховано середній заробіток призваному працівникові | 23, 92, 93, 94, 97 | 661 |
| 2. | Нараховано ЄСВ на середній заробіток | 23, 92, 93, 94, 97 | 651 |
| 3. | Утримано ПДФО та військовий збір | 661 | 641, 642 |
| 4. | Сплачено до бюджету нарахований ЄСВ та утриманий ПДФО і військовий збір | 651, 641, 642 | 311 |
| 5. | Перераховано на картковий рахунок суму середнього заробітку призваному працівникові | 661 | 311 |
Якщо працівник не воює, але роботи для нього наразі немає
По-перше, нагадуємо, що до 31 березня 2022 року триває коронавірусний карантин. А це означає, що, хоча для воєнного стану спеціальні правила й не прописали, певні додаткові права роботодавець ще має!
Відпустка без збереження зарплати
Відпустка без збереження заробітної плати надається працівникові на підставі письмової заяви. У ній мають бути зазначені:
1) причина, з якої працівник просить надати неоплачувану відпустку;
2) дата початку відпустки;
3) тривалість відпустки.
Після розгляду заяви видається наказ (розпорядження) про надання відпустки за свій рахунок.
Таку відпустку не подовжують на кількість святкових і неробочих днів, що припадають на неї.
Щодо причини такої відпустки. Увага: воєнний стан такою причиною бути не може!
Отже, є, як і раніше, два варіанти:
1) загальні причини. Відповідно до ст. 84 КЗпП у випадках, передбачених ст. 25 Закону про відпустки, працівникові за його бажанням надається в обов’язковому порядку відпустка без збереження заробітної плати.
За сімейними обставинами та з інших причин працівникові може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше ніж 15 календарних днів на рік;
2) коронавірусний карантин. Нагадаємо, що Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» внесено зміни до ст. 84 КЗпП, відповідно до яких у разі встановлення Кабінетом Міністрів України карантину згідно із Законом «Про захист населення від інфекційних хвороб» термін перебування у відпустці без збереження заробітної плати на період карантину не включається до загального строку, встановленого частиною другою цієї статті (не більше ніж 15 календарних днів на рік). Цей самий закон дозволив роботодавцю надавати працівникові відпустку (в тому числі неоплачувану) будь-якої тривалості, але тільки протягом дії карантину. Про те, як сформулювати цю причину, свою пораду надала Держпраці.
Держпраці радить
Якщо працівник бере відпустку без збереження заробітної плати під час карантину, в заяві слід зазначити «у зв’язку із запровадженням карантину», а також зробити посилання на постанову КМУ, за якою вводиться карантин.
Після розгляду заяви керівником видається наказ (розпорядження) про надання відпустки без збереження заробітної плати. Таку відпустку не подовжують на кількість святкових і неробочих днів, що припадають на неї.
Відпустку без збереження заробітної плати надають, як правило, у зв’язку з якими-небудь подіями в житті працівника. При цьому, перш за все, необхідно бажання працівника піти в таку відпустку. У жодному разі не можна відправляти у відпустку за власний рахунок примусово, без згоди працівника. Примусове направлення працівників у відпустку за власний рахунок є грубим порушенням законодавства про працю, відповідальність за яке передбачається ст. 172 ККУ.
Простій не з вини працівника або оплачувана відпустка
Простій — це один із варіантів, що його може обрати роботодавець, якщо потреби у роботі працівників немає, а у безоплатну відпустку вони йти не бажають.
По суті, він перебуває посередині між варіантом надати працівникам неоплачувані відпустки або відправити їх в оплачувані відпустки.
В оплачуваній відпустці працівник отримає середній заробіток (який рахується згідно з Порядком №100). Під час простою працівник отримує 2/3 окладу.
Докладно про цей варіант ми розповіли у «ДК» №12/2020. Відтоді мало що змінилося, хіба що форму №1ДФ та Звіт з ЄСВ об’єднали у квартальний податковий розрахунок. Але, як і раніше, ці 2/3 окладу відображають у цьому розрахунку як звичайну зарплату. А про правила нарахування ЄСВ на ці 2/3 окладу тоді ж повідомляла ДПС у м. Києві.
Немає зв’язку з працівником
Якщо не можна зв’язатися з працівником, який не прийшов на роботу, через відсутність зв’язку або з інших причин, — табелюйте відсутність кодом «НЗ» («відсутність з нез’ясованих причин»).
Чи можна їх звільнити?
Тут, знову ж таки, спеціальних пільг через воєнний стан роботодавець не має, а під час карантину держава, навпаки, вимагала від роботодавців збереження робочих місць і навіть призначала для цього одноразові допомоги.
Тому правила звичайні: або скорочення штату, або ліквідація підприємства. Для тих, хто вважає, що ці процедури надто складні і тривалі, найпростіше звільнити працівників за власним бажанням.
І не забувайте:
- розрахуватися з працівником щодо оплати праці та за невикористані відпустки на дату звільнення. Цього самого дня, не пізніше, з таких доходів треба сплатити ЄСВ, ПДФО та ВЗ;
- видати працівникові паперову трудову книжку, якщо вона й досі зберігається у вас. Запис про звільнення робиться на вимогу працівника. А от копію наказу про звільнення слід надати обов’язково;
- показати таке звільнення у податковому розрахунку. А саме в додатку 5 (у графі 10 зазначаєте дату звільнення, в графі 16 — реквізити наказу про звільнення, а в графі 17 — норму КЗпП, наприклад п. 1 ч. 1 ст. 36 у разі звільнення за угодою сторін або ст. 38 — за власним бажанням). І в додатку 4ДФ теж є окрема графа 8. Але якщо в місяці звітного кварталу звільнення працівника йому не нараховувався та не виплачувався дохід, то в додатку 4ДФ до розрахунку відомості про такого звільненого працівника не наводять і графу 8 «Дата звільнення з роботи» не заповнюють — на цьому наголошували податківці у ЗІР, підкатегорія 103.25.
Нормативна база
- КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 р. №322-VIII.
- ККУ — Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. №2341-III.
- ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI.
- Закон про ЄСВ — Закон України від 08.07.2010 р. №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».
- Порядок №4 — Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків — фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 р. №4.
- Порядок №100 — Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08.02.1995 р. №100.