Обласна ДПI надіслала запит про надання інформації і копії документів за грудень 2014 р. щодо відносин із контрагентом, стосовно якого порушено кримінальну справу в 2015 році, а в 2016 — 2017 роках є вирок за ст. 205 ККУ «Фіктивне підприємництво». У запиті додатково запропоновано нам уточнити податковий кредит з ПДВ і з урахуванням штрафних санкцій сплатити податки до бюджету. Чи мають право фіскали вимагати уточнень ПДВ, а також пояснень і копій документів щодо ПК, коли термін 1095 днів закінчився? Як правильно відповісти на запит?
Законність чи формальність запиту — критерії
За приписами п. 73.3 ПКУ, письмовий запит органу ДФС повинен містити, зокрема, підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту із зазначенням інформації, яка це підтверджує.
Однією з таких підстав є виявлені факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, отримані за результатами аналізу податкової інформації та в установленому законом порядку.
Як свідчить практика, такі запити надсилаються на порушення приписів ПКУ, зокрема пп. «а» п. 198.1, пп. 198.3, пп. «г» п. 198.5, п. 198.6, п. 201.10.
Якого висновку доходять фіскали, зважаючи на наведені приписи ПКУ з урахуванням факту винесення вироку контрагенту, за операціями з яким сформовано податковий кредит з ПДВ, можна прочитати в самому такому запиті. Наприклад: оскільки вироком суду ТОВ «Альфа» визнано фіктивним, тому неможливо підтвердити правомірність віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту та до складу витрат за період грудень 2014 року за взаємовідносинами з цим контрагентом-постачальником. Отже, сукупність фактів та обставин, що характеризують діяльність госпсуб'єктів, зайнятих у ланцюжку, свідчить про те, що метою їх функціонування є створення виключно документообігу за нереальними госпопераціями для отримання податкової вигоди.
По суті, формально підстави для складення такого запиту є, адже завдяки наявності вироку справді виявлені та підтверджені судом факти порушення наведених вище вимог ПКУ.
До такого висновку підштовхує позиція Верховного суду України, викладена в його останніх рішеннях1, а саме:
1) у постанові від 01.12.2015 р. №21-3788а15 ВСУ за наявності винесеного судом вироку визнав, що господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу. А статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку;
2) у постанові від 14.03.2017 р. у справі №826/757/13-а2 ВСУ доходить аналогічного висновку, але вже за відсутності вироку суду та за наявності факту відкритого кримінального провадження.
1 Підкреслимо, що варто уважно вивчати вироки, на які посилаються податківці у своїх запитах, — чи стосуються вони саме того платника податків, якому надісланий запит? Судові рішення ВСУ 2018 року вказують на таку необхідність, а це, очевидно, може вплинути на легальний статус первинних документів щодо конкретного платника податків — покупця.
Отже, з огляду на висновки ВСУ факт порушення ПКУ в частині формування податкового кредиту за фіктивними операціями вказує на такі підстави для складення запиту, як п. 73.3 та пп. 78.1.1 ПКУ.
Проте, як ми зазначили вище, в нашій ситуації це лише формальні підстави.
Адже, з одного боку, якщо жодні первинні документи не можуть легалізувати здійснені госпоперації, за якими у грудні 2014 року сформовано податковий кредит, то незрозуміло, для чого їх витребувати.
А з другого — запит складений поза межами 1095 днів, що викликає багато запитань про наслідки неподання затребуваних документів.
Подання запиту та проведення перевірки — чи діють 1095 днів?
Відразу наголосимо, що строків подання, а точніше, строків давності для затребування документів саме шляхом надсилання запитів ПКУ не містить.
А ось щодо перевірок, то тут усе чітко виписано.
Відповідно до п. 102.1 ПКУ, контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 днів у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної п. 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, — за днем її фактичного подання.
Відповідно до п. 50.1 ПКУ, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надсилати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Отже, маємо ситуацію, коли орган ДФС не може самостійно провести перевірку та донарахувати податкове зобов'язання з ПДВ, адже строки давності за п. 102.1 ПКУ минули.
Відповідно, якщо такий запит ще й може бути складено, то наслідків за його ігнорування та неподання первинних документів немає жодних!
Що робити платнику податків — ігнорувати?
На нашу думку, звісно, сумлінний платник податків має право подати уточнюючу декларацію та сплатити податкове зобов'язання з ПДВ без штрафних санкцій (п. 114.1 ПКУ).
Але у разі якщо платник податків не подасть уточнюючої декларації та не зніме таких сум з податкового кредиту за грудень 2014 року, навіть подані первинні документи на запит не призведуть до жодних негативних наслідків для такого платника.
Тому саме платнику податків, який отримав запит, вирішувати, що з ним робити — відповідати чи ігнорувати.
Тому, по суті, незалежно від того, чи складений такий запит правомірно та чи відповідає вимогам п. 73.3 ПКУ, платник податків не зобов'язаний надавати такі документи. Навіть якщо документи й будуть надані, то, знову ж таки, ні прийти на перевірку (прийняти наказ на її проведення — позапланова виїзна чи невиїзна), ні прийняти податкові повідомлення-рішення орган ДФС не має права.
Тому постає таке запитання: для чого стільки старанності?
Для відповіді на це запитання слід уважно придивитися до другої частини запиту, якою після переліку затребуваних документів вказується на необхідність подання уточнюючого розрахунку до декларації за грудень 2014 року.
Саме тут варто шукати головну причину складення цього запиту.
Відповідно до ч. 2 п. 102.1 ПКУ у разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку. Фактично поданням уточнюючого розрахунку платник податків перериває строк давності, перебіг якого починається заново.
Отже, ось що відбувається: орган ДФС отримав вирок суду щодо певних платників податків та має використати таку інформацію. Але зобов'язати платника податків він не може, тому залишається одне — подання уточнюючого розрахунку та добровільна сплата податкового зобов'язання з ПДВ за отриманим письмовим запитом.
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»