Обмеження укладати угоди — у статуті

У статуті ТОВ прописано, що директор не має права підписувати договори на суму понад 300 тис. грн. Якими будуть наслідки, якщо договір підписано? Чи можна виправити ситуацію вже після підписання договору та його часткового виконання? Чи може такий договір бути визнаний недійсним та ким?

Законодавчі обмеження прав керівника

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦКУ, у статуті товариства зазначаються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом.

Згідно з ч. 3 ст. 92 ЦКУ «орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження».

В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, як відомості про керівника юридичної особи, дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи (п. 13 ч. 2 ст. 9 Закону про держреєстрацію).

Статтями 45 — 46 законопроекту про ТОВ та ТДВ (http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=59093) запроваджуються такі поняття, як значний правочин та правочин, щодо якого є заінтересованість. Порядок надання згоди на вчинення таких правочинів (і не тільки керівником) мають бути передбачені статутом, крім випадків, передбачених цим Законом. Наслідки недотримання встановленого порядку надання згоди визначені у ст. 47 Закону про ТОВ та ТДВ — такий правочин створює, змінює, припиняє цивільні права й обов'язки товариства лише у разі подальшого схвалення правочину в порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення. До відносин щодо схвалення значного правочину також застосовуються правила абз. 2 ч. 3 ст. 92 ЦКУ.

Висновок: при створенні юридичної особи або вже під час її діяльності засновники (учасники) госптовариства мають право внести до статуту положення щодо обмеження представництва юридичної особи, зокрема обмеження прав керівника щодо укладення угод від імені юрособи на суму, що перевищує визначену засновниками.

Розгляньмо, як це прописується у статуті та яким чином керівник укладає договори з урахуванням таких обмежень.

Укладення угод при статутних обмеженнях

В описаній нами ситуації засновники самостійно визначають суму, до якої керівник самостійно без погодження із засновниками укладає господарські договори від імені юрособи. I тут ідеться про всі госпдоговори: купівлі-продажу, постачання, зберігання, оренди тощо. Головне — це сума договору, а не його вид чи сфера укладення. До речі, якщо таке госптовариство бере участь у тендері і в ЄДР зазначено про обмеження права керівника на укладення угод, то відповідно до Iнструкції з підготовки тендерної пропозиції участь у тендері, сума якого перевищує встановлені обмеження, можлива лише за наявності письмового підтвердження від засновників права керівника на таку участь (ідеться про документ від засновників, порядок прийняття якого прописується у статуті).

Iнструкція з підготовки тендерної пропозиції

1. Зміст і спосіб подання тендерної пропозиції

...повноваження щодо підпису документів тендерної пропозиції учасника процедури закупівлі підтверджується випискою з протоколу засновників, наказом про призначення, довіреністю, дорученням або іншим документом, що підтверджує повноваження посадової особи учасника на підписання документів _________ (замовником зазначається відповідний документ)...

Примірна тендерна документація для процедури закупівлі — відкриті торги,
затверджена наказом Мінекономрозвитку від 13.04.2016 р. №680

Утім, мета такого обмеження є цілком зрозумілою — це певний спосіб запобігти невиправданим ризикам та заподіянню підприємству значних збитків. I хоча за загальним правилом засновники (учасники) товариства безпосередньо не беруть участі у провадженні господарської діяльності підприємства, все ж таки вони не позбавлені права контролю за діяльністю підприємства та рухом коштів і активів.

Покажемо, яким чином можуть бути прописані обмеження прав керівника.

Приклад У статуті засновники визначили, що керівник має право укладати угоди на суму до 300 тис. грн, приймаючи при цьому рішення самостійно. Якщо сума договору перевищує зазначену, то він зобов'язаний отримати відповідне схвалення від засновників. Як це зазвичай прописують у договорі у розділі «Виконавчий орган Товариства» — див. зразок.

Зразок

Отже, враховуючи умови прикладу, керівник, отримавши примірник письмового договору від свого контрагента, повинен прийняти рішення: якщо сума перевищує 300 тис. грн, то він має звернутися до засновників за схваленням цієї угоди. З огляду на прописаний у зразку порядок прийняття такого рішення засновниками фактично воно приймається на позачергових загальних зборах, про що складається протокол або інший документ, наприклад рішення про надання дозволу.

Зверніть увагу, що коли ми говоримо про суму договору, яка перевищує 300 тис. грн, то на практиці під цим розуміють суму договору, яка або прямо наведена у ньому, або визначається специфікаціями, актами тощо. Тобто навіть у разі коли сам договір не містить суму договору, а лише вказує на порядок її визначення або посилається на інші документи, слід наперед обрахувати відповідну суму. У ч. 2 ст. 45 Закону про ТОВ та ТДВ суму договору обраховують виходячи з вартості майна, робіт або послуг, розмір яких перевищує 50% вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу. Такі правочини схвалюються виключно загальними зборами учасників товариства.

Водночас, насправді, такі обмеження мають обов'язковий характер, але все-таки є певні винятки без негативних наслідків.

Нагадаємо, що інформація про наявність обмежень прав керівника в ЄДР, яка є у відкритому доступі чи у платних витягах, не містить посилання на суму в гривнях¹ — є лише вказівка про існування обмеження.

¹ До речі, у разі коли серед засновників є нерезиденти, така сума обмеження може бути визначена й у валюті з прив'язкою до курсу НБУ на день укладення договору.

Тому, надсилаючи пропозицію укласти договір, варто наперед зібрати всю інформацію з відкритих джерел про свого контрагента. I якщо ви побачили в ЄДР таку вказівку на обмеження керівника, то варто вимагати від нього копії статуту й уважно ознайомитися з його положеннями щодо повноважень виконавчого органу товариства та порядком схвалення договорів на суму, яка перевищує обмеження.

Порада: якщо укладається договір на суму, що перевищує зазначену у статуті (як це прописано за прикладом — понад 300 тис. грн), то бажано до умов договору внести положення про те, що керівник підписує цей договір не відповідно до статуту, а відповідно до рішення засновників (про схвалення чи надання дозволу на його укладення), з реквізитами такого документа. Такий протокол може бути додатком до цього договору. Щоправда, тут варто нагадати: Закон про ТОВ та ТДВ вказує на те, що за загальним правилом рішення про надання згоди на вчинення значного правочину приймається загальними зборами, якщо інше не встановлено статутом. А коли йдеться про правочин, щодо якого є заінтересованість, то у разі якщо у статуті засновники так і не погодили порядок надання згоди на його укладення, то правила ст. 46 Закону про ТОВ та ТДВ не застосовуються. Тому, на нашу думку, у статуті варто вказати й на порядок укладення та підписання правочинів з обмеженнями.

Водночас ми не виключаємо ситуації, коли контрагент не встиг дізнатися або не знав про такі обмеження керівника свого бізнес-партнера та через таку необачність підписав угоду. Що робити в такому разі?

Визнання угод недійсними

Насправді, судова практика виходила з позиції, що у разі якщо шапка договору вказує на те, що керівник діє відповідно до статуту, то його контрагент має ознайомитися з його положеннями та пересвідчитися, що керівник не перевищує своїх повноважень.

Думка ВГСУ

ВГСУ вважає, що у разі якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони цього договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента (п. 3.4 Постанови №11).

Водночас в окремих ситуаціях контрагент був змушений (з різних причин) підписувати угоду, навіть будучи обізнаним про наявність обмежень свого партнера. Очевидно, для того щоби госпсуб'єкти не зловживали своїми правами, суди дещо переглянули свій підхід до з'ясування обставин підписання подібних угод.

Так, ціла низка порад щодо таких спорів надається судам у Постанові №11.

Зокрема, на думку суду, припис абз. першого ч. 3 ст. 92 ЦКУ зобов'язує керівника, який виступає від імені юридичної особи, не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення цього обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених таким керівником від імені юридичної особи з третіми особами.

Тому якщо юрособа, керівник якої підписав таку угоду з перевищенням повноважень, вирішить звернутися до суду та, скажімо, щоби не оплачувати поставлений товар, проситиме суд визнати договір недійсним, то саме їй доведеться доводити, що її контрагент знав чи за всіма обставинами не міг не знати про такі обмеження. Тут у хід підуть усі можливі докази — і передання копії статуту, і надання витягу чи виписки (чи документальне підтвердження спроби передати), й іншим шляхом попередження свого контрагента про наявність у нього таких обмежень. А контрагент, своєю чергою, знав — і все одно підписав таку угоду. Iнакше суд не зможе прийняти рішення та визнати оспорюваний правочин недійсним.

До речі, тут слід нагадати, що відомості про обмеження керівника заносяться до ЄДР та використовуються для ідентифікації юрособи, у т. ч. під час провадження нею господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах (ч. 4 ст. 10 Закону про держреєстрацію). I оскільки такі відомості є у відкритому доступі на веб-сайті Мін'юсту за посиланням, то стверджувати про необізнаність одній зі сторін договору буде доволі важко.

Є ще один момент, який заслуговує на увагу. На практиці виникають ситуації, коли договір підписано з посиланням на рішення загальних зборів ТОВ про схвалення правочину. Але згодом таке рішення загальних зборів визнано недійсним у судовому порядку. Чи впливає це на укладений правочин постфактум?

ВСУ у постанові від 06.06.2011 р. у справі №3-50гс11¹ зазначив, що визнання недійсними в судовому порядку рішень загальних зборів господарського товариства не може бути підставою для визнання недійсними договорів, укладених виконавчим органом товариства на виконання рішень загальних зборів. Суд вважає, що особа при укладенні такого договору не могла наперед знати про те, що у майбутньому рішення загальних зборів про його схвалення буде визнано недійсним (абз. другий ч. 3 ст. 92 ЦКУ).

¹ Висновки Верховного суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 111 16 ГПК України за 2010 — 2011 рр., від 1 квітня 2012 року.

Схвалення правочину після його укладення

Навіть якщо правочин укладено і його сума перевищила встановлені засновниками обмеження, ще не все втрачено і бігти до суду за визнанням його недійсним зарано. Адже сторона, яка уклала правочин без належного схвалення, ще має можливість виправити ситуацію. Й ініціатором такого виправлення може стати будь-яка сторона, яка виявила цей факт.

Закон каже, що у таких випадках наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (ст. 241 ЦКУ).

Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи правочин було надалі схвалено особою, від імені якої його вчинено.

Доказами такого схвалення можуть бути такі дії керівника юридичної особи, який уклав договір із перевищенням повноважень (тобто на суму, яка перевищує встановлену засновниками у статуті):

— або відповідне письмове звернення до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо), наприклад із листом про те, що правочин схвалено після його укладення, що не впливає на його дійсність;

— або вчинення дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів тощо). Тобто в цьому разі виконання зобов'язань за правочином і свідчитиме на користь визнання правочину юрособою, а отже, й буде підтверджувати його дійсність. Утім, порушення керівником обмеження засновників щодо суми укладеного правочину потягне за собою наслідки лише для такого керівника. Будь-яка відповідальність, яка може бути застосована засновниками, у т. ч. звільнення керівника з посади, не впливатиме на виконаний правочин — засновники не зможуть його оспорити в суді з підстав перевищення керівником повноважень у частині суми перевищення згідно зі статутом.

Крім того, навіть якщо договір укладено чи навіть частково або повністю виконано, — сторони можуть обмінятися відповідними документами та виправити ситуацію.

Сьогоднішня судова практика не узалежнює чинність правочину від його схвалення загальними зборами (див. постанову ВГСУ від 30.11.2017 р. у справі №908/1806/16). Проте, зважаючи на приписи ст. 47 нового Закону про ТОВ та ТДВ, ситуація може змінитися щодо правочинів, які укладатимуться після набрання чинності цим Законом. Адже якщо значні правочини та правочини, щодо яких є заінтересованість (ст. 45, 46 Закону), будуть укладені з порушенням порядку надання згоди на їх вчинення, то права й обов'язки за ними створюються, змінюються та припиняються з моменту вчинення правочину лише у разі його подальшого схвалення. I такими доказами схвалення мають бути не дії керівника, наведені вище, а згода у формі рішень загальних зборів, якщо інше не встановлено статутом ТОВ чи ТДВ.

Нормативна база

• ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI.
• ЦКУ — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. №435-IV.
• Закон про госптовариства — Закон України від 19.09.91 р. №1576-XII «Про господарські товариства».
• Закон про держреєстрацію — Закон України від 15.05.2003 р. № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань».
• Постанова №11 — Постанова Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 р. №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними».

Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»