Більшість бухгалтерів реально недооцінюють дієвість та ефективність такого облікового інструментарію, як наказ/положення про облікову політику на підприємстві. Зазвичай підготовка такого наказу зводиться до банального пошуку більш-менш оптимального зразка в «Гуглі» або у бухгалтерів-колег. I дарма. Бо грамотно та виважено підготовлений наказ про облікову політику може допомогти оптимізувати фінансовий результат підприємства.
Сутність облікової політики
Уся сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності, — це облікова політика підприємства (ст. 1 Закону про бухоблік). Вона затверджується окремим документом — наказом керівника.
Одним із принципів бухобліку є послідовність — постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Але не завжди треба вести облік тільки так, як від початку визначили при створенні підприємства. Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону про бухоблік підприємство самостійно визначає облікову політику за погодженням із власником (власниками) або керівником відповідно до установчих документів. Зверніть увагу: не «може визначати», а саме «визначає», тобто наказ про облікову політику має бути на кожному підприємстві (певна річ, суб'єктів господарювання — фізосіб це не стосується).
Мало того, частиною 2 ст. 8 Закону про бухоблік чітко регламентовано, що питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або керівника відповідно до законодавства й установчих документів. Якщо часто мають місце аудиторські перевірки, то слід взяти до уваги, що наявність облікової політики і контролю її дотримання є важливими критеріями, щоб пересвідчитися в ефективності функціонування системи внутрішнього контролю на підприємстві. Тож у разі коли підприємство не має наказу про облікову політику або має, але не дотримується, аудитор зверне увагу власників підприємства на це в аудиторському звіті.
Для тих, хто складає звітність за МСФЗ
Якщо ведення бухобліку та підготовка фінзвітності відбувається за МСФЗ, то й облікова політика таких підприємств має ґрунтуватися на нормах МСФЗ.
Відсутність документально затвердженої облікової політики на підприємстві, на нашу думку, може бути кваліфіковано як ведення обліку з порушенням установленого порядку за ст. 164-2 КУпАП. Це порушення тягне за собою накладення штрафу на керівника від 8 до 15 н. м. д. г. (від 136 грн до 255 грн), а якщо протягом року його вже було піддано адмінстягненню за одне з правопорушень, зазначених у 164-2 КУпАП, — від 10 до 20 н. м. д. г. (від 170 грн до 340 грн). Водночас слід пам'ятати, що протоколи за цією статтею складають посадові особи органів державного фінансового контролю (Державної аудиторської служби) (ст. 164-2, 234-1 КУпАП), тож до відповідальності за нею притягуються лише керівники підконтрольних цій службі суб'єктів.
Як має бути оформлений наказ про облікову політику
Тут повна свобода дій для підприємств. Кожне підприємство має право розробляти його самостійно. Є Методрекомендації №635, але їх застосування має лише рекомендаційний характер.
Ми радимо до підготовки наказу про облікову політику підходити досить серйозно. Бо якщо підприємство велике і штат людей, які займаються оформленням та обробкою первинної документації, є хоча б декілька, такий наказ виконуватиме роль інструкції з обліку тих чи інших операцій та процесів. Ба більше, для деталізації технології обліку тих чи інших процесів великим підприємствам слід використовувати навіть додатки до наказу про облікову політику.
Приписи п. 1.3 розд. I Методрекомендацій №635 визначають, щоб у наказі про облікову політику були наведені принципи, методи і процедури, які використовуються підприємством для ведення бухобліку, складання і подання фінансової звітності та щодо яких нормативно-правовими актами з бухгалтерського обліку передбачено більш ніж один їх варіант, а також попередні оцінки, які використовуються підприємством з метою розподілу витрат між окремими звітними періодами. При цьому зазначено, що одноваріантні методи оцінки, обліку і процедур до такого наказу включати недоцільно, тобто якщо вибору немає, то про окремі методи і процедури, застосовувані на підприємстві, в наказі про облікову політику можна не згадувати.
Відверто загальні (а для конкретного підприємства це можуть бути навіть зайві речі) тут наводити не слід. Наприклад, якщо підприємство займається виключно реалізацією товарів чужого виробництва, то до його наказу про облікову політику не потрібно включати перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції, перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат, бази їх розподілу. Тож у наказі про облікову політику підприємство взагалі навіть не згадує ці аспекти. Проте не забуває про метод, за яким здійснюється оцінка вибуття запасів, облік транспортно-заготівельних витрат (чи використовується окремий субрахунок, вартісні ознаки ОЗ та МНМА тощо).
Якщо надалі відкриється новий вид діяльності, наприклад виробництво, для визначення порядку його обліку підприємство внесе до облікової політики доповнення.
У п. 2.1 розд. II Методрекомендацій №635 перелічені окремі складові частини наказу про облікову політику, докладніше зміст окремих складових визначено у п. 2.2 — 2.30 розд. II Методрекомендацій №635.
Чи є якісь вимоги щодо обсягу інформації облікової політику? Ні, немає. Усе вирішує потреба самого підприємства. Наказ про облікову політику повинен бути настільки деталізованим, наскільки це відповідає потребам самого підприємства. Якщо підприємству цього достатньо, наказ про облікову політику може бути досить коротким і лаконічним і займе 1 — 2 сторінки — це є абсолютно прийнятним.
Зміна облікової політики
Безумовно, одним із ключових принципів облікової політики є послідовність, але це зовсім не означає, що облікова політика має бути сталою протягом усього часу фінансово-господарського життя підприємства. Норми п. 3.3 розд. III Методрекомендацій №635 регламентують перелік обставин, за настання яких може змінюватися облікова політика на підприємстві. Такими обставинами є ситуації, коли:
— на підприємстві змінюються статутні вимоги;
— змінюються вимоги Мінфіну;
— зміни облікової політики забезпечать достовірніше відображення подій (господарських операцій) у бухгалтерському обліку і фінансовій звітності.
Як правило, спершу приймається один базисний наказ про облікову політику, а далі вже до нього можуть вноситися зміни (п. 3.4 Методрекомендацій №635). Якщо зміни облікової політики є широкими настільки, що охоплюють більшу частину тексту або істотно впливають на її зміст, наказ про облікову політику доцільно повністю викласти в новій редакції.
При зміні облікової політики у межах п. 3.5 розд. III Методрекомендацій №635 її з урахуванням унесених змін треба наводити у примітках до річної фінансової звітності або шляхом додавання до звітності копії наказу, або ж через опис змін.
Якщо йдеться про операції минулих періодів, то зміни облікової політики спричиняють необхідність коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року і повторного надання порівняльної інформації щодо попередніх звітних періодів (п. 12 П(С)БО 6).
Не є зміною облікової політики випадки, коли на підприємстві мають місце події та операції, які не відбувалися раніше або відрізняються від попередніх операцій за змістом, встановлення для них облікової політики (п. 10 П(С)БО 6). А от якщо у підприємства з'являються нові напрями діяльності, нові види доходів і витрат, за потреби воно може внести доповнення до наказу про облікову політику серед року, встановивши підходи, що застосовуватимуться до таких операцій. I це не вважатиметься зміною облікової політики. А через те що таких операцій раніше не було, то розкривати зміни в примітках до фінзвітності не треба.
Поріг суттєвості
Кожне підприємство може (і навіть зобов'язане!) самостійно визначати для себе поріг суттєвості. Суттєвою може бути будь-яка інформація, відсутність якої може вплинути на рішення користувачів фінансової звітності (п. 3 ч. III НП(С)БО 1).
У пп. 2.20.1 розд. II Методрекомендацій №635 визначено розміри суттєвості інформації про господарські операції: «Прийнятною є величина у діапазоні до 3 відсотків обраної бази». Тут же визначено, що кількісний критерій суттєвості відхилення залишкової вартості необоротних активів від їх справедливої вартості, а також визначення подібності активів доцільно встановити у діапазоні до 10% справедливої вартості активу.
Крім того, пп. 2.20.1 розд. II Методрекомендацій №635 пропонує базою визначення кількісних критеріїв суттєвості інформації про господарські операції та події щодо доходів і витрат обрати суму чистого прибутку (збитку). Кількісний критерій доцільно визначити у діапазоні до 2%, якщо базою обрано чистий прибуток (збиток) підприємства, або до 0,2%, якщо базою обрано суму доходів і витрат.
При визначенні звітного сегмента кількісний критерій суттєвості доцільно визначати у діапазоні до 10% чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Також цей показник можна визначати на підставі фінрезультатів сегмента або активів усіх сегментів підприємства.
Нормативна база
- КУпАП — Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. №8073-X.
- Закон про бухоблік — Закон України від 16.07.99 р. №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
- Методрекомендації №635 — Методичні рекомендації щодо облікової політики підприємства, затверджені наказом Мінфіну від 27.06.2013 р. №635.
- НП(С)БО 1 — Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затверджене наказом Мінфіну від 07.02.2013 р. №73.
- П(С)БО 6 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах», затверджене наказом Мінфіну від 28.05.99 р. №137.
Юлія КЛОВСЬКА, головний редактор