Директор на підприємстві працює за зовнішнім сумісництвом, йому нараховується ЗП 1600 грн. Чи буде у такому разі дотримано держгарантії з оплати праці? Чи маємо право застосовувати ПСП для утримання ПДФО? I які документи для цього слід узяти у працівника? Що з ЄСВ?
Дотримання мінімальних держгарантій з оплати праці
Роботодавець зобов'язаний щомісяця нараховувати працівнику з повним робочим днем заробітну плату у мінімальному розмірі (у 2017 році — 3200 грн), яка може складатися з окладу, систематичних премій, інших постійних доплат (окрім доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров'я, за роботу в нічний та надурочний час, роз'їзний характер робіт, премії до святкових і ювілейних дат, тобто такі доплати не враховуються для дотримання розміру МЗП).
Це передбачено новою статтею 3-1 Закону про оплату праці. I виконувати її треба буде як юрособам, так і фізособам-роботодавцям.
Таке правило не працює у разі укладення трудового договору про роботу на умовах неповного робочого часу, а також при невиконанні працівником у повному обсязі місячної/годинної норми праці!
У цих випадках мінімальна заробітна плата нараховується пропорційно до виконаної норми праці. Це прямо випливає з норм ч. 2 ст. 56 КЗпП, ч. 5 ст. 3-1 Закону про оплату праці.
Тобто якщо працівник є зовнішнім сумісником, а також у разі встановлення неповного робочого часу, — правило нарахування зарплати не нижче від мінімальної не працюватиме. А буде працювати правило нарахування зарплати на рівні мінімальної зарплати пропорційно до відпрацьованого часу.
Наприклад, якщо у працівника ставка 0,5, то аби підприємство дотримувалося мінімальних держгарантій із виплати заробітної плати не нижче від мінімальної, то слід нарахувати працівникові зарплату не менш ніж 1600 грн (3200 грн х 0,5).
За умовами запитання підприємство дотримується законодавства про працю, адже нараховує зарплату в розмірі, не меншому ніж 1600 грн, директору, який працює за сумісництвом на 0,5 ставки. А підтверджуватиме це табель обліку робочого часу.
Податкова соціальна пільга
Податкова соціальна пільга (далі — ПСП) — це сума, на яку платник ПДФО має право зменшити суму свого загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати. Оскільки ПСП є пільгою, а не обов'язком, то скористатися нею працівник може за бажанням.
Розміри ПСП та особи, що мають право на такі ПСП, установлені п. 169.1 ПКУ (див. у довіднику http://dtkt.com.ua/show/0sid020.html#07). Звичайна ПСП — це 50% від прожиткового мінімуму. У 2017 році це (1600 х 50%) = 800 грн.
Аби фізособа мала право на ПСП, мусять виконуватися такі умови:
1) платник податків — фізособа працює за трудовим договором, тобто є найманим працівником;
2) ПСП застосовується лише до доходу у вигляді заробітної плати1, крім цього фізособа може обрати місце застосування пільги тільки в одного роботодавця та подати заяву про самостійне обрання місця застосування ПСП з відповідними підтвердними документами;
1 Заробітна плата з метою розділу IV цього Кодексу — основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом (пп. 14.1.48 ПКУ).
3) розмір усіх складових місячної заробітної плати не перевищує граничної суми доходу, який дає право на ПСП. Для 2017 року — це 2240 грн.
Граничний розмір доходу для застосування ПСП
Відповідно до абз. 1 пп. 169.4.1 ПКУ, ПСП застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, чинного для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 грн.
При цьому граничний розмір доходу, який дає право на отримання ПСП одному з батьків у випадку та у розмірі, передбачених пп. 169.1.2 ПКУ, визначається як добуток суми, визначеної в абзаці першому цього підпункту, та відповідної кількості дітей.
Граничний розмір доходу для застосування ПСП у 2017 році становить 2240 грн (1600 грн х 1,4).
Iз першим критерієм усе зрозуміло. Щодо другого, то згідно з пп. 169.2.1 ПКУ ПСП застосовується до нарахованого платнику податку місячного доходу у вигляді заробітної плати тільки за одним місцем його нарахування (виплати). Тож якщо працівник має право на ПСП (про це далі), він сам вирішує, де її застосовувати — на основному місці роботи чи на місці роботи за сумісництвом.
Підставою для початку застосування ПСП буде написана заява працівника у довільній формі. Але у листі ГУ ДФС у Харківській області від 11.02.2016 р. №501/Г/20-40-17-02-15, а також у ЗIР (підкатегорія 103.08.03), податківці наголошують, що за зразок при оформленні такої заяви може братися форма заяви, яка була встановлена наказом ДПАУ від 30.09.2003 р. №461.
Немає заяви — немає ПСП
ПСП починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання роботодавцем заяви платника податку про застосування пільги та документів, що підтверджують таке право (пп. 169.2.2 ПКУ).
Відповідно до п. 171.1 ПКУ, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.
Враховуючи вищевикладене, податківці у ЗIР* дійшли висновку, що відповідальним за сплату ПДФО є працедавець, який застосував ПСП без отримання від працівника заяви про її застосування.
Тому якщо працівник не надасть роботодавцю заяву на ПСП, то, відповідно, ПСП не може застосовуватися роботодавцем до зарплати такого працівника.
* Відповідь на запитання: «Чи є відповідальним за сплату ПДФО працедавець, який застосовував ПСП без отримання від працівника заяви про її застосування?».
Якщо ж працівник не бажає застосовувати ПСП, тоді він надає роботодавцю заяву про відмову від застосування ПСП. Проте, враховуючи, що нормами ПКУ не передбачено якоїсь єдиної форми заяви, платник податків має право подати заяву про відмову у довільній формі (ЗIР, підкатегорія 103.08.03).
Як ми вище зауважили, підставою для одержання ПСП є не лише подана заява, а й документи, які підтверджують категорію особи, що має право на ПСП. Наразі перелік документів на отримання ПСП затверджено Порядком №1227. У цьому Порядку ані слова про пакет документів, необхідний для застосування звичайної ПСП на самого платника податків. Тобто в такому разі, крім заяви, більше нічого подавати не треба.
Що ж до третього критерію, то, якщо працівник працює на підприємстві на 0,5 ставки (неповний робочий день) за трудовим договором (контрактом) і отримує заробітну плату, яка не перевищує 2240 грн, він має право на застосування ПСП (лист ДФСУ від 18.03.2016 р. №5930/6/99-99-17-03-03-15, ЗIР, підкатегорія 103.041).
1 Відповідь на запитання: «Чи має право на ПСП ФО, яка працює неповний робочий день?».
Оскільки за умовами запитання заробітна плата директора-сумісника становить 1600 грн, тобто не перевищує граничного доходу для можливості застосування ПСП, то такий працівник має право на застосування ПСП у сумі 800 грн.
Відпустка і лікарняні при обрахуванні ПСП
Якщо платник податку отримує доходи у вигляді заробітної плати за період її збереження згідно із законодавством, у тому числі за час відпустки або перебування платника податку на лікарняному, то з метою визначення граничної суми доходу, що дає право на отримання ПСП, та в інших випадках їх оподаткування такі доходи (їх частина) відносяться до відповідних податкових періодів їх нарахування (абз. 3 пп. 169.4.1 ПКУ).
ЄСВ
Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону про ЄСВ, у разi якщо база нарахування ЄСВ не перевищує розмiру мiнiмальної зарплати, встановленої законом на мiсяць, за який отримано дохiд, сума ЄСВ розраховується як добуток розмiру мiнiмальної заробiтної плати, встановленої законом на мiсяць, за який отримано дохiд (прибуток), та ставки ЄСВ у розмірі 22%.
Водночас при нарахуваннi заробiтної плати (доходiв) фiзособам із джерел не за основним мiсцем роботи ставка ЄСВ у розмірі 22% застосовується до визначеної бази нарахування незалежно вiд її розмiру.
Таким чином, нараховувати доплату ЄСВ до мінімального страхового внеску на зарплату (доходи) зовнішніх сумісників підприємство не буде й у 2017 році, так само як і раніше.
Приклад Працівник написав заяву на застосування ПСП на загальних підставах. Він працює на 0,5 ставки. Оклад за штатним розписом — 3200 грн.
Січень 2017 року працівник відпрацював повністю. Йому нараховано зарплату 1600 грн (3200 х 0,5 ставки).
Доплати до мінімальної зарплати проводити за січень не треба, адже нарахована зарплата не нижча від мінімальної, розрахованої пропорційно до відпрацьованого часу.
Право на застосування ПСП у січні 2017 року працівник має, бо нарахована зарплата менша ніж 2240 грн.
База для утримання ПДФО: 800 грн = 1600 - 800.
Сума утриманого ПДФО: 144 грн = 800 х18%.
Сума утриманого військового збору: 24 грн = 1600 х 1,5%.
Нарахування ЄСВ: оскільки працівник працює за неосновним місцем роботи, то незалежно від установленого режиму праці у межах неповного робочого часу ЄСВ слід нараховувати на фактично нараховану зарплату 352 грн (1600 грн х 22%).
Нормативна база
- КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р. №322-VIII.
- Закон про оплату праці — Закон України від 24.03.95 р. №108/95-ВР «Про оплату праці».
- Закон про ЄСВ — Закон України від 08.07.2010 р. №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
- Порядок №1227 — Порядок подання документів для застосування податкової соціальної пільги, затверджений постановою КМУ від 29.12.2010 р. №1227.
Катерина КАЛАШЯН, «Дебет-Кредит»