Якщо у 2014 р. працівники підприємства працювали на умовах неповного робочого часу (на 0,5 ставки), а в 2015 р. їх переводять на повний робочий час (повну ставку), внаслідок чого середня зарплата, що припадає на одного працівника, зростає, але посадовий оклад залишається незмінним, чи має підприємство право, за дотримання інших умов, застосовувати понижуючий коефіцієнт з ЄСВ?
Відповісти на це запитання можна так: за умови дотримання всіх критеріїв застосування понижуючого коефіцієнта у цій ситуації підприємство може його застосовувати цілком законно.
Річ у тім, що чинна редакція п. 9-5 розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про ЄСВ1, який встановлює умови та порядок застосування коефіцієнта, однією з умов його застосування передбачає збільшення на 20% і більше не зарплати (посадового окладу, ставки), а бази нарахування ЄСВ на одну застраховану особу у звітному місяці. Ця величина порівнюється зі «середньомісячною базою нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік у розрахунку на одну застраховану особу». Що таке база нарахування ЄСВ, зазначено у ст. 7 Закону про ЄСВ: це та сума, на яку нараховується страховий внесок.
Якщо застрахована особа у 2014 р. працювала на умовах неповного робочого часу, а тепер працює на умовах повного робочого часу, то під час розрахунку середньої величини і за 2014 р., і тепер її слід враховувати як одну особу. До речі, як одна особа вона враховується не лише в момент розрахунку середньої бази нарахування ЄСВ, але і при обчисленні середньої кількості застрахованих осіб, і при розрахунку середнього платежу ЄСВ на одну застраховану особу.
Таким чином, незважаючи на те що посадовий оклад залишається незмінним, на підприємстві має місце зростання бази нарахування ЄСВ. І якщо така база зростає на 20% і більше, за дотримання всіх інших умов підприємство має право застосовувати коефіцієнт (приклад 1).
Іншим схожим випадком, коли у підприємства може виникнути право на застосування коефіцієнта внаслідок зростання середньої величини бази ЄСВ, є випадок, коли у 2014 р. на умовах неповного робочого часу працювало більше працівників, а в 2015 р. — менше (коли зменшення їхньої кількості відбувалося внаслідок звільнення або скасування неповного робочого часу для частини працівників) (приклади 2, 3).
Приклад 1 На підприємстві у 2014 р. цілий рік працювали 3 працівники з посадовим окладом 3300,00 грн/міс. на умовах неповного робочого часу (0,5 ставки). Індексація доходів не проводилася (індексацію у прикладах не наведено для більшої наочності). Якщо інших нарахувань не було, то кожному працівникові щомісяця 2014 р. було нараховано по 1650,00 грн. Середня база нарахування єдиного внеску у 2014 р. на одну застраховану особу становила 1650,00 грн. Якщо в 2015 р. працівники працюють повний робочий час і їм нараховують по 3300,00 грн/міс., то у звітному 2015 р. середньомісячна база нарахування ЄСВ становитиме 3300,00 грн, що означає її зростання на 100%. У такому випадку коефіцієнт становитиме 1650,00 грн : 3300,00 грн = 0,5.
Приклад 2 За наведеними у прикладі 1 умовами, для одного із працівників у 2015 р. неповний робочий час скасовано. Двоє і далі працюють на умовах неповного робочого часу. Середньомісячна база нарахування єдиного внеску у 2014 р. на одну застраховану особу становила 1650,00 грн. Середньомісячна база нарахування ЄСВ у звітному місяці 2015 р. становила: (1650,00 грн + 1650,00 грн + 3300,00 грн) : 3 особи = 2200 грн/особу. Тобто має місце зростання середньої бази на (2200,00 грн - 1650,00 грн) : 1650,00 грн х 100% = 33,3%.
Понижуючий коефіцієнт становить 1650,00 грн : 2200,00 грн = 0,75.
Приклад 3 На підприємстві у 2014 р. цілий рік працювали двоє працівників. Один із них, який працював на умовах неповного робочого часу, отримував 1650,00 грн/міс., а дригий, який працював на умовах повного робочого часу, отримував 3300,00 грн/міс. За таких умов середня база нарахування ЄСВ за 2014 р. становила 2475,00 грн.
У 2015 р. працівник, який працював на умовах неповного робочого часу, звільнився, і залишився лише один працівник. У звітному місяці 2015 р. нарахована йому зарплата становила 3300,00 грн, що відповідає середньомісячній базі нарахування ЄСВ (оскільки він один). Як бачимо, середньомісячна база нарахування зросла на (3300,00 грн - 2475,00 грн) : 2475,00 грн х 100% = 33,3%.
Понижуючий коефіцієнт становить 2475,00 грн : 3300,00 грн = 0,75.
Наведемо і протилежний приклад — для випадку, коли неповний робочий час на підприємстві і далі застосовується, і сума фактично нарахованої зарплати працівників є меншою за мінімальну зарплату, але ЄСВ з мінімальної зарплати сплачується.
Якщо в таких випадках відбувається сплата ЄСВ з мінімальної зарплати, це не змінює бази нарахування ЄСВ у розумінні ст. 7 Закону про ЄСВ — змінюється лише порядок обчислення суми єдиного внеску, що підлягає сплаті (сплата здійснюється згідно з ч. 5 ст. 8 Закону про ЄСВ). Тому незважаючи на те, що в цьому випадку для обчислення ЄСВ ми беремо не нараховану зарплату, а мінімальну, база нарахування ЄСВ не зміниться, і право на коефіцієнт від здійснюваної доплати ЄСВ, на нашу думку, не виникне (приклад 4).
Тож підприємству у такій ситуації може бути вигідно не просто доплачувати ЄСВ, розраховуючи його з мінімальної зарплати, але й підвищити зарплату чи перевести працівників, які у 2014 р. працювали неповний робочий час, на роботу на умовах повного робочого часу, нараховуючи і виплачуючи при цьому зарплату, не нижчу за мінімальну. У такому випадку, як видно з прикладу 5, у підприємства, за дотримання інших умов, може виникнути право на застосування понижуючого коефіцієнта ЄСВ.
Приклад 4 На підприємстві двоє працівників. Обидва працюють за основним місцем роботи на умовах неповного робочого часу. Їхній посадовий оклад становить 1300,00 грн/міс. і є вищим за мінімальну зарплату. Їм нараховують по 650,00 грн/міс. Така ж ситуація була цілий 2014 рік. ЄСВ нараховується виходячи з мінімальної зарплати — 1218,00 грн кожному, що відображається у таблиці 6 додатка 4 як різниця між мінімальною зарплатою і фактично нарахованою з кодом нарахувань 13 (див. з цього приводу статтю Г. Бикової у «ДК» №20/2015). Але база для нарахування ЄСВ за такими працівниками у визначенні ст. 7 Закону про ЄСВ не змінюється і становить 650 грн. Для застосування коефіцієнта зростання бази не відбулося, права на застосування понижуючого коефіцієнта немає.
Приклад 5 На підприємстві у 2014 р. цілий рік працювали троє працівників з посадовим окладом 1300,00 грн/міс. на умовах неповного робочого часу (0,5 ставки). Кожному працівникові щомісяця у 2014 р. було нараховано по 650,00 грн. Середня база нарахування єдиного внеску у 2014 р. на одну застраховану особу становила 650,00 грн. Якщо у 2015 р. працівники і далі працюють у такому режимі, підприємство сплачує за кожного ЄСВ виходячи з 1218 грн, однак база нарахування не змінюється. Якщо ж працівники працюють повний робочий час і їм нараховують по 1300,00 грн/міс., то у звітному 2015 р. середньомісячна база нарахування ЄСВ становитиме 1300,00 грн, що означає зростання її на 100%. У такому випадку коефіцієнт становитиме 1300,00 грн : 650,00 грн = 0,5, і підприємство і далі сплачуватиме ЄСВ на рівні 2014 р.
Наприкінці ще раз наголосимо, що Закон про ЄСВ містить три критерії, дотримання яких у комплексі дає підстави для застосування понижуючого коефіцієнта. У цій статті розглядався такий критерій, як збільшення бази нарахування ЄСВ на 20% і більше. При цьому на прикладах видно, що критерію кількості застрахованих осіб дотримано (збільшення їхньої кількості більш як на 200% не відбувалося).
Про дотримання критерію середнього платежу на одну застраховану особу, можливу невідповідність показників 2014 р. і звітного місяця 2015 р. і про те, як уникнути цієї невідповідності, поговоримо окремо в одному з наступних номерів «ДК».
Олексій КРАВЧУК, к. ю. н., доцент, аудитор