17 липня 2015 року Верховна Рада прийняла закон «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зменшення податкового тиску на платників податків»1. Як випливає з назви, мета є досить благородною. Проаналізуймо основні нововведення у питанні ППР, податкових перевірок та штрафних санкцій2.
Податкове повідомлення-рішення
Норми п. 58.1 ПКУ зазнали змін. Тепер ППР вручатиметься й у разі встановлення факту заниження або завищення суми ПЗ, заявленої у податковій декларації, або суми ПК, заявленої у податковій декларації з ПДВ, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки. По суті, винести ППР тепер буде обов'язком контролюючого органу. До внесення змін податківці взяли собі за звичку без ППР (лише на підставі самого акта перевірки) вносити зміни до показників звітності у випадку завищення/заниження таких показників або за наявності переплати у платника податків.
1 Див. «ДК» №30/2015. Закон, за винятком п. 2 розділу ІІ, набирає чинності з першого числа місяця, наступного за місяцем його опублікування.
2 Нововведення у частині визначення ОЗ, пені та звітності — див. статтю О. Водоп'янової у «ДК» №30/2015.
Мало того, абз. 5 п. 86.7 ПКУ встановлює заборону контролюючим та іншим державним органам використовувати акт перевірки як підставу для висновків щодо взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складання акта перевірки ППР не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до ст. 60 ПКУ. Раніше акти перевірок одного підприємства активно використовувалися для доведення недійсності операцій «за ланцюжком». Завдяки таким нововведенням законодавець намагається обмежити маніпулювання податківців одразу групою суб'єктів господарювання, кожен бізнес відповідає за підсумками проведеної перевірки перед законом окремо.
Досі, якщо рішення суду, що набрало чинності, визнавало особу винною в ухиленні від сплати податків, контролюючий орган був зобов'язаний протягом наступних 10 робочих днів прийняти ППР про нарахування платнику податкових зобов'язань (або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування) і застосувати до нього штрафні (фінансові) санкції. Підставами для таких дій для податківців були всі судові рішення, що набрали чинності проти суб'єкта господарювання: як обвинувальний вирок, так і ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами. Фактично податківці мали можливість тиснути на посадових осіб, не виносячи окремого ППР, яке можна було б оскаржити. Завдяки змінам (виключено пп. 54.3.4, п. 58.4, п. 86.9 ПКУ) ППР за підсумками перевірок у межах кримінального провадження виноситимуться на загальних засадах за оновленими нормами ст. 58 ПКУ, і платник податків матиме змогу їх оскаржити в адміністративному або судовому порядку.
Щодо «перехідних» операцій. Якщо мало місце кримінальне провадження, розпочате до набрання чинності коментованим законом, за підсумками такого провадження винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, в якому встановлена несплата податкових зобов'язань, або винесена ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами з цього питання, ППР за результатами такої перевірки приймається контролюючим органом протягом 10 р. д. з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (новий п. 35 підрозд. 10 р. ХХ ПКУ).
Наказ про проведення перевірки
Не є таємницею, що бізнес часто потерпав від неконкретних наказів про проведення перевірки: часто для прийняття рішення про допуск до перевірки чи рішення про відмову у представника підприємства банально не вистачало інформації, на якій підставі проводиться та чи інша перевірка. Зміни до абз. 3 п. 81.1 ПКУ конкретизують низку вимог до змісту наказу про проведення перевірки, копія якого пред'являється платникові. Так, зокрема, підстави для проведення перевірки мають бути чітко визначені нормами ПКУ, а в копії наказу має бути чітко видно, який період діяльності суб'єкта господарювання перевірятиметься. До речі, вичерпний перелік підстав для проведення перевірки передбачено лише для документальних позапланових перевірок (п. 78.1 ПКУ). Підстави проведення перевірок платників податків у межах кримінального провадження, як і раніше, нормами ПКУ жодним чином не обмежені (п. 78.2 ПКУ).
Зверніть увагу: за наявності письмового звернення платника податків замість документальної невиїзної перевірки може проводитися документальна виїзна перевірка (п. 79.5 ПКУ).
Адміністративний арешт майна
Оновлення редакції пп. 94.2.3 ПКУ має на меті посилення відповідальності бізнесу за відмову від допуску податківців не лише до проведення документальної, але й фактичної перевірки. Адже досі, якщо платник податків відмовлявся від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу, до нього застосовувався адміністративний арешт майна. Очевидно, якось по-різному ми із законотворцями розуміємо зниження тиску на бізнес! Чому розширення можливості застосувати адмінарешт декларується законотворцями як зменшення тиску?
Штрафні санкції
Якщо підприємство має обсяг доходу за попередній (звітний) рік менше 20 млн гривень1, штрафні (фінансові) санкції, нараховані на суму ПЗ, яку платник податків своєчасно сплатив без оскарження ППР, мають бути скасовані протягом 10 днів2 з дня сплати такого ПЗ (таке сплачене податкове зобов'язання вважається узгодженим і не підлягатиме подальшому оскарженню, див. новий п. 34 підрозд. 10 р. ХХ ПКУ).
Якщо платник податків приймає рішення оскаржувати ППР, «амністія» за п. 34 підрозд. 10 р. ХХ ПКУ не застосовується.
Крім того, штрафні санкції доведеться сплатити й у разі повторного протягом року визначення контролюючим органом суми ПЗ з одного й того самого податку або збору.
Для іноземних компаній
Внесені до п. 64.5 ПКУ зміни додають нові підстави для взяття на облік нерезидента у разі отримання ним майнових прав на нерухомість або землю в Україні, які підлягають оподаткуванню. Якщо іноземна компанія не планує створювати відокремлений підрозділ чи постійне представництво нерезидента, такий нерезидент береться на облік у контролюючому органі за місцезнаходженням відповідного об'єкта.
Для цього слід подати такі документи:
— заяву3;
1 Фактично йдеться про ті підприємства, які визначають об'єкт оподаткування податком на прибуток за даними бухгалтерського обліку.
2 Незрозуміло, календарних чи робочих?
3 Наразі незрозуміло, яку форму заяви нерезидент має подати. Обліку іноземних компаній як платників податків присвячено лист Міндоходів від 06.08.2013 р. №14101/7/99-99-18-05-01-17. На думку автора, ні заява за ф. №1-ОПП (як у випадку обліку представництв юридичних осіб, відокремлених підрозділів чи обліку договору управління майном), ні заява про реєстрацію постійного представництва нерезидента як платника податку на прибуток за ф. №1-РПП (для постійних представництв) тут недоречні. Очевидно, слід використовувати або ф. №20-ОПП, або найближчим часом буде розроблено окрему форму заяви для обліку таких об'єктів нерухомості контролюючими органами.
— копію витягу з торговельного, банківського або судового реєстру, виданого у країні реєстрації іноземної компанії, організації та легалізованого в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана ВРУ, що супроводжується нотаріально засвідченим перекладом українською мовою;
— нотаріально засвідчену копію правовстановлюючих документів, якими підтверджується право власності на нерухомість або право власності чи користування земельною ділянкою, виданих та зареєстрованих на ім'я нерезидента уповноваженими органами України;
— дані про представника платника податку.
Юлія КЛОВСЬКА, головний редактор