17.07.2015 р. ВРУ прийняла закон «Про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо зменшення податкового тиску на платників податків)»1. Назва закону вселяє надію — а як насправді?
Визначення термінів
Тим платникам податку на прибуток, які згідно з пп. 134.1.1 ПКУ здійснюють коригування фінансового результату до оподаткування на різниці, встановлені розділом ІІІ ПКУ, потрібно звернути увагу на зміну термінів «безнадійна заборгованість» (пп. 14.1.11 ПКУ) та «основні засоби» (пп. 14.1.138 ПКУ).
Безнадійна заборгованість. Відповідно до пп. 139.2.1 ПКУ, фінансовий результат до оподаткування збільшується2 на суму витрат від списання дебіторської заборгованості, яка не відповідає ознакам, визначеним пп. 14.1.11 ПКУ, понад суму резерву сумнівних боргів. Коментованим законом ознаки безнадійної заборгованості змінено, а фактично — розширено. Це означає, що випадків, коли підприємству потрібно збільшити фінрезультат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, поменшало.
До внесення змін однією з ознак безнадійної заборгованості була заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство3 (пп. «г» пп. 14.1.11 ПКУ). Тепер цю ознаку викладено в новій редакції: безнадійною у податковому обліку визнається не будь-яка заборгованість, а лише та, яка не тільки не перевищує так само розраховані 365400 грн, але й є простроченою понад 180 днів.
Також не потрібно збільшувати фінрезультат до оподаткування понад суму резерву сумнівних боргів, якщо заборгованість фізичної або юридичної особи є простроченою і не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови що дії щодо примусового стягнення майна боржника не привели до повного погашення заборгованості (пп. «є» пп. 14.1.11 ПКУ викладено в новій редакції).
Нова ознака безнадійної заборгованості — заборгованість СГ, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їхньою ліквідацією (пп. «з» пп. 14.1.11 ПКУ). За такою заборгованістю теж не доведеться збільшувати фінрезультат.
Основні засоби. Відповідно до пп. 138.3.1 ПКУ, розрахунок амортизації ОЗ у податковому обліку здійснюється згідно з П(С)БО або МСФЗ з урахуванням обмежень, установлених пп. 14.1.138 ПКУ. Проте вартісний критерій визначення ОЗ у податковому обліку збільшено. Тепер він становить 6000 грн4. І таку зміну не можна вважати позитивною.
1 Див. «ДК» №30/2015. Закон, за винятком п. 2 розділу ІІ, набирає чинності з першого числа місяця, наступного за місяцем його опублікування.
2 Це стосується тих платників податку на прибуток, які, відповідно до пп. 134.1.1 ПКУ, зобов'язані або бажають здійснювати коригування фінрезультату до оподаткування, визначеного за правилами бухобліку.
3 Наразі — не перевищує 365400 грн (трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України від 14.05.92 р. №2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»). З 01.12.2015 р. цей показник збільшиться до 413400 грн.
4 Законотворці помилково не внесли зміни до пп. 138.3.3 ПКУ, тож до групи 4 ОЗ, як і раніше, потраплять оргтехніка та телефони тощо, вартість яких перевищує 2500 грн. Як законодавці виправлять (або податківці розтлумачать) цей законодавчий казус, побачимо далі.
Наприклад, до внесених змін придбаний ОЗ, який належав до 4-ї групи ОЗ, вартістю 3000 грн з мінімально допустимим строком корисного використання 2 роки збільшував фінрезультат на суму місячної амортизації, нараховану за бухобліком у розмірі 125 грн (суму визначено за прямолінійним методом). А також зменшував фінрезультат на суму амортизації, розрахованої за ПКУ, на цю саму суму. Тепер, за оновленим критерієм, фінрезультат може тільки збільшитись на суму бухамортизації у разі придбання активу вартістю 3000 грн. А зменшити фінрезультат на суму розрахованої податкової амортизації за нормами ст. 138 ПКУ не вийде, адже такий актив за вартісними ознаками не належить до основних засобів.
Увага: у податковому обліку різниці, які виникають при нарахуванні амортизації ОЗ за новими вартісними критеріями, визначаються з першого числа місяця набрання чинності коментованим законом. Це означає, що новий вартісний критерій у 6000 грн застосовуватиметься при визнанні активу ОЗ у податковому обліку лише за умови введення його в експлуатацію після набрання чинності цим законом. ОЗ, які визнані такими у податковому обліку до запровадження нових норм, продовжують амортизовуватися незважаючи на їх невідповідність новому вартісному критерію.
Податкова звітність
Зміни, внесені до п. 46.4 ПКУ, стосуються платників, які звітують в електронній формі. Нагадаємо, що нині обов'язково в електронному вигляді звітують, згідно з п. 49.4 ПКУ, щодо податку на прибуток — платники податків, які належать до великих та середніх підприємств, і усі платники ПДВ. Щодо решти податків та зборів податкові декларації подаються платником податків в електронному вигляді лише за його бажанням (п. 49.3 ПКУ).
Якщо платник податку вважає, що поточна форма декларації не враховує певних норм ПКУ, які впливають на суму його податкового зобов'язання, він має право зазначити це у спеціально відведеному місці у податковій декларації. Крім того, за потреби платник податків може подати разом із такою податковою декларацією доповнення до неї, складене за довільною формою, що вважатиметься невід'ємною частиною податкової декларації. Таке доповнення подається з поясненням мотивів його подання (п. 46.4 ПКУ).
Але доповнення до податкової звітності, яка подається в електронній формі, подаються тепер також в електронній формі (зміни до абз. 2 п. 46.4 ПКУ).
Найцікавішим є те, що доповнення до звітності, як зазначено вище, складають за довільною формою. Але як це працюватиме на практиці, в умовах, коли жорсткі шаблони електронної звітності розробляє і затверджує ДФСУ і будь-яких довільних електронних форм не може бути за визначенням, покаже час. Адже, найімовірніше, таку зміну має бути враховано у програмному забезпеченні для формування податкової звітності в електронній формі.
Змінами до пп. 48.5.2 ПКУ передбачено, що податкова декларація має бути підписана фізичною особою — платником податків або його представником, уточнення «законним представником» вилучено. Нагадаємо, що, відповідно до пп. 17.1.2 ПКУ, платник податків має право представляти власні інтереси у контролюючих органах самостійно або через уповноваженого представника.
Але тепер підписання звітності іншою особою, на нашу думку, не вимагає від фізособи — платника податків нотаріального засвідченого доручення на це. Підприємець має право видати доручення для підписання податкової звітності (разово або на певні податкові періоди) і засвідчити його власноручно підписом і, за наявності, печаткою (додатково див. «ДК» №25-26/2013). Утім, чи погодяться з таким трактуванням змін до пп. 48.5.2 ПКУ податківці? Чекатимемо на їхні роз'яснення.
Одним зі способів подання декларації є надсилання звітності поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення. Враховуючи зміни до п. 49.5 ПКУ, якщо податкова декларація надсилається поштою, платник податку зобов'язаний здійснити таке відправлення на адресу ДПІ не пізніше ніж за 5 днів до закінчення граничного строку подання податкової декларації (раніше — не пізніше 10 днів).
Податкова консультація
Змінено визначення терміна «узагальнююча письмова податкова консультація». Підпункт 14.1.173 ПКУ викладено в новій редакції, завдяки якій тепер оприлюднення УПК належить до повноважень Мінфіну, а не ДФСУ, як досі. Проте індивідуальні податкові консультації, як і раніше, надаватимуться регіональними ДПІ та підлягатимуть обов'язковому розміщенню на сайті контролюючого органу, який надав консультацію, протягом 10 календарних днів після дня їх надання (оновлений п. 52.4 ПКУ). Мінфін проводитиме періодичне узагальнення індивідуальних податкових консультацій, які стосуються значної кількості платників податків, створюватиме на їх базі УПК, які затверджуватиме наказом і оприлюднюватиме, у т. ч. на офіційному веб-сайті Мінфіну, протягом 5 календарних днів з дати затвердження (зміни до п. 52.6 ПКУ).
Відповідно до п. 53.1 ПКУ, не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі. Тепер за п. 52.3 ПКУ передбачено вимоги до податківців, як має виглядати індивідуальна податкова консультація. Консультація, надана у письмовій або електронній формі, обов'язково має містити опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.
Платник податків може оскаржити до суду не тільки отриману індивідуальну податкову консультацію, але й УПК (п. 53.3 ПКУ викладено у новій редакції). Своєю чергою, Мінфін або податковий орган зобов'язаний протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили судовим рішенням про скасування консультації надати платнику податків оновлену, з урахуванням висновків суду.
Пеня
За загальним правилом пп. 129.1.1 ПКУ, після закінчення установлених ПКУ строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
Коментованим законом внесено революційну зміну щодо дати початку нарахування пені. Завдяки змінам до пп. «а» пп. 129.1.1 ПКУ нарахування пені починається не з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, а після закінчення 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання. Прохання не плутати зі штрафами за порушення правил сплати податків за ст. 126 ПКУ та ст. 127 ПКУ — ці санкції залишаються.
Таке саме відтермінування дати початку нарахування пені тепер передбачено і в разі самостійного виявлення платником податків заниження податкового зобов'язання у раніше поданій декларації. Тепер за нормою нового п. 129.9 ПКУ, якщо платник податку відповідно до ст. 50 ПКУ подасть уточнюючий розрахунок протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, і донарахує таке податкове зобов'язання, пеня не нараховується. Однак, як і раніше, якщо таке заниження ПЗ виявлять податківці і донарахують ПЗ саме вони, то, відповідно до пп. 129.1.2 — 129.1.3 ПКУ, пеню доведеться сплачувати за весь період заниження.
Олена ВОДОП'ЯНОВА, «Дебет-Кредит»